Себальд Юстінус Брюгманс: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування |
мНемає опису редагування |
||
Рядок 1:
{{Науковець
| ім'я = Себальд Юстінус Брюгманс
Рядок 33 ⟶ 32:
== Біографія ==
Себальд Юстінус Брюгманс народився 24 березня 1763 року у міста [[Франекер]] (сучасна провінція [[
У віці 15 років Себальд Брюгманс поступив до Гронінгенського університету, де вивчав філософію, математику і фізику. Через три роки, 3 липня 1781 року, він отримав ступені доктора філософії ({{lang-la|Philosophiae doctor}}) та магістра [[Вільні мистецтва|вільних мистецтв]] ({{lang-la|Artium liberalium magister}}). 15 червня 1785 року Брюгманс також отримав ступінь доктора медицини. Того ж року, Діжонська академія присудила йому золоту медаль у проведеному нею ботанічному конкурсі, а наступного року Брюгманс переміг в аналогічному конкурсі, проведеному академією Бордо. Ще одну нагороду Брюгманс отримав 1785 року від [[Прусська академія наук|Берлінської академії]] — за наукову працю про дикі види вівса.
Рядок 39 ⟶ 38:
1 листопада 1785 року Брюгманс обійняв посаду професора кафедри філософії та фізики в університеті Франекера, де викладав фізику, астрономію, математику та метафізику. Однак, вже через рік він переїжджає до Лейдена, де займає посаду професора ботаніки в Лейденському університеті, замінивши на цій позиції [[Давід ван Роєн|Давіда ван Роєна]]. Одночасно він очолює Лейденський ботанічний сад, де тісно співпрацює з його куратором Ніколасом Мербюргом. 1787 року Брюгманс обіймає також і посаду професора кафедри [[Природнича історія|природничої історії]], замість померлого професора Й. Алламанда. 1791 року він додатково очолює кафедру медицини, з якої 1795 року виділяється кафедра хімії. Першим її професором став ван Волтерен (''Van Volteren''), а 1800 року цю посаду обійняв Брюгманс, який таким чином став професором вже у чотирьох дисциплінах: ботаніці, хімії, медицині та природничій історії.
Із початком війн із [[Велика французька революція|революційною]] Францією Брюгманс, разом із викладачами і студентами Лейденського університету, ініціює розгортання військових шпиталів поблизу Лейдена, для англійських і прусських військ, що базувалися в Нідерландах. Це саме він зробить і 1799 року для англійської та російської армій, розташованих на північ від сучасного міста [[Еймейден]], та 1809 року при бомбардуванні
У 1795 році Брюгманс очолив військову медичну службу у новоствореній Батавській республіці. Йому навіть пропонували посаду міністра оборони, але він відмовився. Протягом окупації Нідерландів Францією, Брюгманс, якого дуже шанував французький намісник [[Людовик I Бонапарт|Луї-Наполеон]], брат [[Наполеон I Бонапарт|Наполеона Бонапарта]], заснував у Лейдені школу військових медиків, а пізніше навіть був призначений Генеральним інспектором Французької імперської медичної служби.
2 листопада 1797 року Себальд Брюгманс одружився на Катаріні Марії ван Дам.
1811 року Брюгманса призначили ректором Лейденського університету. На цій посаді він зробив усе можливе для зміцнення позицій університету, адже того ж року декрет Наполеона Бонапарта припинив діяльність університетів у Франекері та [[Хардервейкський університет|Хардервейку]]. Брюгманс особисто їздив до
Після звільнення Нідерландів від французів, Брюгманс деякий час був [[Персона нон ґрата|персоною нон
Себальд Брюгманс помер у ніч з 22 на 23 липня 1819 року, у віці 56 років. Похований у [[Церква святого Петра (Лейден)|церкві святого Петра]].
== Наукова діяльність ==
[[Файл:Leyden Brugmans 1819.JPG|міні|праворуч|200пкс|Бюст на могилі Себальда Брюгманса]]
В якості військового медика Себальд Брюгманс присвятив себе покращенню та вдосконаленню роботи військової медичної служби. Бувши переконаним у інфекційній природі гангрени, він наголошував на важливість чистоти і гігієни, і боровся проти антисанітарних умов військово-польових шпиталів, результатом цієї боротьби стало значне зниження епідемій та гангрени. Після [[Битва при Ватерлоо|битви при Ватерлоо]] 18 червня 1815 року, лише вірні та швидкі дії Брюгманса врятували [[Брюссель]] від спалаху епідемій, адже в місті перебувало близько 27 000 поранених військовиків. Під керівництвом Брюгманса були швидко проведені необхідні хірургічні операції, легко поранених вивезли до передмість, важно поранених залишили у Брюсселі, але перевезли до світлих і провітрюваних приміщень, а також вчасно і акуратно поховали сотні трупів померлих від ран.
Перебуваючи на посаді директора Лейденського ботанічного саду, Себальд Брюгманс збільшив його територію у чотири рази, перепланував ландшафт саду в англійському стилі, у 1811 році, після закриття Хардервейкського університету, домігся перенесення колекції місцевого ботанічного саду до Лейдена. У 1819 році Брюгманс випустив каталог рослин саду «''Elenchus Plantarum quae, in Horto Lugduno-Batava coluntur''».
Рядок 62 ⟶ 61:
== Вшанування пам'яті ==
У Лейдені, в церкві святого Петра, де похований Брюгманс, через шість років після його смерті, його брат встановив бюст на честь вченого (скульптор — Пол Жозеф Габріель, автор проекту — Давід П'єр де Супервіль).
Рядок 90 ⟶ 88:
}}
* [http://slovar.cc/enc/brokhauz-efron/1586923.html Бругманс, Зебальд-Юстин] // {{ЭСБЕ}} {{ref-ru}}
* {{книга|автор= |частина=BRUGMANS (Sebald Justinus) |посилання частина=http://resources.huygens.knaw.nl/retroboeken/nnbw/#source=1&page=252&view=transcriptiePane&accessor=accessor_index |заголовок=Nieuw Nederlandsch Biografisch Woordenboek |оригінал= |посилання= |відповідальний=P. C. Molhuysen, P. J. Blok |видання= |місце=Leiden |видавництво=A. W. Sijthoff's Uitgevers-Maatschappij |рік=1911 |volume= |pages=487-489 |allpages= |серія= |isbn= |тираж=}} {{ref-nl}}
== Посилання ==
| |||