Флавій Аецій: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Haida (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
{{Військовик
| ім'я = Флавій Аецій
| оригінал імені = {{lang-la|Flavius Aetius}}
| портрет = Diptych Aetius.jpg
| розмір = 260px
| підпис = Можливий рельєф-портрет Аеція
| ім'я при народженні =
| дата народження = близько [[391]] року
| місце народження = [[Сілістра]]
| дата смерті = [[21 вересня]] [[454]] рік
| місце смерті = [[Равенна]]
| місце поховання = Невідоме, можливо Саркофаґ Стілічо.
| прізвисько = [[Останній римлянин]]
| приналежність = [[Римська армія]]
| країна = [[Західна Римська імперія]]
| роки служби = 405-454
| звання = [[Magister militum]]
| формування =
| командування =
| битви = [[Битва при Нарбонні (436)]], [[Битва на Каталаунських полях]] та багато інших битв.
}}
'''Фла́вій Ае́цій''' ({{lang-la|Flavius Aetius}}, близько [[396]]—[[454]]) — полководець і дипломат римського імператора [[Валентиніан III|Валентініана III]], консул 432, 437, 446 років. Історики часто називають його «останнім римлянином», маючи на увазі, що він був останнім здібним полководцем імперії, здатним відбивати напади варварів.
Рядок 5 ⟶ 26:
Аецій відбив напади на [[Західна Римська імперія|Західну Римську імперію]] племен [[вестготи|вестготів]], [[франки|франків]], [[бургунди|бургундів]], придушив повстання в [[Галлія|Галлії]].
[[451]] в бою на [[Битва на
Аеція вбив імператор [[Валентиніан III]], підозрюючи в змові проти себе, а вже наступного року Рим був [[Розграбування Риму вандалами (455)|розграбований]] [[вандали|вандалами]]. Ще через 20 років впала і сама [[Західна Римська імперія]].
== Ранні роки ==
[[Файл:Western Roman Empire.png|міні|праворуч|260пкс|[[Західна Римська імперія]]]]
Флавій Аецій народився в 390-х роках в Дуросторі (Durostorum, суч. Болгарська [[Сілістра]])<ref name=iordan>[[Йордан (історик)|Йордан]], «Гетика», 177 </ref>, місті на нижньому Дунаї. Його батьком був магістр кінноти Гауденцій, представник місцевого знатного роду<ref>Йордан назвав Гауденція «знатним мезійцем», що припускає походження Гауденція з місцевіх варварів.»</ref>, мати була зі знатної багатої родини з Італії<ref name=tour>[[Григорій Турський]], «Історія франків», 2.8</ref>.
Сім'я Гауденція користувалася впливом в Римі, його сина Аеція хлопчиком взяли в охоронці до римського імператора Гонорию<ref name="tour"/>. Коли в [[408]] році [[Гонорій (римський імператор)|Гонорій]] стратив свого головнокомандуючого військами [[Стиліхон]]а, то вождь вестготів [[Аларіх I|Аларіх]] зажадав від імператора укласти мирну угоду, для чого римляни мали виплатити данину і обмінятися з вестготами знатними заручниками. Одним з них повинен був стати Флавій Аецій<ref>[[Зосім]], 5.36</ref>, який до цього часу вже провів у заручниках 3 роки спочатку у вестготів, а потім у гунів<ref name="tour"/>.
Згодом Аецій одружився на дочці знатного гота Карпіліона<ref>Merobaudes, op. cit.; Sidonius Apoll. Paneg. in Maior. 126 sq</ref>, мав від неї сина Карпіліона і досяг поста начальника імператорської гвардії (comes domesticorum). У [[423]] році помер імператор Гонорій. Владу в [[Равенна|Равенні]] (столиці Римської імперії) захопив за підтримки полководця Кастина начальник канцелярії [[Іоанн (римський імператор)|Флавій Іоанн]], який призначив Аеція доглядачем свого палацу (cura palatii)<ref name="tour"/>.
Григорій Турський, цитуючи праці історика Рената Фрігеріда (його твір не збереглося), так охарактеризував зовнішність і характер Аеція:
<blockquote>
«Він був середнього зросту, міцний, гарного складання, тобто не кволий і не огрядний; бадьорий, повний сил, стрімкий вершник, вправний стрілець із лука, невтомний в метанні списа, вельми здатний воїн і прославлений у мистецтві укладати мир. У ньому не було ні краплі жадібності, ні найменшої жадібності, від природи був добрим, не дозволяв поганим порадникам відводити себе від наміченого рішення; терпляче зносив образи, був працьовитий, не боявся небезпек і дуже легко переносив голод, спрагу і безсонні ночі»<ref name="tour"/>.
