Враницький Василь Іванович: відмінності між версіями

'''Враніцкій Василь Іванович''' (1785 або 1786 — 2 грудня [[1832]]) — [[полковник]] [[Квартирмейстер | квартирмейстерської]] частини, [[декабрист]]. Учасник [[Франко-російська війна 1812 | франко-російської війни]].

За походженням [[Чехи | чех]]. Батько — Ян (Йоганн) Враніцкій, небагатий празький пивовар, мати — Анна (уроджена Чайкова). У формулярному списку показаний за походженням дворянином — "з дворян [[Королівство Богемія | Богемського королівства]] міста [[Прага | Праги]]". З [[1793]] по [[1797]] рік виховувався в празькій [[гімназія | гімназії]]. В службу вступив до [[Австрійська імперія | австрійської]] армії, в [[1803]] — [[1804]] навчався в артилерійській офіцерській школі в [[Прага |Празі]]. У [[1804]] — [[1805]] роках — офіцер 28 піхотного полку, вийшов у відставку в травні [[1805]] року. У російську службу вступив [[прапорщик]]ом в [[Севський 34-й піхотний полк | Севський піхотний полк]] в [[Пруссія | Пруссії]] під час російсько-французької війни в грудні 1806 року. [[Поручник]] — 7 листопада [[1808]] року, учасник [[Війна четвертої коаліції | кампаній 1806-1807 з Францією]] і [[Російсько-шведська війна (1808-1809) | війни зі Швецією]], за відміну присвоєне звання поручика. Переведений в квартирмейстерську частину — 2 липня [[1812]] року. Учасник [[Франко-російська війна 1812 | Вітчизняної війни 1812 року]] і [[Війна шостої коаліції | закордонних походів]]. [[Полковник]] з квітня [[1822]] року, обер-квартирмейстер 3 піхотного [[Корпус (армія) | корпусу]].

Член [[Південне товариство | Південного товариства]] з [[1824]] року. Знав мету таємного товариства, тобто зміну державного порядку.

Наказ про арешт від 5 січня [[1826]] року, заарештований у [[Житомир]]і, доставлений до [[Санкт-Петербург | Петербурга]] з [[Житомир]]а на головну гауптвахту 18 січня, 7 лютого був переведений в [[Петропавлівська фортеця | Петропавлівську фортецю]]. Засуджений за VIII розрядом і по конфірмації 10 липня 1826 року позбавлений чинів і дворянства, засуджений до заслання на поселення вічно. Відправлений у [[Пелим (село)|Пелим]] [[Тобольська губернія | Тобольської губернії]]. Термін посилання скорочений до 20 років — 22 серпня [[1826]] року. У [[1830]] році у зв'язку з душевною хворобою дозволено перевести в [[Ялуторовськ]]. Відчував крайні матеріальні труднощі, але відмовився від допомоги [[граф]]а П.І. Мошинського, який звернувся в липні 1830 року з проханням до [[Бенкендорф Олександр Христофорович | Бенкендорфа]] про дозвіл його дружині, графині Мошинський, доставляти Враніцкому щорічно по 1 тис. рублів і таку ж суму висилати його батькові, що мешкав у Празі. Помер у [[Ялуторовськ]]у (могила не збереглася). Василю Івановичу Враніцкому встановлено пам'ятник у Ялуторовську на старому кладовищі (нині парк Перемоги).<ref>[http://www.ikz.ru/siberianway/yalutorovsk-decabr/vranickij.html Декабристы в Ялуторовске]</ref>

* [[Золота зброя «За хоробрість» | Золота шпага за хоробрість]].

[[Категорія:Декабристи ]]