Найвірогідніше, що мурована церква Різдва Христового збудована у XIV ст. У XVI ст. церкву Різдва Христового згадано в історичних джерелах як головну культову споруду ремісничих об’єднань, цехів. Польський король [[Сигізмунд_III_Ваза|Сигізмунд III]] 1593 р. затвердив статут гончарного цеху в Галичі, згідно з яким церква Різдва Христового була його власністю. А вже за рік храмом опікуються братства. Упродовж XVI–XVIII ст. церкву Різдва Христового кілька разів руйнували татари, і вона прийшла навіть в запустіння, але вже у другій половині XVIII ст. її починають відбудовувати.
Церкву реставрували 1825 р. Керував відбудовою архітектор Берґер. Власне тоді з північного і південного боків ліквідували контрфорси, у притворі розмістили відсутні раніше хори. <br />
Подальша історія церкви пов’язана з особою отця Миколи Винницького (1869–1929), який 1985 р. став співпрацівником, а за 7 років – парохом Галицької парохії. Він і допоміг архітекторові [[Левинський_Іван_Іванович|І. Левинському]] реставрувати (1904–1906) храм. Після реставрації церква набула сучасного вигляду. До початку XX ст. вона була покрита двосхилим дахом із бароковим західним фронтоном. До західного фасаду прилягала дерев’яна дзвіниця. Під час реставрації споруджено нову баню, відновлено інтер’єр. Після закінчення робіт 1906 р. церкву освятив митрополит [[Андрей_(Шептицький)|Андрей Шептицький]].
