Вікіпедія

Битва під Прохорівкою: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
TeoBot (обговорення | внесок)
Боти
42 924 редагування
м checkwiki за допомогою AWB
Немає опису редагування
Рядок 5:
|caption= Підбитий радянський танк [[Т-34]]
|date=[[12 липня]] [[1943]]
|place=[[Прохорівка (смт)|Прохорівка]], [[Бєлгородська область]], [[РРФСР]], {{USSR}}
|result=Тактична перемога німецівнацистів
|combatant2=[[Файл:Flag of the Soviet Union 1923.svg|20px]] [[СРСР]]
|combatant1=[[Файл:Flag of Germany 1933.svg|20px]] [[Третій Рейх|Німеччина]] <br />
Рядок 31:
}}
{{Курська битва}}
'''Битва під Прохорівкою'''&nbsp;— битва, що відбулася [[12 липня]] [[1943]] року біля російського села [[Прохорівка]] між німецькими та [[Червона Армія|радянськими військамиРСЧА]] в ході [[Курська битва|Курської битви]]. Складова [[Радянсько-німецька війна|радянсько-німецького протистояння]] під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]]. Завершилася перемогою німців. У радянській історіографії вважалася перемогою радянських[[РСЧА]] сил, найбільшою битвою в історії з застосуванням [[Танкові війська|бронетанкових сил]].
 
== Сили сторін ==
Рядок 38:
На кінець 11 липня в складі цього корпусу СС було 211 боєздатних танків (Pz III, IV, VI, Т-34) і 100 штурмових і протитанкових САУ (Stug і Marder), а також 49 самохідних гаубиць Wespe і Hummel і 24 самохідних гармат Grille. Серед танків&nbsp;— 15 справних «Тигрів» і само собою жодної «Пантери». «Фердинандів» не тільки в 2-му тк СС, а й взагалі у Е. Манштейна бути просто не могло&nbsp;— ця прославлена радянськими військовими САУ була випущена німцями одиничною партією (90 штук), всі вони застосовувалися на північному фасі Курської дуги, і, до речі, [[Еріх фон Манштейн|Е. Манштейн]] назвав цю САУ такою, що не виправдала себе.
 
У складі радянських 18-го і 29-го тк на ранок 12 липня перебували готовими до бою 368 танків і САУ. Вся ця техніка використовувалася на напрямку головного удару двох корпусів проти [[1-а танкова дивізія Лейбштандарте-СС «Адольф Гітлер»|дивізії «Лейбштандарт»]]. Отже, співвідношення в танках та САУ було 1:3,5 на користь радянських військ [[РСЧА]].
 
== Хід битви ==
[[12 липня]] [[1943]] в районі залізничної станції [[Прохоровка|Прохорівка]] за 56 кілометрів на північ від [[Бєлгород]]а відбулася велика танкова битва, що стала одним з гострих і вирішальних боїв битви на курській дузі&nbsp;— битва між наступаючим [[2-й танковий корпус СС|2-м танковим корпусом СС]] ([[4-а танкова армія (Третій Рейх)|4-та танкова армія Німеччини]]) і радянськими військами [[РСЧА]], що наносили [[контрудар]].
 
Командувач [[5-а гвардійська танкова армія (СРСР)|5-ю гвардійською танковою армією]] Ротмістров кинув два своїх танкових корпуси, [[18-й танковий корпус (СРСР)|18-й]] і [[29-й танковий корпус (СРСР)|29-й]]&nbsp;— 336 танків і 20 САУ) на [[1-а дивізія Лейбштандарте-СС «Адольф Гітлер»|дивізію СС Лейбштандарт СС «Адольф Гітлер»]] (56 танків і 30 САУ), яка практично знищила ці два корпуси.
Рядок 49:
[[2-а танкова дивізія СС «Дас Райх»|Дивізія «Райх»]] також успішно наступала проти [[2-й гвардійський танковий корпус|2-го гвардійського]] і [[2-й танковий корпус (СРСР)|2-го танкових корпусів]] армії Ротмістрова.
 
