M4 Sherman: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 371:
До моменту початку [[операція «Оверлорд»|операції «Оверлорд»]] командування союзників усвідомлювало, що розроблений в середині 1942 року «Шерман» у 1944 році вже застарів, оскільки зіткнення з важкою німецькою технікою в Італії показали нестачу бронювання, а головне — озброєння «Шермана». [[Американці США|Американці]] і [[британці]] відреагували на цю ситуацію по різному.
 
Англійці в терміновому порядку почали роботи з установки на наявні «Шермани» своєї нової протитанкової 17-фунтової гармати, яка показала відмінні результати в боротьбі з німецькими танками, в тому числі і важкими «[[Panzer VI Тигр|Тиграми]]» і «[[Panzer V Пантера|Пантерами]]». Роботи йшли цілком вдало, але масштаби переозброєння були обмежені незначним виробництвом самої гармати, і боєприпасів до неї. Американці, яким було запропоновано проводити 17-фунтові гармати на своїх заводах, від цієї пропозиції відмовилися, віддавши перевагу виробництвовиробництву власних моделей. У результаті, до початку активних бойових дій у [[Франція|Франції]] англійці мали в своєму розпорядженні всього декількома сотнями Sherman Firefly, розподіливши їх за своїм танковим частинам, приблизно по одному на [[танковий взвод]].
 
Американці ж, незважаючи на наявний у них на той час досить солідний досвід застосування танків (хоч і менший, ніж у англійців), дотримувалися думки, що танки в першу чергу слід використовувати для підтримки піхоти, а для боротьби з ворожими танками необхідно застосовувати спеціальні високомобільні [[Винищувач танків|винищувачі танків]]. Ця тактика могла б бути ефективною засобом протидії танковим проривів «бліцкригу», але для того типу бойових дій, який був характерний для другої половини [[Друга Світова Війна|Другої світової війни]], вона не підходила, оскільки [[німці]] перестали застосовувати стратегію концентрованих танкових ударів.