Генуя: відмінності між версіями

'''Ге́нуя''' ({{lang-it|Genova}} {{IPA|[dʒɛ ːnova]}}, {{lang-lij|Zena}} {{IPA|[ze ːna]}}, {{lang-la|Genua, Ianua}}) — портове місто на півночі [[Італія|Італії]], головне місто провінції [[Генуя (провінція)|Генуя]] та регіону [[Лігурія]], на відстані<ref>Фізичні відстані та напрямки розраховані за координатами муніципалітетів</ref> близько 410 км на північний захід від [[Рим|Рима]]а. Генуя розміщена на березі Генуезької затоки [[Лігурійське море|Лігурійського моря]], облямованої [[Апенніни|Апеннінськими]] горами. Це узбережжя має назву «[[Італійська Рив'єра|Лігурійська Рив'єра]]» (''Ligurian Riviera'') - курортна зона, яка вузькою довгою дугою тягнеться більш ніж на 30 км, від кордону з Францією до Тоскани. Гори захищають узбережжя від холодних вітрів і тут тепло навіть взимку. Центром Лігурійської Рив'єри є Генуя, яка ділить її на дві основні частини:

Найбільший [[Генуезький порт|морський порт]] Італії; міжнародний аеропорт [[Міжнародний аеропорт імені Христофора Колумба|імені Христофора Колумба]]; [[Генуезький метрополітен|метрополітен]]. Історичний центр межує зі старим портом. [[Палацці деі Роллі|Палаци знаті]] (''Palazzi dei Rolli'') під охороною [[Список об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Італії|ЮНЕСКО]].

У давнину — поселення [[Лігури|лігурів]], завойоване римлянами у III столітті до н. е. З XI століття вело активну торгівлю у Середземному морі; завдяки участі у хрестових походах перетворилося на могутню [[Генуезька республіка|Генуезьку республіку]] з численними [[Генуезькі колонії|заморськими колоніями]]. Після поразки у [[Війна Кьоджі|війні]] з Венецією та внаслідок зміщення торгових шляхів в Атлантичний океан у XIV — XVI століттях, республіка занепала, втративши незалежність у 1797.

Після падіння Римської імперії місцевість була захоплена спочатку [[остготи|остготами]], у [[VI століття|VI]] ст. — візантійцями, потім [[лангобарди|лангобардами]]. У [[VIII століття|VIII столітті]] ця територія була завойована [[франки|франками]].

До початку [[XII століття]] Генуя стає незалежним містом-державою. Формально визнаючи владу імператора [[Священна Римська імперія|Священної Римської імперії]] та єпископа, Генуєю фактично керувала рада виборних [[Консул (Стародавній Рим)|консулів]]. Особливість генуезької [[таласократія|таласократії]] полягала в тому, що найвпливовіші сім'ї — [[Фієскі]], [[Спінола]], [[Дорія]], [[Грімальді]] — захищали торгові інтереси різних [[цех]]ів і тим самим врівноважували одна одну. Містом керували як торговою компанією, проте постійні політичні чвари довгий час аніскільки не заважали його розвиткові.

У часи [[хрестові походи|хрестових походів]] за своїм багатством та впливом Генуя перевершувала багато королівств Європи. Поряд з [[Пізанська республіка|Пізою]], [[Венеціанська республіка|Венецією]], [[Гаета|Гаетою]] та [[Амальфі]] це була морська республіка з населенням 100 000 осіб (серед яких багато вихідців з інших земель), з розвиненою торгівлею, суднобудівною промисловістю та навіть банківською системою.

Економічний добробут Генуї залежав від розгалуженої мережі [[колонія|колоній]]. Часом це були окремі будівлі ([[торгова факторія|торгові факторії]]), подекуди — міські передмістя (наприклад, [[Галата]] під [[Константинополь|Константинополем]]), а іноді генуезці заволодівали цілими островами та узбережжями (наприклад, [[Корсика|Корсикою]] та північною частиною [[Сардинія|Сардинії]]). Проникання генуезців до східних морів здійснювалося як за допомогою дипломатичних домовленостей, так і шляхом прямого військового вторгнення. Завдяки союзу з [[Візантійська імперія|візантійським]] імператором ([[1261]]) та монголами Генуї вдалося влаштуватися у [[Феодосія|Кафі]] (Феодосія), [[Тамань|Тамані]], [[Тана (середньовічне місто)|Тані]] та інших ключових пунктах Північного Причорномор'я (див. [[Генуезькі колонії в Північному Причорномор'ї]]). Перемоги над [[Піза|Пізанським]]нським флотом при Мелорі ([[1284]]) і над [[Венеція|венеційцями]] при Курцолі ([[1298]]) ознаменували настання короткого століття генуезького панування на всьому [[Середземномор'я|Середземномор'ї]].

