Вікіпедія

Тихоокеанський театр воєнних дій Другої світової війни: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
KrBot (обговорення | внесок)
Боти
44 839 редагувань
вилучення шаблону Edited, оскільки стаття не редагувалася впродовж 7 днів
Hjvfy (обговорення | внесок)
19 792 редагування
Немає опису редагування
Рядок 35:
 
== Бойові дії 1941–1945 років ==
Оговтавшись від першого шоку поразок у [[Напад на Перл-Гарбор|Перл-ХарборіГарборі]], на Філіппінах і Сінгапурі в кінці 1941 — початку 1942 роках Союзники зуміли зупинити натиск імператорських збройних сил в ході морських [[Битва в Кораловому морі|битв у Кораловому морі]] і [[Битва за Мідвей|при Мідвеї]] в травні і червні 1942 року, після піврічного протистояння американської морської піхоти, флоту і авіації зі своїми японськими візаві на [[Битва за Гуадалканал|Гуадалканалі]] в 1942–1943 роках.
 
З червня і до кінця 1943 року союзні війська після запеклих боїв зайняли острова Гілберта, Соломонові (крім острова Бугенвіль, де бої тривали до кінця війни), західну частину острова Нова Британія і південно-східну частину Нової Гвінеї. У північній частині Тихого океану американські війська в травні-серпні 1943 року повернули Алеутські острови. 22 листопада 1943 президент США Франклін Рузвельт, прем'єр-міністр Великої Британії [[Вінстон Черчілль]] і лідер Гоміньдану [[Чан Кайши]] зустрілися в Каїрі для обговорення подальшого ходу бойових дій.
Рядок 41:
З 1 по [[23 лютого]] [[1944]] року американські війська оволоділи Маршалловим островами, з 15 червня по 10 серпня — Маріанські і з 15 вересня по 12 жовтня — західною частиною Каролінських островів. Боротьба за північну частину Нової Гвінеї тривала з січня по вересень 1944 року. В Бірмі в березні 1944 року японські війська почали наступ на індійський штат Ассам, яке після 4-місячних боїв закінчилося повним провалом, і союзні війська, перейшовши в контрнаступ, до кінця року зайняли велику частину Північної Бірми.
 
До початку 1945 року військово-політична ситуація на Тихому океані переконливо засвідчила на користь неминучості швидкого і переможного для [[Антигітлерівська коаліція|Союзників]] завершення військових дій у цьому регіоні. Війна, що почалася в грудні 1941 року з віроломного нападу імперіалістичної Японії на американську військово-морську базу Перл-ХарборГарбор, і наступного вторгнення японських армії і флоту в тихоокеанські володіння США, Англії і Голландії, наближалася до логічного кінця. Імператорська японська армія і військово-морський флот підійшли до третьої річниці початку війни на Тихому океані в стані, близькому до катастрофи.
 
Попередній 1944 рік почався з масштабних наступальних операцій союзників у центральній частині Тихого океану. 1 лютого 1944 року вони після ретельної авіаційної та артилерійської підготовки, яка йшла з 30 січня, збройні сили США атакували атол [[Кваджелейн]] — ключовий пункт в гряді [[Маршалові острови|Маршаллових островів]] — найважливішого в стратегічному відношенні архіпелагу в центральній частині Великого океану. До 1918 року архіпелаг був німецьким володінням, він за підсумками Паризької конференції і Версальського договору 1919 року разом з іншими німецькими володіннями в регіоні — [[Маріанські острови|Маріанськими]] і [[Каролінські острови|Каролінськими островами]], відійшов до Японії — тоді державі-переможниці, яка билася в Першій світовій війні на стороні [[Антанта|Антанти]]. У 1941 році він став одним із плацдармів японської агресії проти тихоокеанських володінь США й Англії. Оволодіння Маршалловим островами повинно було стати важливим етапом на шляху до захоплення Маріанських островів і подальшого звільнення Філіппін, що в свою чергу було неодмінною умовою успішного розвитку подальших наступальних операції проти японської метрополії.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Тихоокеанський_театр_воєнних_дій_Другої_світової_війни