Фріц Церніке: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Shkod (обговорення | внесок) |
Shkod (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 17:
}}
{{НобелівськаПремія}}'''Фріц Церніке''' ({{lang-nl | Frits Zernike}}; [[16 липня]] [[1888]] — [[10 березня]] [[1966]]) — голландський [[фізика|фізик]], лауреат [[Нобелівська премія з фізики|Нобелівської премії з фізики]] [[1953]] року «
== Біографія ==
Фріц Церніке народився в [[Амстердам]]і ([[Нідерланди]]) і був другим з шести дітей в сім'ї Карла Фрідріха Августа Церніке і Антьє Дайперінк. Батьки були вчителями математики, і йому передалась пристрасть батька до фізики
Три роки по тому він взяв участь у конкурсі робіт, фінансованому Гронінгенським університетом, і був нагороджений золотою медаллю за роботу з теорії ймовірностей. Аналогічну нагороду він отримав від Голландського наукового товариства у 1912 році за наукову роботу з дослідження [[Опалесценція|опалесценції]] в газах. Розширений варіант цієї роботи склав його дисертацію, за яку Амстердамським університетом у 1915 році йому було присуджено докторський ступінь.
== Основні досягнення ==▼
У 1913 році він став помічником Якоба Корнеліуса Каптейна в астрономічній лабораторії Університету Гронінгена. У 1914 році він разом з Леонардом Орнштейном вивів [[Рівняння Орнштейна-Церніке|рівняння Орнштейна — Церніке]] - інтегральне рівняння [[статистична механіка|статистичної механіки]] для визначення прямої кореляційної функції. Воно описує, як може бути розрахована кореляція між двома молекулами, точніше кореляція густини між двома точками. У 1915 році він як провідний фахівець отримав посаду лектора на кафедрі теоретичної фізики в тому ж університеті, і в 1920 році він став повним професором з теоретичної фізики. Церніке використовував також свої математичні здібності і майстерність у виготовленні та вдосконаленні таких наукових інструментів, як [[гальванометр]], але після 1930 року основні свої зусилля він направив на дослідження в області оптики.
Ще один внесок в області оптики, пов'язаний з ефективним описом дефектів зображень або аберації оптичних систем, таких як мікроскопи і телескопи. Уявлення про природу аберацій спочатку базувалась на теорії, розробленій Людвігом Зейделем в середині дев'ятнадцятого століття. Представлення Зейделя ґрунтувалось на розкладанні в степеневий ряд і не давало чіткого поділу між різними типами і порядками аберацій. Ортогональні многочлени Церніке дозволили вирішити цю давню проблему оптимального «балансування» різних аберацій оптичних систем. З 1960-х поліноми Церніке широко використовуються в оптичному дизайні, оптичній метрології та аналізі зображень.▼
У 1930 році Церніке женився на Теодорі Вільгельміні ван Боммель ван Флотен, у якої була дочка від першого шлюбу; у них був один син. Дружина Церніке померла у 1945 році, і у 1954-му він оженився на Лене Баандерс. У них не було дітей. У 1958 році після понад 40-літньої викладацької та наукової діяльності Церніке пішов у відставку з Гронінгенського університету й оселився у містечку Наарден поблизу Амстердама. Перед смертю у нього прогресувала хвороба Паркінсона.
▲== Основні наукові досягнення ==
Спочатку вченого зацікавив щілинний ефект в дифракційних решітках. Багато вчених помічали, що решітки, які містять повторювані помилки в розташуванні борозенок, викликані неполадками в механізмі, для їх нанесення, породжують зайві лінії, що отримали назву примари й розташовувались з обох боків виділеної яскравої лінії. Вони цим лініям не приділяли уваги і давали їх появі різні пояснення, з якими Церніке не міг погодитися. Вважаючи, що примари виникають через фазові зсуви, викликані похибками виготовлення решіток, він виконав серію експериментів, які не тільки підтвердили його правоту, але й привели його до винаходу приладу, названого ним фазово-контрастним мікроскопом.
На фізичному і медичному конгресі у Вагенінгені в 1933 році, Церніке вперше описав свій метод фазового контрасту у застосуванні до мікроскопії. Він використав метод для перевірки форми увігнутих дзеркал. Його відкриття лягло в основу першого мікроскопа на базі методу фазового контрасту, створеного під час Другої світової війни. Фазово-контрастний мікроскоп Церніке уможливив спостереження безбарвних організмів, таких, як клітини чи бактерії, без застосування барвників, які часто вбивали зразки. Він дозволяв проводити точніші спостереження, ніж ті, які можна було отримати з освітленням темного поля, метод, що часто приводив до неправильної інтерпретації дрібних деталей.
В якості запрошеного професора фізики в Університеті Джонса Хопкінса в Балтіморі у 1948-1949 роках Церніке продовжував удосконалювати свій винахід і зумів отримати кольорові зображення.
▲Ще один внесок в області оптики, пов'язаний з ефективним описом дефектів зображень або аберації оптичних систем, таких як мікроскопи і телескопи. Уявлення про природу аберацій спочатку базувалась на теорії, розробленій Людвігом Зейделем в середині дев'ятнадцятого століття. Представлення Зейделя ґрунтувалось на розкладанні в степеневий ряд і не давало чіткого поділу між різними типами і порядками аберацій. Ортогональні многочлени Церніке ([[поліноми Церніке]]) дозволили вирішити цю давню проблему оптимального «балансування» різних аберацій оптичних систем. З 1960-х поліноми Церніке широко використовуються в оптичному дизайні, оптичній метрології та аналізі зображень.
== Див. також ==
* [[Рівняння Орнштейна-Церніке]]
* [[Фізична оптика]]
* [[11779 Церніке]] — астероїд, названий на честь вченого<ref>{{JPL мале тіло|11779}}</ref>.
Рядок 46 ⟶ 57:
[[Категорія:Фізики за алфавітом]]
[[Категорія:Нідерландські фізики]]
[[Категорія:Нідерландські винахідники]]
[[Категорія:Випускники Амстердамського університету]]
[[Категорія:Іноземні члени Лондонського королівського товариства]]
[[Категорія:Нідерландські лауреати Нобелівської премії]]
| |||