Азбуковники: відмінності між версіями

'''Азбуко́вники''' (''алфавитники'')  — пам’яткипам'ятки [[лексикографія|лексикографії]] [[Московська держава|Московської держави]] XVI-XVII XVI–XVII ст., рукописні довідники, в яких давалося пояснення незрозумілих слів. За змістом були різноманітними: енциклопедичного характеру, навчальні, настановочно-виховні, мішані. Використовувалися як словники іноземних слів, тлумачні словники, навчальні посібники, книги для розважального читання.

==Східнослов’янські Східнослов'янські попередники Азбуковників ==

Праці лексикографічного характеру відомі з XIII &nbsp;ст. Найстаріший список складав частину «Новгородської кормчої книги» (1282), написаної для новгородського єпископа Климента і був названий так: «Р<small>Ђ</small>чь Жидовьскаго языка преложена на Роускоую, неразоумно на разоумъ, и въ Євангелияхъ, и въ Апостолахъ, и въ Псалтыри, и в Пареми<small>Ђ</small> и въ прочихъ книгахъ». За суттю своєю це був перший східнослов’янськийсхіднослов'янський [[словник]]: автор його дав тлумачення 174 єврейським словам, які зустрічались в релігійних книгах.

Другий відомий словник мав назву «Тлъкованїе неудобь познаваемомъ въ писаныхъ» (1431) та тлумачив 61 іноземне слово перекладене на церковнослов’янськуцерковнослов'янську мову.

== Різновиди азбуковників ==

Аналіз списків Азбуковників дозволив виявити сім великих словникових пам’ятокпам'яток, три з яких були завершені у XVI &nbsp;ст. (в найстаршому з них &nbsp;— понад 2000 статей, в другому &nbsp;— понад 5000, в третьому &nbsp;— понад 6000). Перший був створений в 50-60-і рр. в [[Троїце-Сергієва лавра|Троїце-Сергієвій лаврі]]. Ймовірно, завдячує філологічній діяльності [[Максим Грек|Максима Грека]] (який помер в цьому монастирі [[1556]] &nbsp;р.) і орієнтується на його погляди з питань перекладу й правки церковних книг. Другий та третій Азбуковники були укладені, один за одним, в [[1596]] &nbsp;р. (слідом за виданим того ж року у Вільні Лексисом [[Зизаній Лаврентій|Лаврентія Зизанія]]). Четвертий, п’ятийп'ятий та шестий Азбуковники тісно зв’язанізв'язані з українською лексикографічною традицією, але кожен своїм чином. Четвертий та п’ятийп'ятий Азбуковники порівняно невеликого обсягу (коротші за перший Азбуковник в його першій редакції), відрізняються високою культурою лексикографічної праці, останній з них &nbsp;— і увагою укладача до високої книжності і до віршування. У шостому Азбуковнику, більш об’ємномуоб'ємному, вміщено значну кількість словникових статей, позичених з розмовної мови. За своїм словником і розробці статей він досить далекий від традиції трьох попередніх Азбуковників. Сьомий Азбуковник вважається складений книжниками [[Соловецький монастир|Соловецького монастиря]] в 60-і роки XVII &nbsp;ст. &nbsp;— монументальна праця, в основу якої був покладений третій Азбуковник.

Азбуковники були переважно анонімні. Судячи з текстів, перші з них виникли в середовищі переписувачів книжок, перекладачів і справщиків перекладів, майже винятково монахів. Записи в списках азбуковників свідчать, як змінювалося протягом XVII &nbsp;ст. коло їх копіїстів та читачі; все рішде це монастирські книжники, все частіше -городяни з середнього та нижнього стану. З кінця XVII &nbsp;ст. азбуковники з’являютьсяз'являються в збірнях старообрядців, починають укладатися короткі словники вибіркового типу, що відповідали особистим запитам укладачів або замовників.

