Червона армія: відмінності між версіями

Незабаром з'ясувалося, що нові формування мають низку істотних недоліків. Подібні загони були боєздатні лише короткий термін, потім в них починалася текучість складу, різке падіння дисципліни. [[Командир]]и вибиралися самими бійцями, що приводило до усунення строгих, вимогливих [[воєначальник]]ів. Допускалося і вважалося нормальним обговорення наказів, і часто замість того щоб почати [[наступ]], [[Загін (армія)|загін]] дискутував з приводу: вилазити з [[окоп]]ів або залишитися сидіти в [[оборона|обороні]], а в цей час [[противник]] проводив дії, згубні для цілого [[Фронт (військове об'єднання)|фронту]]. Всі ці явища: відсутність дисципліни, виборність командирів, [[колегіальність]] прийняття рішень, що доходила до обговорення наказів, були характерні для першого або, як його інколи називали, [[партизан]]ського періоду війни і отримали назву «''партизанщини''». Партизанські «армії» були не в змозі протистояти сильним угрупуванням противників більшовицької влади, таким як [[чехословацький корпус]], [[Донська армія|Донська]] і [[Добровольча армія]] — вони були дуже невеликі і неорганізовані. У травні 1918 року [[збройні сили]] Радянської республіки налічували лише 270 тисяч чоловік, що було недостатньо для боротьби на числе́нних фронтах громадянської війни. Потрібно було перекласти армію на професійну основу, зробити її більш багаточисельноючисле́нною, викоренити партизанщину.