Вілла «Диво»: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 49:
В [[Російська імперія|Російській імперії]] було заведено, що [[вельможа|вельможі]], особливо [[цар]]і, жалували своїм підлеглим чималі наділи землі, зазвичай, з народом, що там жив. Набільше такій вислузі раділи [[Військовий|військові]], адже після кожної вдалої військової кампанії [[імперія]] обростала землями, які й розподілялися між загарбниками. Так на кримські землі й прийшли [[землевласник]]ами: російські графи, царські німці-вислужники та поселенці, кавказькі князі, [[Купецтво|купецькі]] роди та [[Піп|попи]].
Саме так сталося і в Сімеїзі, після [[Російсько-турецька війна (1768—1774)|російсько-турецької війни (1768-1774 роки)]] більшість [[Турки|турків]]-[[осман]]ів з [[Кримський півострів|Кримського півострова]] подались в [[Османська імперія|Османську імперію]]. Російська імператриця [[Катерина ІІ]] віддячувалася своїм підданим-військовим, наділивши сімеїзькими землями: князя Наришкіна, [[Потоцький Ян|графа Потоцького]], графа Мілютіна, князя Кочубея, графа Ревеліоті, графа Мордвинова<ref>[http://simeiz.biz/history1.html Симеїзькі землі поділили між собою: князь Наришкін, граф Потоцький, граф Мілютін, князь Кочубей, граф Ревеліоті, граф Мордвинов. У 1828 році заводчик і землевласник І. А. Мальцов в Сімеїзі купив 30 десятин землі у Ф. Д. Ревеліоті]</ref>. Невдовзі на ці землі навідався російський промисловик і мільйонер Сергій Іванович Мальцев, йому сподобалось це місце і він вирішив збудувати тут курортну зону, витративши на це чимало зусиль. Вже в [[1894 рік|1894]] році його діти управляли в Сімеїзі землею в 567 десятин, отримавши її у
Брати Мальцеви (столичні [[Придворні чини|придворні]]) не мали серйозних намірів на такий спадок і вирішили продати маєток, але на таку величезну ділянку не знайшлось покупців, тому брати додумались продавати його по частинам. Та перш ніж виставити ділянки на продаж, Мальцеви провели [[ландшафт]]ні та [[Геологія|геологічні]] дослідження, провівши [[водогін]], [[Каналізація|каналізацію]], мостили вулиці. І вже тоді, коли вони запропонували паї на дачі в селищі (в якому часто відпочивала царська родина), покупців знайшлось багато (до [[1913 рік|1913]] року з 167 ділянок залишилися непроданими тільки 78).
| |||