Піхви: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
доповнення |
Додано джерело, виправлено текст |
||
Рядок 10:
Давнішим матеріалом для піхов слугувала шкіра: чохол з неї був імпровізованими піхвами. Надалі з'явилися складніші конструкції: з двох дерев'яних дощечок, обтягнутих шкірою. Існували також костяні та рогові піхви. У XIX ст. набули поширення цільнометалеві піхви. Вони відрізнялися міцністю, проте, сильно тупили клинок. Піхви сучасних бойових та мисливських ножів частіше роблять зі шкіри, пластику, іноді — з цупкої тканини.
Піхви, подібно іншим елемантам спорядження воїна, могли бути багато убрані, прикрашалися інкрустаціями, карбуванням, золотими та срібляними деталями. Для кріплення піхов до пояса на них передбачені кільця, втім, це не є невідмінним елементом: так, на піхвах японських мечів вони відсутні (їх носили застромленими за пояс), у Європі піхви часто їх не мали, просто прив'язували до них ремені спеціальним вузлом. Верхній кінець дерев'яних та шкіряних піхов, з того боку, куди встромляють клинок, зміцнювався захисною окантовкою: щоб вберегти його від пошкоджень лезом. Нижній кінець завершувався наконечником — ''бутеро́ллю'' (від {{lang-fr|bouterolle}})<ref>{{Cite web|url = http://gallicismes.academic.ru/8233/бутероль|title = Исторический словарь галлицизмов русского языка|last = |first = |date = |website = |publisher = |language = |accessdate = }}</ref>. На дорогих піхвах бутеролі робили з дорогоцінних металів, слонової кості, прикрашали фігурами.
== Матеріали ==
| |||