|
'''При́судок''' — це головний член [[речення]], пов'язаний координацією з [[підмет]]ом, що виражає дію
предмета, названого підметом. Найтиповіша форма присудка — [[дієслово]] в особовій формі, що означає дію чи стан суб'єкта, названого підметом.
Присудок — головний член двоскладного речення, що характеризує підмет за дією чи ознакою. Присудок відповідає на питання ''що робить ([[підмет]])? що зробить ? Підкреслюється двома рисками.
Присудок буває простий і складений.
Простий присудок виражається [[Дієслово|дієсловом]], що поєднує в собі граматичне й лексичне значення: ''(Петро '''відчинив '''двері)''.
До простих належать також присудки, що виступають у складеній формі майбутнього часу (''буду робити''), у формі наказового (''хай знає'') або умовного способів (''робив би'').
Простим вважається також присудок, виражений фразеологічним сполученням (''Він '''був на сьомому небі''''').
Складений присудок має дві частини: головну і допоміжну (зв'язка). Основне лексичне значення такого присудка закладене у головній частині, а граматичне — в допоміжній.
Дієслівний складений присудок виражається поєднанням дієслова-зв'язки, яке стоїть в особовій формі, і інфінітива (''Він '''бажав піти''' разом з нею'').
Іменний складений присудок утворюється поєднанням дієслова-зв'язки з [[Іменник|іменником]], [[Прикметник|прикметником]], [[Дієприкметник|дієприкметником]] (''Сьогодні наша група '''була першою''' в естафеті'').
Між підметом і присудком може ставитися ''[[тире]]'', якщо у реченні пропущено дієслово-зв'язку. Тире ставиться:
* якщо підмет і присудок виражені іменником у [[Називний відмінок|називному відмінку]] (''Хліб — всьому голова'');
* якщо підмет і присудок виражені [[Інфінітив|інфінітивом]] (''Життя прожити — не поле перейти'');
* якщо перед присудком вжито слово ''це'', ''значить'', ''то'', ''це'', ''ось'' (''Більшість — це ще не значить всі'').
== Присудок на ''-но, -то'' ==
Окремо стоїть віддієприкметникова присудкова форма на '''-но, -то:''' ''сказано, бито і т. ін.''
| 