Кедрова революція: відмінності між версіями

{{Шаблон:Картка:Історія Лівану}}

Важливим епізодом, який призвів до зростання напруженості, була поправка до конституції Лівану, ухвалена [[3 вересня]] [[2004]] року. Тоді парламент Лівану під тиском Сирії продовжив максимальний термін перебування на посту президента з 6 до 9 років, щоб дозволити просирійському президенту Емілю Лахуду залишитися при владі. Маронітський патріарх [[Мар Насралла Бутрос Сфеїр]] і друзький лідер [[Валід Джумбалат]] виступили проти. США звинуватили Сирію у втручанні у внутрішні справи Лівану і [[Рада Безпеки ООН]] ухвалила [[Резолюція 1559 Ради Безпеки ООН|резолюцію 1559]], яка вимагала від Сирії негайного виведення військ та роззброєння просирійських організацій Лівану (передусім — Хізбалли). 20 жовтня прем'єр-міністр Рафік Харірі та три міністри його кабінету пішли у відставку в знак протесту проти дій Сирії.

 

 

Перемогу супротивників сирійського впливу не можна було назвати повною, як і акції протесту одностайними. Хізбалла зуміла організувати акції в підтримку сирійської присутності, переважно серед населення шиїтських районів півдня Лівану та долини Бекаа. В результаті Кедрової Революції уряд Лівану подав у відставку, а на виборах у травні-червні 2005 року змогли прийняти участь заборонені до того антисирійські партії (наприклад, [[Вільна національна течія Лівану|Вільна національна течія]]). На самих виборах значну перемогу отримав [[Список мученика Рафіка Харірі]], блок під керівництвом сина Рафіка Харірі, [[Саад Харірі|Саада]], а прем'єр-міністром став [[Фуад Сіньора]]. Президент Лахуд, тим не менш, залишився на посту, а контроль частини залишеної Сирією території перейшов до просирійської Хізбалли, яка відмовилася роззброюватися.

 

[[ar:ثورة الأرز]]