Барнич Ярослав Васильович: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Ата (обговорення | внесок) оформлення |
Ата (обговорення | внесок) хай краще буде так |
||
Рядок 45:
Ось що пише про нього дружина композитора [[Рубчаківна Ярослава Іванівна|Ярослава Барнич]]:
{{text|Праці було багато, але він жив нею. Особливо успішною була праця зі шкільною молоддю. Із молодими співаками-учнями чоловік творив дива. Кожний шкільний концерт був подією у Станиславові… Саме в той час він розпочав компонувати музику легкого жанру. Пригадую, коли я з дітьми повернулася з одних вакацій додому, то Ярослав зробив нам несподіванку. Сів біля цитри (фортепіано ми ще не мали) і заграв дві свої композиції до слів проф. Романа Савицького — два танго: «Ой, соловію» та «Хлопче мій, хлопче». Ми були в захопленні і просто примусили його далі щось таке легке й мелодійне творити. За короткий час з'явилися такі його твори, як «О, гарна крале», «Запізно», «Молоді емерити», «Лист» і врешті — славне танго — пісня «Гуцулка Ксеня»<ref>За іншою версією, автор пісні — [[Савицький Роман Януарійович|Роман Савицький]], див. «[[Гуцулка Ксеня (пісня)]]»</ref>.}}
У 30-ті рр. з'явилися й усі оперети композитора:
З осені 1939 року працював диригентом [[Станіславський музично-драматичний театр|Станиславівського муздрамтеатру]], симфонічного оркестру [[Івано-Франківська обласна філармонія|філармонії]], у 1940 р. створив Гуцульський ансамбль пісні і танцю. В роки німецької окупації він обіймав посаду диригента [[Львівська опера|Львівської опери]].
|