До критики політичної економії: відмінності між версіями

У передмові до «До критики політичної економії» Маркс дав класичну характеристику матеріялістичногоматеріалістичного розуміння історії. Він зазначив, що в суспільному виробництві люди вступають у певні виробничі відносини, що не залежать від їхньої волі, що вони відповідають певному щаблю розвитку продукційних сил. «В суспільнім творенню свого життя люде входять у певні, неминучі, од їхньої волі незалежні відносини, в продукційні відносини, що відповідають певному ступневі розвитку їхніх матеріяльних продукційних сил. Сукупність цих продукційних відносин творить економічну структуру суспільства, реальну базу, на якій підноситься юридична й політична надбудова і якій відповідають певні суспільні форми свідомости. Спосіб продукції матеріяльного життя зумовлює соціальний, політичний і духовний процес життя взагалі. Не свідомість людей зумовлює їхнє буття, а навпаки — їхнє буття зумовлює їхню свідомість. На певнім ступні свого розвитку матеріяльні продукційні сили суспільства стають у суперечність до сучасних їм продукційних відносин, або, вживаючи для цього юридичного вислову, до відносин власности, серед яких вони досі рухалися. З форм розвитку /40/ продукційних сил ці відносини обертаються в пута на нього. Тоді заходить епоха соціяльної революції»<ref> Карл Маркс. До критики політичної економії / Пер. з нім. М. Порша за ред. Є. Касяненка. — Харків: Державне видавництво України, 1926. — Стор. 40-41.</ref>. Буржуазні виробничі відносини є останньою антаґоністичною формою суспільного процесу продукції. Але разом з тим продукційні сили, що розвиваються у надрах буржуазного суспільства, створюють матеріяльні умови для розв’язання цього антаґонізму. Тим то буржуазною «суспільною формацією кінчається передісторія людського суспільства»<ref>Там само. — Стор. 42.</ref>. Маючи на увазі насамперед капіталізм, Маркс писав, що «ні одна суспільна формація ніколи не гине доти, доки не розвинуто всіх тих продуктивних сил, для яких вона дає досить простору»<ref>Там само. — Стор. 41.</ref>.

У «До критики…» Маркс завершив критичну аналізу буржуазної утопічної теорій «робітних грошей», що її розробляли Дж. Ґрей, Дж. Ф. Брей та инші анґлійські соціялісти, а також [[П'єр Жозеф Прудон|П. Ж. Прудон]] і його послідовники. Маркс показав, що вже форма грошей містить абстрактну можливість кризи. Щоб ця можливість перетворилася на дійсність, необхідний перехід від простого товарного виробництва до капіталістичного. З цим переходом протиріччя між приватною та суспільною працею, що містяться у товарі, переростає у розвиненішу форму — у протиріччя між суспільним характером виробництва та приватнокапіталістичнимприватно-капіталістичним способом привласнення. Тільки в умовах капіталістичного способу виробництва абстрактна можливість криз переходить у дійсність. Так, вперше у зрілій формі економічно обґрунтовується необхідність боротьби проти буржуазії та основ капіталістичного ладу як ладу кризового.

У [[серпень|серпні]] [[1857]] Маркс розпочав систематизацію матеріялуматеріалу та написання великого економічного твору. Перший плянплан цього твору Маркс склав у серпні—[[вересень|вересні]] 1857. Протягом наступних кількох місяців Маркс деталізує свій плянплан і в [[квітень|квітні]] [[1858]] вирішує, що вся праця складатиметься з шести книг. Першу книгу він намічав присвятити дослідженню капіталу, причому автор збирався перед викладом проблєм капіталу вставити кілька вступних глав; другу книгу — земельній власності, третю — дослідженню найманої праці, четверту — державі, п'яту — міжнародній торгівлі, а шосту — світовому ринку. Передбачалось, що перша книга включатиме чотири відділи, причому до першого, названого Марксом «Капітал взагалі», увійдуть три глави: 1) вартість, 2) гроші і 3) капітал.

Працюючи над першою книгою, себто над книгою «Про капітал» , Маркс з серпня 1857 по червень 1858 написав рукопис обсягом близько 50 друкованих аркушів, виданий пізніше, після смерти автора, німецькою мовою під назвою «Grundrisse der Kritik der politischen Oekonomie (Rohentwurf)» («Основні начерти критики політичної економії (чернетка)»). У цьому рукописі, що містить загальний вступ, розділ про гроші та значно більший розділ про капітал, Маркс виклав перші результати своїх багаторічних економічних досліджень, у тому числі основні положення своєї теорії додаткової вартости. Рукопис 1857-1858 рр. є, по суті, початковим незавершеним варіянтомваріантом першої частини задуманого тоді ж Марксом фундаментального економічного твору.

На початку 1858 Маркс вирішує розпочати видання своєї праці окремими випусками. Уклавши попередній договір з берлінським видавцем Францом Дункером, він працює над першим випуском. Протягом серпня 1858 — січня 1859 Маркс переробив главу про гроші, написав главу про товар, відредагувавши остаточний текст цього рукопису і, давши його назву «До критики політичної економії», [[26 січня]] 1859 відправив до видавця у Берлін. Замість заплянованихзапланованих 5-6 друкованих аркушів перший випуск розрісся до 12 друкованих аркушів і вмістив уже не три розділи, як передбачав плянплан, а лише два — «Товар» і «Гроші або проста циркуляція». У лютому 1859 Маркс відправив до видавця і передмову. У червні 1859 твір «До критики...» вийшов друком.

Слідом за першим випуском Маркс мав намір опублікувати другий випуск, що мав звернутися до проблємипроблеми капіталу. Подальші дослідження, одначе, спонукали Маркса змінити початковий плянплан своєї великої праці. ПлянПлан з шести книг змінився пляномпланом чотирьох томів «Капіталу». Тому замість другого та наступних випусків Маркс підготував «Капітал», що до нього включив у переробленому вигляді також деякі основні положення книги «До критики політичної економії».

За життя Маркса книга «До критики політичної економії» не перевидавалася. Виняток становила передмова, що її у скороченому вигляді було опубліковано [[4 червня]] 1859 також у лондонській німецькій газеті «Das Volk» («НарідНарод»). Уривок з другого розділу книги, присвячений критиці утопічної теорії «робітних грошей», Енґельс включав як доповнення до німецькі видання 1885 і 1892 рр. Марксового твору [[Злидні філософії|«Злидні філософії»]].