Космічний ліфт: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м заміна {{Прийдешні технології}} → {{Перспективні технології}} |
Олюсь (обговорення | внесок) мНемає опису редагування |
||
Рядок 1:
[[Файл:Space elevator structural diagram--corrected for scale+CM+etc.TIF|thumb|]]
'''Космі́чний ліфт''' — концепція інженерної споруди для безракетного запуску вантажів у космос. Дана гіпотетична конструкція заснована на застосуванні троса, простягнутого від поверхні планети до орбітальної станції, що знаходиться на
Трос утримується одним кінцем на поверхні планети (Землі), а іншим - в нерухомій над планетою точці вище [[Геостаціонарна орбіта|геостаціонарної орбіти]] (ГСО) за рахунок [[відцентрова сила|відцентрової сили]]. По тросу підіймається підйомник з корисним вантажем. При підйомі вантаж буде прискорюватися за рахунок обертання Землі, що дозволить на досить великій висоті відправляти його за межі тяжіння Землі.
== Несинхронний ліфт Арцутанова ==
У 1969 році Юрій Арцутанов зрозумів, що зовсім необов'язково прив'язувати ліфт до земної поверхні. Можна так підібрати співвідношення орбітального руху та обертання зв'язки двох супутників навколо центру мас, щоб в якийсь момент нижній супутник «завис» на короткий час біля самої поверхні Землі, забрав вантаж і потім вивів його на орбіту. Повторно винайдена в 1975 році американцем Гансом Моравеком, ця система отримала назву «несинхронний космічний ліфт»<ref>[http://www.xliby.ru/istorija/bitva_za_zvezdy_2_kosmicheskoe_protivostojanie_chast_ii/p7.php Глава 21 В КОСМОС — НА ЛИФТЕ]{{ref-ru}}</ref>.
Найпростіші тросові зв'язки досить швидко знайшли застосування в реальних космічних експериментах. Для уповільнення обертання навколо центру мас з американського супутника «Transit IB» відпускали прив'язані вантажі (1960 рік); кораблі «[[Джеміні (космічна програма)|Джеміні
У [[1974]] році Джузеппе Коломбо з [[Гарвард-Смітсонівський центр астрофізики|Смітсонівської астрофізичної обсерваторії]] при Гарвардському університеті розробив концепцію прив'язного зонда - невеликого апарату, що спускається з орбітального літака на тросі довжиною 100 кілометрів.
Ще один варіант тросової зв'язки запропонував в 1985 році Джон Пірсон. Його схема являє собою «прив'язне вітрило», яке спускається з орбітального літака в верхні шари атмосфери. За задумом автора, з його допомогою можна не тільки гальмувати корабель, що повертається на Землю, але і ходити галсами.
== Проект космічного ліфта НАСА ==
У серпні 2000 року інженер [[НАСА]] Девід Смітерман опублікував проект гігантського транспортного пристрою, спорудження якого стане можливим вже в найближчі півстоліття
Вежу ліфта планується розмістити в екваторіальних широтах, де практично не буває ураганів і торнадо, здатних їй серйозно нашкодити, а крім того, там простіше працювати з об'єктами, виведеними на стаціонарну орбіту, - вони будуть завжди перебувати в зеніті. В якості матеріалу для тросів буде використано розроблювані зараз
Згідно з оцінкою експертів НАСА, вартість виведення на орбіту одного кілограма вантажу за допомогою цього ліфта не перевищить 1,5 долара.
|