Вікіпедія

Sd.Kfz. 10: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
доповнення
м вікіфікація
Рядок 84:
 
== Історія ==
Перші нариси Sd.Kfz 10 з'явилися у 1932 році, коли управління озброєння сухопутних військ [[РейсхверРейхсвер]]у звернулося до фірми [[Demag|«Демаг»]] з пропозицією розробити для армії [[всюдихід]] багатоцільового призначення. Прототип був побудований в 1934 році, а [[серійне виробництво]] найбільш численних моделей типу D6 і D7 було розгорнуто відповідно в [[1937]] та [[1939]] р.р. Тягачі Sd.Kfz. 10 випускалися до 1944 року, практично не змінюючи свого зовнішнього вигляду. Всього ж до кінця війни фірми «Демаг» «Адлер», «Бюссінг-НАГ», «Феномен» і «Заурер» випустили 14 698 тягачів (7 326 шасі було використано для побудови [[бронетранспортер]]ів [[Sd.Kfz 250]]). Найбільш численними були машини базової моделі, на основі якої вироблялися модифікації, що мали позначення від Sd.Kfz. 10/1 до Sd.Kfz. 10/5.
 
Sd.Kfz. 10 настільки відповідав усім вимогам військових, що не потребував подальшої модернізації. Незважаючи на те, що спочатку він призначався для буксирування артилерійських гармат, його використовували в якості носія зенітних гармат Flak 30 і Flak 38, а також тягача системи залпового вогню Nebelwerfer 42.
Рядок 95:
Водій і командир машини розміщувалися попереду у відкритій кабіні, відокремлені від кузова невисокою перегородкою. У розпорядженні водія були прилади контролю роботи двигуна (датчики температури, тиску масла, [[тахометр]], покажчик кількості палива), [[спідометр]] і контрольні індикатори [[електрообладнання]]. Керування машиною здійснювалося за допомогою керма і педалей зчеплення, гальма і газу. Праворуч від сидіння водія знаходився важіль перемикання швидкостей коробки передач і важіль ручного гальма.
 
Відкритий зверху неброньований [[кузов]] кріпився на рамі [[Шасі (автомобіль)|шасі]], виконаної з коробчастих балок, зварених із сталевого уголкового профілю і посилених траверсами. У кузові розміщався артилерійський розрахунок у складі 6 осіб, які сиділи на двох лавах, розташованих уздовж бортів. Для захисту від дощу і снігу над кузовом і кабіною розвертався брезентовий тент.
 
[[Артилерійський тягач]] Sd.Kfz. 10 був оснащений шестициліндровим карбюраторним двигуном рідинного охолодження «Майбах» HL 42 TUKRM, що розвивав потужність 73,6 кВт при 2800 об/хв. При повній масі машини 3,4 т [[питома потужність]] двигуна складала 21,65 кВт/т. З двигуном взаємодіяла [[трансмісія]], до складу якої входили [[Планетарна передача|планетарна коробка передач]] «Майбах Варіорекс» VG 102 128Н, що забезпечувала рух вперед на семи швидкостях і назад — на трьох, дводискове [[Зчеплення (механіка)|сухе зчеплення]] з гідравлічним управлінням «Фіхтель унд Сакс Мекан» PF220K і гальмівна система фірми «АТЕ/Перро».
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Sd.Kfz._10