Ознаки політичної та економічної кризи проявилися в Генуї в середині [[XIV століття]]. Спроби покласти край внутрішнім чварам вилилися у [[1339]] у введення інституту виборних [[дож]]ів за венеціанським зразком. У 1394—1409 Генуя опинилася в політичній залежності від французів, у 1421-1435 — від [[мілан]]ців. До середини [[XV століття]] республіка остаточно втратила статус [[велика держава|великої держави]]: Корсика бунтувала, Сардинією заволоділи [[арагон]]ці, колонії в [[Левант]]і страждали від нападів [[турки|турків]] та [[Мамелюки|мамелюків]]. Іспанці, французи та міланці нападали навіть на республіканську метрополію — [[Лігурія|Лігурію]].

У [[1528]] адмірал [[Андреа Доріа]] переконав городян прийняти новий порядок управління, за яким дожі обиралися на два роки, але вирішальне слово зберігалося за купецькою олігархією. [[1470]] року було засновано [[Університет Генуї|Генуезький університет]], а двадцять років потому найзнаменитіший уродженець Генуї [[Христофор Колумб]] відкрив Америку. (Хоча переконливих доказів його генуезького походження не існує, туристам навіть показують будиночок, де нібито народився великий мореплавець). Доріа зробив ставку на союз з Іспанією, який дозволив генуезцям «збирати вершки» з іспанської колонізації Америки, пускаючи до торговельного обігу здобуте там [[золото]]. Завдяки цій стратегії наприкінці [[XVI століття|XVI]] та початку [[XVII століття|XVII]] століття Генуя залишалася однією з найуспішніших земель Італії та вела велике будівництво.

| країна1=[[Еквадор{{!}}Еквадору]]у

У місті [[субтропічний клімат]] з прохолодною зимою та спекотним літом.

== Архітектура ==

Осередком життя Генуезької республіки була площа Банкі (''Piazza Banchi''), прикрасою якої є «Ложа купців» (''Loggia dei Mercanti'') — місце, де була відкрита перша в Італії [[товарна біржа]]. Центральною площею сучасного міста є [[Площа Феррарі]] (''Piazza De Ferrari''). Вулиця [[Святий Лаврентій|Святого Лаврентія]] (''Via S. Lorenzo'') виводить до однойменного собору (''Cathedral of St. Lorenzo''), освяченому у [[1118]] Папою [[Геласій II (папа римський)|Геласієм II]]; основні перебудови його фасаду відносяться до початку [[XIV століття|XIV]] і середини [[XVI століття]]. Соборна каплиця [[Іван Хреститель|Івана Хрестителя]] (''Cappella di San Giovanii'') (1450-1465) планувалася як вмістилище християнських реліквій Генуї, переважно пов'язаних з ім'ям святого. Найколоритнішим нагадуванням про середньовічну могутність Генуї є високі [[ворота Сопрана]] (''Porta Soprana'') — вцілілий фрагмент міської стіни [[XII століття]].

[[Палац дожів (Генуя)|Палац дожів]] будувався за декілька заходів та відображає смаки різних епох; загальна площа його споруд перевищує 35 тис. м².

У місті збереглися [[Палацці деі Роллі|палаци генуезької аристократії]] (''Palazzi dei Rolli''). У [[2006]] вони був оголошені пам'ятками [[світова спадщина ЮНЕСКО|всесвітньої спадщини]] та знаходяться під захистом [[ЮНЕСКО]]. [[Палаццо реале (Генуя)|Палац сардинських королів]] (''Palazzo Reale'') відноситься до пізнішої епохи; побудований у стилі [[бароко]].

Головний міський оперний [[Театр Карло Феліче]] (''Teatro Carlo Felice'', 1828) повністю вигорів під час [[друга світова війна|Другої світової війни]], але згодом був відновлений. Цікава етнографічна колекція представлена у [[Музей культур світу|музеї культур світу]] (''Museo delle culture del mondo'').

[[Категорія:Генуя|*]]
[[Категорія:Італійська Рив'єра]]