Ферекід Сіросський: відмінності між версіями

'''Ферекід Сіросський''' ([[584|584 до н.  е.]], острів [[Сірос]]  — [[499 до н. е.]])  — давньогрецький філософ, сучасник [[Анаксимандр]]а, [[Сім мудреців|«семи мудреців»]] (деякими істориками Ферекід сам до них відносився) та іонійських мудреців. Учень [[Піттак]]а та учитель [[Піфагор]]а. Вважається першим грецьким прозаїком. Автор «Теогонії» та «Космогонії». Сучасники (особливо [[Спарта|спартанці]]) високо шанували його за чистоту життя. Поблизу [[Магнезія|Магнезії]] на честь нього був споруджений {{lang-el|«ήρωον»}} («героїчна» святиня).

Головні заслуги Ферекіда відносяться до галузі філософії. Дотримуючись теологічного напрямку грецької думки, він намагався пояснити процес світоутворення з міфічних уявлень. Ферекід, як і [[Епіменід]], [[Акусилай]] та ін. автори міфічних теогоній, стоїть на межі між наївним світоспогляданням міфічної думки і першими науковими спробами найдавніших грецьких філософів.

У своєму творі ''«Πεντέμυχος»'' (за іншими ''«Επτάμυχος»''  — відповідно «П'ять» або «Сім надр»), Ферекід говорить про творення світу з п'яти «надр», тобто поглибленнях або западинах Землі, в яких збираються, розподіляються і змішуються сили природи. Звідси ж виникає покоління богів в п'яти генераціях («γενεά πεντέμυχος» або «πεντέκοσμος»).

* Океаніди, родоначальником яких був Океан  — уособлення води;

* Офіоніди, що походять від хтонічного божества Офіонея  — уособлення землі;

* Кроніди, що ведуть походження від [[Крон]]а  — уособлення неба або ефіру;

* У п'ятому  — атмосфера.

Всі западини, глибини, печери, за Ферекідом, заповнені духами (богами), які через своє народження та зникнення змінюють явища видимого світу. На противагу [[Гесіод]]у, який вважає виникнення всього існуючого з темряви та хаосу, Ферекід зводить початок світу до досконалої, розумної продуктивної сили  — Зевса, якого він називає Засом, за ним виступають ще [[Крон]] та [[Гея]].

* «Найкраще  — ворог доброго.»

* «Довіра свій інтуіції  — перший крок до великих починань.»

* «Якщо бідність  — матір злочину, то лінь  — його бабця.»

* «Ледарство  — мати усіх пороків та хвороб.»

* «Той, хто прагне бути благочинним, вже трохи благочинний.»