</blockquote>
== Служба Іоанну та перші галльські кампанії ==
Східна Римська імперія (Візантія) не визнала узурпатора [[Іоанн (римський імператор)|Іоанна]]. У [[424]] році імператор [[Феодосій II]] послав до Італії військо, щоб віддати римський трон своєму двоюрідному братові Валентиніану. Про участь Аеція в подіях розповів Григорій Турський з посиланням на втрачений праця Рената Фрігеріда:
<blockquote>
«[[Іоанн (римський імператор)|Іоанн]], спонукуваний цим, послав Аеція, який у той час був наглядачем палацу, з великим вантажем золота до гунів, відомим Аецію ще з того часу, коли він був у них заручником, і пов'язаним з ним тісною дружбою, і наказав йому: як тільки ворожі загони вторгнуться до Італії, він повинен напасти на них з тилу, тоді як сам Іоанн вдарить їм в лоб»<ref name="tour"/>
</blockquote>
Аецій повернувся з 60-тисячним військом гунів і брав участь у битві проти [[Аспар]]а, візантійського воєначальника. Однак поява Аеція була запізніла, [[Іоанн (римський імператор)|Іоанн]] вже зазнав поразки і був страчений за 3 дні до повернення Аеція<ref>[[Філосторгій]], 12.14</ref>.
23 жовтня [[425]] року 7-річного Валентиніана проголосили в Римі імператором, фактично ж почала правити як регент його мати Галла Плацидия. Аецій визнав владу Плацидии, гуни з багатими дарами були відіслані додому<ref>[[Проспер Тірон|Проспер]]: «Було даровано прощення Аецію в силу того, що гуни, якіх Іоанн через нього призвав, завдяки його ж старанням і повернулися в свої землі».</ref>, а сам Аецій отримав пост командувача армією в Галлії (comes et magister militum per Gallias).
Перемогами в [[Галлія|Галлії]] Аецій зміцнив своє становище. У [[426]] році він відкинув [[вестготи|вестготів]] від [[Бургундське королівство|Арелату]], в [[428]] році відбив у [[франки|франкського]] короля Хлодіона частину земель уздовж [[Рейн]]у, в [[430]] розбив [[ютунги|ютунгів]] в [[Реція|Реції]], в [[431]] розбив кельтське плем'я норіків в [[Норик]]і<ref>Хроніки [[Проспер Тірон|Проспера]], [[Кассіодор]]а, [[Гальська хроніка 452 року|Гальська 452 року]].</ref>. У [[429]] році Аецій отримав вищий військовий титул [[magister militum]] (головнокомандувача військами)<ref>[[Проспер Тірон|Проспер]], 429 р.</ref>, після чого в наступному році виступив проти колишнього володаря цього титулу Флавія Фелікса. За хронікою Проспера Аецій стратив суперника, звинувативши його в змові<ref>За хроніці іспанського єпіскопа [[Хідацій|Хідація]] Фелікс загінув в результате заколоту солдат</ref>.
Побоюючись надмірного посилення Аеція, [[Галла Плацидія]] намагалася протиставити йому іншого полководця, намісника в Північній Африці Боніфація. Про боротьбу між двома воєначальниками за вплив на Плацидія докладно розповів Прокопій Кесарійський<ref>Прокопій Кес., «Війна з вандалами», кн. 1.3.14</ref>. У [[432]] році, зазнавши поразки від вандалів, Боніфацій за викликом Плацидії з'являється в Італії, де між ним і Аецієм розгорілася справжня війна («ingens bellum»). У битві Боніфацій отримав смертельну рану і помер через 3 місяці<ref>[[Марцеллін Коміт]], Ind. XV (432 г.): Гальська хроніка 452 р.</ref>. Однак бій було виграно військами Боніфація, і Аецій віддалився до себе в маєток, де на нього було здійснено замах неназваними ворогами<ref>[[Проспер Тірон|Проспер]], 432 р.; [[Павло Диякон]], «Римська історія», 13.11</ref>. Тоді Аецій втік до гунів в Паннонію, і при їх підтримці зміг повернути собі посаду головнокомандувача імперської армією, вигнавши з цього поста зятя Боніфація Себастьяна.
З [[432]] року і до самої смерті в [[454]] році Аецій фактично здійснював зовнішню політику Західної Римської імперії при імператорі Валентиниані, який по відгуку Прокопія не цікавився державними справами, воліючи віддаватися «усіляким порокам»<ref>Прокопій Кес., «Війна з вандалами», кн. 1.3.10</ref>. У [[432]] році Аецій вдруге одружився на вдові Боніфація, [[вандали|вандалці]] Пелагеї, від якої мав сина Гауденція.
