Михайло I Федорович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 35:
==Життєпис==
Першим російським царем був Михайло Федорович, який
народився у 1596 року у родині боярина Федора Михайловича Романова, який потім отримав ім’я патріарх Філарет, та його дружини, Ксенії Іванівни, уродженої Шестової. Він приходився двоюрідним племінником Федору Івановичу, останньому російському царю із московської родинної гілки Рюріковичів.
При Борисі Годунові, Романови були в опалі. У 1600 році розпочався розшук по донесенню дворянина Бертенева, який працював казначеєм у Олександра Романова – дядька майбутнього царя. Сутність донесення Бертенева, полягала у тому, що родина Романових зберігає у себе чарівне коріння, яким намагались отруїти чарами царську родину. Із щоденника польського посольства слідує, що царські стрільці скоїли зброєний напад на подвір’я Романових. Вже 26 жовтня 1600 року брати Романови були заарештовані. Сини Микити Романова: Федір,
Олександр, Михайло, Іван та Василій були пострижені у монахи та зіслани у Сибір
у 1601 році, де більшість з них загинули.
Михайло народився 12 липня – в день святого Михайла Микитовича, на честь якого похрещений та по традиції на честь дядька – Михайла Микитовича Романова. У епоху смути, у 1605 році цар Лжедмитро 1, бажав на
справі доказати усім, що він походить від будинку Романових. Він повернув із заслання останніх із живих Романових. Були повернуті Федір Микитович з дружиною
Ксенією та дітьми. З осені 1602 року Михайло декілька років проживав у Клині (на даний час Володимирська область, Юр’е-Покровський район), у свого дядька Івана Микитовича, а
вже після зверження Шуйського та приходу до влади Семибоярщини він опинився у Москві, де і знаходився до осені 1612 року.
На прикінці зими 1613 року до Костроми прибули представники Земського собору, які оголосили 16-ти річному Михайлу Романову про те, що його обрали новим царем Россії. Більше аніж 6 годин представники Земського собору благали Михайла стати царем та лише після розмови матері Михайла, інокінею
Марфою з рязанським архієпископом Феодоритом, вона надала згоду на царювання
Михайла. 11 липня 1613 року у Успенському соборі відбулось вінчання на царство.
Цар Михайло був молодий та недосвідчений. Однак він не став маріонеткою у руках бояр, а розпочав реально керувати країною. Трон під Михайлом, ще не був стійким, так як на нього претендували одразу ще троє осіб: Карл Філіп – принц Швеції, Владислав – королевич Польський та Іван –син Лжедмитра ІІ та Марини Мнішек. Земський собор – російський парламент 16-17 сторічь, який ззивався в особливих випадках, тепер став радним органом тогочасної Росії. Після казні Івана, розпочалася війна із Польщею та Швецією. Внаслідок якої був укладений Столбовський мирний договір.
Син боярина [[Філарет (Патріарх Московський)|Федора Романова]] (з 1619 — [[Філарет (Патріарх Московський)|патріарх Філарет]]). Обраний на престол Земським собором [[21 лютого]] [[1613]] р. За Михайла Федоровича провідну роль в управлінні державою відігравали його близькі родичі (в 1619-1633 фактично правив його батько).
| |||