=== Словники ===

Цей різновид Азбуковників схожий на сучасні словники. Поняття в них розташовані в [[алфавіт]]ному порядку, кожне іноземне слово супроводжується більш-менш розлогим роз'ясненням (від однієї-двох строк до сторінки), іноді дається переклад на декілька мов. Підбір термінів хаотичний та випадковий. Пізніше, в XVII-XVIII XVII–XVIII&nbsp;ст. цей різновид Азбуковників перетворився в словники практично сучасного типу.

=== Навчальні ===

В пізнавальній частині друкувались статті з [[філософія|філософії]], загальної та вітчизняної [[історія|історії]]. Особливо цікавими були короткі відомості з [[природничі науки|природничих наук]] &nbsp;— географії , метеорології, мінералогії та ботаніки. В описах тварин, що нібито живуть на території [[Азія|Азії]] та [[Африка|Африки]], [[Америка|Америки]] та [[Європа|Європи]], Азбуковники містили масу фантастичних відомостей, але, поряд із тим, друкували і реальні спостереження.

=== Наставні ===

Наставні Азбуковники були поширені на межі XVII-XVIII XVII–XVIII&nbsp;ст. Їхня поява була наслідком зародження «науки виховання», формування [[етика|етичних]] норм. Наставні та дидактичні тексти Азбуковників існували переважно в віршованій формі. Це полегшувало вивчення відповідних норм поведінки.

У XVII &nbsp;ст. з'явились Азбуковники, які мали характер навчальних посібників. Вони містили в собі [[азбука|азбуку]], склади, [[граматика|граматику]], відомості з різних наук. Іноді у шкільні Азбуковники вміщувались правила поведінки учнів, а також поради вчителям.

Шкільні Азбуковники розширили обсяг знань у школах XVII &nbsp;ст., увівши до навчання елемент «світської освіти». Всі вони були анонімними, до наших часів їх зберіглося близько 200 списків.

== Українські словники, сучасні російським Азбуковникам ==

У [[1596]] році у [[Вільнюс|Вільні]] вийшов друком перший церковнослов’янськоцерковнослов'янсько-український словник [[Зизаній Лаврентій|Лаврентія Зизанія]]. Реєстр «Лексиса» налічує 1061 слово церковнослов’янськоїцерковнослов'янської мови. Це в абсолютній більшості загальні назви. На відміну від попередніх словників Л. Зизаній вводить в реєстр лише невелике число іншомовних слів, засвоєних церковнослов’янськоюцерковнослов'янською мовою до кінця XVI &nbsp;ст.

[[1627]] в [[Київ|Києві]] письменник і друкар [[Беринда Памво|Памво Беринда]] видав друком «Лексиконъ славеноросскій и именъ тлъкованіе». «Лексикон» Беринди налічує близько 7000 словникових статей, у тому числі близько 1400 онімів. Ряд слів і тлумачень у «Лексиконі» вказують на зв'язок його з новгородськими словничками 1281 і 1431 &nbsp;рр. Якщо Беринда не використав безпосередньо ці матеріали, то, очевидно, мав у своєму розпорядженні якесь інше джерело, так чи інакше пов'язане з ними.

Значним явищем в [[Україна|українській]] [[Лексикографія|лексикографії]] була анонімна рукописна праця серед. XVII &nbsp;ст. «Синоніма славеноросская» &nbsp;— перший український словник активного типу (тобто з українським реєстром), укладений на Наддніпрянщині. Це зворотна переробка «Лексикона…» Памва Беринди.

== Література ==

* ''Л.&nbsp;С.&nbsp;Ковтун''. Азбуковники XVI-XVII XVI–XVII&nbsp;вв. Старшая разновидность. Л., 1989.

* [http://ksana-k.narod.ru/Book/oldruss/azbukov.htm Литература Древней Руси. Азбуковники.]

** [http://litopys.org.ua/zyzlex/zyz101.htm «Р<small>Ђ</small>чь Жидовьскаго языка, преложена на Роускую…» (1282 &nbsp;р.)]

[[Категорія:Мовознавство]] [[Категорія:Історія Росії]]