== Кампанії проти бургундів, багаудів і вестготів ==
5 вересня [[435]] року Аецій удостоївся вищого аристократичного титулу патриція, з'єднавшись таким чином з родовитої римської знаттю. [[Західна Римська імперія]] в ці роки втрачала віддалені провінції під напором [[германці]]в. У [[429]] році в Північній Африці, переправившись з Іспанії, висадилися [[вандали]]. Після низки поразок римляни за мирним договором [[435]] року визнали захоплення ними східної Нумидії, проте в порушення угоди [[Гейзеріх]] захопив у [[439]] році [[Карфаген]], заснувавши з цього року [[Королівство вандалів і аланів|королівство вандалів і аланів]]. Аецій не мав сил для відсічі вандалам, так як направив всі зусилля на утримання римських територій в [[Римська Галлія|Галлії]].
У [[436]] році Аецій розбив [[бургунди|бургундів]] на [[Рейн]]і, примусивши їх до прийняття римських умов миру. Наступного року можливе на його прохання [[гуни]] завдали нищівного удару по королівству бургундів, перебивши 20 000<ref>Хроніка [[Ідацій|Ідація]] (Olymp. CCCIV.)</ref> з них і зігнавши інших вглиб Галлії, де Аецій в [[443]] році відвів їм землю на середній [[Рона |Роні]] (в області сучасного кордону Франції та Швейцарії).
У [[435]] - [[437]] роках центральні райони Галлії стрясає повстання [[багауди|багаудів]]<ref>Багауди - декласовані вільні жителі Галлії та Испании, які об'єдналися в збройні загони. Історики того часу часто назівають їх розбійнікамі.</ref> і рабів. Повстання придушене тільки після упіймання вождя повсталих [[Тібато]]<ref>[[Проспер Тірон|Проспер]], an. 435—437; Гальська хроника 452 г.</ref>.
Найбільш грізним ворогом римлян в Галлії стало Аквітанське королівство [[вестготи|вестготів]] на заході Галлії. Король [[Теодоріх I (король вестготів)|Теодоріх I]] [[Битва при Нарбонні (436)|облягав]] в [[436]] році [[Нарбонн]]у, але за допомогою гунських загонів воєначальник Аеція [[Літорій]] зняв облогу. У наступному році Літорій знову бився з вестготами і потрапив у полон, де помер. Завдяки дипломатії Аеція, з вестготами вдалося укласти мир, завдяки чому новий воєначальник Аеція в Галлії Астурій посланий у [[Римська Іспанія|іспанську провінцію]] [[Тарраконська Іспанія (римська провінція)|Тарракона]] для придушення там повстання багаудів.
Король вандалів [[Гейзеріх]], що зміцнився в Африці почав здійснювати морські набіги по всьому Середземномор'ю. Висадившись в [[440]] році на [[Сицилія|Сицилії]], він створив загрозу півдню Італії. Аецій відправив проти Гейзериха військо з Іспанії на чолі з Себастьяном, якого за 8 років до того вигнав з посади головнокомандувача римськими силами. Гейзерих покинув Сицилію, проте Себастьян перейшов на бік вандалів.
Головною метою Аеція став захист власне Італії від хвилі переселень варварських племен. Коли жителі [[Великобританія (острів)|Британії]], яку в [[407]] році покинули останні римські легіони, звернулися до нього в кінці 440-х років з проханням про допомогу проти руйнівних набігів диких [[пікти|піктів]] і [[скоти|скотів]], Аецій відмовив їм.
== Війни з гунами ==
{{Основна стаття|Аттіла|Битва на Каталаунських полях}}
[[Файл:Attila in Gaul 451CE.svg|міні|праворуч|300пкс|Ймовірний шлях (похибка: 20 км) сил гунів під час їх вторгнення в Галію, що привів до [[Битва на Каталаунських полях]]]]
У 440-і роки [[гуни]] вели великі війни на території [[Візантійська імперія|Східної Римської імперії]] (Візантії), але Аецію успішною дипломатією, частковими поступками земель в [[Паннонія|Паннонії]] і щедрими подарунками вдавалося утримувати їх від набігів на Італію. Він посилає [[Аттіла|Аттілі]] грамотного секретаря Константія, а після його страти іншого секретаря, <ref>[[Пріск Панійській]], фр. 8 в пер. Дестуніса: «Цей Константій, який походив з Західної Галатії, був посланий [Аецієм] колись до Аттіли и [[Бледа|Вледи]], щоб бути при них писарем, як їм був и інший, посланий після, Константія.»</ref> відправляє вождю гунів сина Карпіліона в якості заручника, [23] а у відповідь сам отримує подарунки від Аттіли<ref>Пріск, фр. 8 в пер. Дестуніса: «Зеркон залишив свою дружину в Скіфії, бувши посланим Аттілою в дар Аецію.»</ref>.