* на центральній ділянці (18-ий і 29-ий танкові корпуси і [[9-а гвардійська повітряно-десантна дивізія (СРСР)|9-та гвардійська повітряно-десантна дивізія]] проти дивізії СС «Лейбштандарт»)&nbsp;— радянський наступ [[РСЧА]] був зупинений, після жорстоких боїв в районі радгоспу «Октябрьский» німці залишилися на колишніх позиціях, проте 18-ий танковий корпус уклинився на вузькій ділянці (2&nbsp;км по фронту) на глибину 5&nbsp;км між дивізіями «Тотенкопф» і «Лейбштандарт», а 29-ий танковий корпус зайняв нічийну смугу перед «Октябрьским» (питання про заняття цього радгоспу радянськими частинами [[РСЧА]] залишається темною плямою);
* на північній ділянці (97-а, 95-а, 52-а, 42-а гвардійські стрілецькі дивізії і 24-а гвардійська танкова бригада проти дивізії СС «Тотенкопф»)&nbsp;— німці просунулися на 5&nbsp;км, на ділянці 6&nbsp;км по фронту;
* на південній ділянці (2-й гвардійський і 2-й танкові корпуси, 183-а стрілецька дивізія проти дивізії СС «Райх»)&nbsp;— німці просунулися на 2&nbsp;км, на ділянці 8&nbsp;км по фронту.
 
== Підсумок бою ==
Під Прохорівкою радянські війська [[РСЧА]] чисельно переважали німецькі за різними оцінками у два-три рази, але німецькі війська мали перевагу в якості техніки та в її бойових можливостях, до того ж німецькі війська оборонялися і були добре підготовлені та оснащені. В бою взяли участь близько 700 (частина, ймовірно, відстала на [[Марш (пересування військ)|марші]], «на папері» армія мала більше тисячі машин) радянських танків. З німецької сторони було близько 350 танків і САУ, із них 35 «Тигрів». В бою танки з німецької сторони зіграли значну, але не вирішальну роль, оскільки основний тягар бою на себе взяли укріплені позиції, що складалися як із танків, так і зі значної кількості протитанкових гармат. Зіткнення танкових мас все ж таки було, але не мало масового характеру з боку німців.
 
Угруповання, які наступали вранці 12 липня 1943&nbsp;р. рухалися назустріч один одному не «в лоб», а під помітним кутом. Німці першими помітили радянські танки і встигли перелаштуватися і приготуватися до бою. Легкі і велика частина середніх німецьких танків атакували з флангу танки П. Ротмістрова, які змушені були на ходу змінювати напрямок атаки. Це викликало неминуче сум'яття і дозволило роті «тигрів» за підтримки самохідок і частини середніх танків несподівано атакувати з іншого боку. Радянські танки опинилися під перехресним вогнем, причому звідки ведеться друга атака, бачили лише деякі танкісти (через задимленість поля бою).
Рядок 65:
Втрати обох сторін у підсумку точно підрахувати важко, оскільки різні джерела дають різні дані, але якщо залучити бойові документи, то приблизні втрати були наступними:
з німецької сторони&nbsp;— підбито в ході бою 154 танки і САУ&nbsp;— 56,4%, 41 танк відправлено у довгостроковий ремонт, 67 танків ввійшли в стрій після короткострокового ремонту, 34 танки було знищено безповоротно, інші танки отримали незначні пошкодження.
РадянськіВійська війська[[РСЧА]] втратили в наступі 237 танків і 17 САУ&nbsp;— 69% від загальної чисельності, більшість із них були втрачені безповоротно, оскільки по-перше поле битви залишилось за німцями і по-друге в ніч із 12 на 13 липня 1943&nbsp;р. німецькі сапери підірвали підбиті машини, що стояли на полі.
 
Але, які б не були значні втрати, головним для керівництва Воронезького фронту залишалося питання про припинення німецького наступу і радянські війська [[РСЧА]] з цим завданням впорались, хоч і ціною великих втрат.
 
Інші дані
Рядок 79:
 
== Наслідки битви ==
Сталін, роздратований великими втратами в бою, наказав створити комісію, щоб покарати винних. За рішенням Верховного Головкомандувача була створена комісія під головуванням [[Георгій Маленков|Георгія Маленкова]] для розслідування причин великих втрат, понесених 5-ою гв. ТА під Прохорівкою. У звіті комісії, представленому Сталіну в серпні 1943, [[бойові дії]] радянських військ [[РСЧА]] 12 липня під Прохорівкою названі зразком невдало проведеної операції. Повний текст звіту зберігається у Президентському архіві Росії та є секретним.
 
