Літера: відмінності між версіями

Українське слово ''«літера''» походить через польське ''litera'' від латинського слова ''littera, lītera''. До латинської мови це слово потрапило з етруської, де, у свою чергу, є похідним від давньогрецького ''διφθέρᾱ'', яке мало кілька значень: «книжка», «шкіра», «акт», «грамота». Від грецького ''διφθέρᾱ'' походить і медичний термін «дифтерія», «дифтерит», а також «дефте́р» («ханська податкова грамота»).

Слово «буква» походить від праслов'янського ''*buky''. Форма називного відмінка «буква» утворилася від форми знахідного відмінка ''*bukъvь'', форми двоїни та множини ''*bukъvi'' (пор. «морква» — з *mъrky, «хоругва» — з *xorǫgy). Окрім значення «літера», «письмена», ''*buky'' у мові давніх слов'ян ще мало значення «бук» (пор. словен. буква''bȕkva'' — «бук»), а також письмена, «книжка» (пор. полабське ''bükvoi'' — «книжка», старослов'янське '''БОУКАРЬ''' — «книжник») Згідно з найпоширенішою версією, праслов'янське ''*buky'' («бук», «літера») має германське походження (''*bōkō'') і пов'язується з готським ''bōka'' («літера»), ''bōkōs'' («книжка», «письмо», «грамота»), давньоверхньонімецьким ''buoh'', давньонижньонімецьким ''bôk'', давньоісландським ''bók'', німецьким ''Buch'' і англійським ''book'' (всі значать «книжка»),. давньоісландськеПоходження bókназви знаків та інформаційних носіїв пов'язане з матеріалом для письма — на букових дощечках або паличках у германців накреслювалися письмена (руни).