Проте все одно в [[451]] році [[Аттіла]] вирішив атакувати Галлію. Причини, хід вторгнення і бойові дії описані в статті [[Битва на Каталаунських полях]]. Перед лицем спільного ворога Аецій зумів створити коаліцію з колишнім супротивником, королем вестготів [[Теодоріх I (король вестготів)|Теодоріхом]], і залучити до війни проти гунів ряд варварських племен. У грандіозній [[Битва на Каталаунських полях|битві на Каталаунських полях]] Аттіла якщо і не зазнав розгром, то поніс настільки важкі втрати, що був змушений відступити з Галлії. На думку Пріска у викладі Йордана Аецій мав можливість добити ослабленого Аттілу, який в оточенні вже приготувався до ритуального самогубства, але порахував більш вигідним зберегти (розгромлених на його думку) гунів як противагу дедалі сильнішим [[Вестготи|візіготам]]. Проте результат генерального бою прославив полководця Аеція в пізньої історіографії як переможця Аттіли і рятівника християнської Європи.
У результаті помилкового рішення Аеція Аттіла, відновивши сили, в [[452]] році напав на північну Італію зі сходу. Пожертвувавши територією країни на північ від річки [[По]], Аецій не допустив прориву гунів вглиб [[Апеннінський півострів|Апеннінського півострова]]. Візантійські війська прийшли на допомогу Риму, і [[гуни]], на яких також звалилася епідемія чуми, покинули Італію. Католицька історіографія, починаючи з Проспера, приписує заслугу у відході гунів переговорам римського папи [[Лев I (папа римський)|Льва]] з Аттілою. Одночасно секретар папи Лева [[Проспер Тірон|Проспер]] залишив різко негативний відгук про командування Аеція в цей рік:
<blockquote>
«Після того як Аттіла впорався з втратами, понесеними в Галлії, він зважився атакувати Італію через Паннонію. Наш генерал [Аецій] не вжив ніяких заходів, які він здійснив у першій війні, навіть не захистив проходи в Альпах, де ворог міг бути зупинений. Мабуть, він був зайнятий тільки однією надією - бігти з Італії разом з імператором. Але оскільки це здавалося настільки ганебним і небезпечним, то почуття честі подолало страх<ref>Переклад Проспера по книзі О. Д. Менхен-Хельфена «Світ гуннів»</ref>.
</blockquote>
У наступному році Аттіла помер, а ще через рік імператор Валентиніан власноручно вбив «останнього з римлян», полководця Аеція.
== Вбивство Аеція ==
У [[453]] році Аецій заручив свого сина Гауденція c дочкою імператора [[Валентиніан III|Валентиніана]] Плацідією<ref>Проспер, an. 454</ref>. Можливо, майбутня спорідненість з імператорською сім'єю прискорило падіння полководця. За словами [[Прокопій Кесарійський|Прокопія]], Валентиніан вирішив усунути прославленого воєначальника «тільки тому, що Аецій володів силою і доблестю, а не на якій-небудь іншій підставі.»<ref>Прокопій Кес., «Війна з вандалами», кн. 1.4.27</ref>.
Прокопій і [[Іоанн Антіохійський]]<ref>[[Іоанн Антіохійський]], fr.200-201</ref>, мабуть, на підставі єдиного джерела передали наступну версію вбивства Аеція. Римський сенатор [[Петроній Максим]] був принижений і ображений імператором Валентинианом, який обманом заманив в палац і згвалтував його дружину<ref>Див. докладніше в статті [[Захоплення Риму вандалами (455 рік)]]</ref>. Побоюючись вірного Валентиніану Аеція, Максим в якості першого кроку до помсти вирішив усунути його. За допомогою довіреного євнуха імператора Іраклія Максим постарався переконати Валентиніана у підготовці Аецієм перевороту.
Підозрілий імператор викликав [[21 вересня]] [[454]] року полководця в палац для доповіді про збір податків, а потім несподівано напав на нього з мечем в руках. Після того, як [[Валентиніан III|Валентиніан]] за допомогою Іраклія зарубав Аеція, він запитав у однієї людини: «Чи не правда, смерть Аеція прекрасно виконана?» Той відповів: «Прекрасно чи ні, я не знаю. Але я знаю, що ви лівою рукою відрубали собі праву.»
Історики після [[V століття]], які побачили розпад [[Західна Римська імперія|Західної Римської імперії]] всього через 2 десятиліття після смерті Аеція, високо оцінили роль і заслуги Аеція у справі збереження імперії. [[Павло Диякон]] висловив це такими словами:
<blockquote>
«Так загинув Аецій, войовничий чоловік і колись жах могутнього короля Аттіли, а разом з ним впала і Західна імперія, і благо держави, і їх вже більше не вдалося відновити»<ref>[[Павел Диакон]], «Римская история», 14.15</ref>.
</blockquote>
== Примітки ==
{{reflist}}
== Джерела інформації ==
| |||