Стендаль: відмінності між версіями

| Сайт =

}}

 

Стендаль народився [[23 січня]] [[1783]] року в [[Гренобль|Греноблі]], у родині багатого [[адвокат]]а. Його дід, лікар і громадський діяч, захоплювався ідеями [[Просвітництво|Просвітництва]] й був шанувальником [[Вольтер]]а. Але з початком [[Велика французька революція|революції]] у родині погляди дуже змінилися, батько Стендаля змушений був навіть переховуватися. Мати хлопчика рано померла, і сім'я надовго вбралася у траур. Батько не переймався вихованням сина, довіривши його католицькому абатові Ральяну. Це призвело до того, що Стендаль зненавидів і [[церква|церкву]], і [[релігія|релігію]]. Таємно від свого вихователя він почав знайомитися з працями філософів-просвітників ([[Кабаніс]]а, [[Дідро]], [[Гольбах]]а). Читання, а також найсильніші враження та переживання дитячих років, пов'язані з Першою французькою революцією, стали визначальними моментами у формуванні [[світогляд]]у майбутнього письменника. Прихильність до революційних ідеалів він зберіг на все життя. Жоден із французьких письменників [[XIX століття]] не відстоював ці ідеали з такою пристрастю і сміливістю.

 

У розумінні мистецтва й ролі художника Стендаль йде далі від просвітителів і стверджує, що [[мистецтво]] за своєю природою соціальне, воно служить суспільним цілям. Це положення Стендаль перетворює на бойову зброю проти мистецтва свого часу, насамперед проти [[класицизм]]у. Його мистецтвознавчі роботи були гостро публіцистичні. Однією з головних його робіт з літератури є «Расін і Шекспір» (1825).

 

Естетичні положення просвітителів Стендаль розвиває в нових історичних умовах — після [[Велика французька революція|Французької революції 1789–1794 років]], у період назрівання революції [[1830]] року. Через усі твори проходить думка про важливість історичних зрушень, які неминуче відбиваються в мистецтві. Усі його статті з мистецтва перейняті почуттям нового. З кожною новою історичною епохою змінюється поняття краси, говорить Стендаль. Те, що здавалося гарним людям [[XVII століття]], вже не може здаватися гарним тим, хто пережив революцію [[1789]] року. Змінюється також і історична роль [[письменник]]а. Цінність письменника, переконаний Стендаль, визначається не тим, як добре він вивчив класиків, мистецтво минулого, а тим, якою мірою він брав участь у революційних подіях, в суспільному житті свого часу. Головну помилку класицистів Стендаль вбачає в тому, що вони хочуть зберегти те мистецтво, що склалося ще задовго до революції. Новим напрямком він вважає [[романтизм]] — як нове мистецтво, що веде боротьбу з усім відсталим, приреченим на відживання.

 

Ще одне важливе положення: мистецтво повинне бути правдивим. У романі «[[Червоне та чорне]]» він характеризує роман як «дзеркало, яке проносять по великій дорозі». Якщо дорога брудна, якщо на ній є калюжа, це неминуче відіб'ється в цьому дзеркалі, і дарма було б обвинувачувати дзеркало в тім, що воно відбиває точно; треба обвинувачувати дорогу, або, правильніше, доглядача дороги, в тім, що він погано порядкує на ній".

 

Таким чином, у своїх естетичних поглядах Стендаль є учнем і продовжувачем просвітителів. їхнє вчення він розвиває за нових історичних умов, що накладає різкий відбиток на його погляди й образи, надаючи їм нової якості. Усі вимоги до мистецтва він ставить у залежність від завдань, що їх висуває революція.

* ''Люсьєн Левен'' ({{lang-fr|Lucien Leuwen}} 1835, незакінчений, виданий 1894)

* ''Життя Наполеона'' ({{lang-fr|Vie de Napoléon}}, 1817–1818, виданий у 1929)

 

=== Новели ===