Тютюнник Григорій Михайлович: відмінності між версіями

Добровольцем пішов на фронт, двічі тяжко поранений, двічі втікавтікав з полону, брав участь у діях партизанських загонів — на території Кіровоградщини та Чехословаччини.

Письменник важко пережив роки війни, до кінця життя мав осколоквідломок біля серця. Після воєнних років був на педагогічній роботіпраці, працював співробітником [[Львів|львівського]] журналу «[[Дзвін (журнал)|Жовтень]]», вів активну ій напружену літературну діяльність. Творчий доробок митця складають збіркузбірка оповідань «Зоряні межі» ([[1950]]), повість «Хмарка сонця не заступить» ([[1957]]). Вже після смерті письменника; світ побачив його збірку поезій воєнного часу «Журавлині ключі» який бувнаписано написаний1963 1963року.

Роман Григорія Тютюнника «[[Вир (роман)|Вир]]» посідає особливе місце як у творчості прозаїка, так і в історії українського письменства. Його поява стала справжньою подією в літературному житті, засвідчила поступове, але неухильне одужання ій відродження національної словесності після того удару, якого завдали їй десятиліття сталінського фізичного та ідеологічного терору.

Тютюнникові вдалося створити широке епічне полотно, густо населене різноманітними персонажами, в межах якого порушувались як гостроактуальні, так і вічні проблеми людського буття. Автор відмовився від утверджуваної десятиліттями практики схематизованого, одноплощинного зображення людини, натомість представивпоказав своїх героїв насамперед індивідуально неповторними особистостями.

Український письменник&nbsp;— [[Тютюнник Григір Михайлович]] ([[1931]]–[[1980]]) доводиться йому молодшим братом по батькові. Брати Григорій іта Григір Тютюнники отрималидістали одне й те саме ім'я Григорій через випадковий збіг обставин. Григорія насправді хотіли назвати Георгієм (ЇгоремЇгором)<ref>[http://www.persons-journal.com/index.php?context=submenu2&id=244&pid=237&s=189 ОЛЕНА ЧЕРНЕНКО (ТЮТЮННИК): «МИ ДОВГО БУЛИ НА „ВИ“»]</ref>. Записувати дитину відрядили діда по матері, який по дорозі до сільради добряче випив{{джерело?}} за здоров'я новонародженого. Коли ж потрапив до сільради, то переплутав ім'я і записав онука Григорієм. Про дідову витівку дізналися, коли ІгоруЇгору-Григорію було вже років п'ятнадцять&nbsp;— на той час у Михайла Тютюнника у новій сім'ї уже підростав другий син, за іронією долі, теж Григорій. Згодом, щоб відрізняли братів, молодшого стали звати Григором.