Цей [[бій]] став переломним в битві, німці не змогли прорвати оборону Червоної армії на південному фланзі Курської дуги і були вимушені за кілька днів перейти до оборони. Стратегічна ситуація на фронті помінялася: в [[Сицилія|Сицилії]] [[Сицилійська операція|висадилися союзники]], і Гітлер вважав за доцільніше надати допомогу своїм італійським союзникам, ніж далі втрачати сили і ресурси без видимого успіху. Найбоєздатніші танкові частини були зняті зі східного фронту і відправлені на [[Середземноморський театр військових дій Другої світової війни|Середземноморський театр військових дій]].
Рядок 86:
Як і багато речей війни, битва була в радянській військовій історії оплутана фльором ідеологічних міфів. Доки були живі генерали і маршали, безпосередні керівники з'єднань, говорити про співвідношення втрат вважалося неприпустимим. Сама битва під Прохоровкою була постфактум названа «найбільшим танковим боєм в історії», в якому брали участь 1200 чи навіть 1500 танків та САУ. Це явне перебільшення.
 
''Большая Советская Энциклопедия'' пише: {{цитата|"12 липня 1943 в районі західніше і південніше Прохоровки в ході Курської битви відбулося найбільше в історії Великої Вітчизняної війни 1941-45 зустрічна танкова битва між наступаючим німецько-фашистськимнацистським танковим угрупуванням ([[2-й танковий корпус СС]] і [[3-й танковий корпус (Третій Рейх)|3-й танковий корпус]], всього біля 700 танків і штурмових гармат) і 5-ою гвардійською танковою армією і трьома танковими і механізованими бригадами (близько 800 танків і самохідно-артилерійських установок, САУ), що наносили контрудар. У запеклих боях, що тривали весь день, супротивник втратив понад 350 танків і штурмових гармат, понад 10 тис. чол. убитими і був вимушений перейти до оборони, 5-а гвардійська танкова армія втратила близько 300 танків і САУ. 12 липня наступив перелом в Курській битві, ворог перейшов до оборони, а 16 липня почав відводити свої сили. Війська [[Воронезький фронт|Воронезького]], а з 19 липня і [[Степовий фронт|Степового фронту]] перейшли до переслідування і відкинули німецько-фашистськінацистські війська на початковий рубіж."}}
''22 серпня 1943&nbsp;р. командувач Воронезького фронту М.&nbsp;Ф.&nbsp;Ватутін видав директиву, в якій вказував:''
{{цитата|«Мають місце випадки лишніх втрат танків і живої сили, виключно завдяки невмінню командирів організувати маневр і обхід протитанкової оборони. Замість розумного маневру і обходу вогневих точок - танки з місця ведуть вогонь, причому несуть невиправдані втрати від вогню ПТО. До сьогодні ще не відпрацьовані питання організації чіткої взаємодії з артилерією, погана взаємодія між родами військ - танкові командири не можуть викликати вогонь артилерії»"}}
Рядок 115:
Отже, наші солдати билися, як могли, як їм наказували і тією зброєю, яку їм дали. І не їхня вина, що наступ 5-ї гв. та було погано підготовлено, що перед наступом не були розвідані сили і розташування німців, що не було артилерійської та авіаційної підтримки, що радянські танки ([[Т-34]], [[Infantry Tank Mark IV (А22) Churchill|«Черчілль»]] (англійські) і [[Т-70]]) поступалися за бойовим і технічним якостям німецьким ([[Pz III]] , [[Pz IV]] і «Тиграм»).
Згідно з твердженням В.&nbsp;М.&nbsp;Замуліна, заступника директора державного військово-історичного музею-заповідника «Прохорівське поле», за рішенням Верховного Головкомандувача Й.&nbsp;В.&nbsp;Сталіна була створена комісія під головуванням Г. Маленкова для розслідування причин великих втрат, понесених 5-ю гв. ТА під Прохорівкою.
У звіті комісії, представленому Й.&nbsp;В.&nbsp;Сталіну в серпні 1943&nbsp;р., бойові дії радянських військ [[РСЧА]] 12 липня під Прохорівкою названі зразком невдало проведеної операції.
 
Пояснення того, що після війни в СРСР підсумки цієї битви були поставлені з ніг на голову, можливо таке&nbsp;— [[Микита Хрущов]], що дав вказівку в кінці 1950-х писати багатотомну історію війни, сам «воював» на південному фасі Курської дуги як член Військової ради Воронежського фронту. Не в правилах радянських істориків було бентежити вождів.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Битва_під_Прохорівкою