Вікіпедія

Людовик XIII Справедливий: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Мітка: УВАГА! Можливий вандалізм!
Рядок 37:
Після того як Людовик XIII почав самостійне правління в [[1617]] році, він перебувавв під впливом свого фаворита та наставника герцога [[Шарль д'Альбер Люїнь|Люїня]], який був на 23 роки старшим за короля. Королева-мати в [[1619]] році втекла з Блуа і підняла армію проти сина, але повстання було не досить вдалим. Король вирішує помиритися з матір'ю і відповідно до [[Ангулемський договір|Ангулемського договору]] від [[30 квітня]] [[1619]] року вона отримує [[Шинон]] та [[Анже]], але без права засідати в [[Королівська рада|Раді]]. Невдоволена своєю роллю [[Марія Медічі]] починає громадянську війну, яка закінчується її поразкою при Понт-де-Се в серпні [[1620]] року, де король особисто командує своєю армією. Бажаючи все ж досягти примирення з матір'ю, Людовик XIII дозволяє їй повернутися у Париж. Але вона ставить йому умову, що готова повернутися лише, якщо в Королівську раду буде введено її тодішнього фаворита єпископа Люсонського [[Рішельє Арман Жан дю Плессі|Рішельє]]. На що король погоджується.
 
[[Протестантизм|Протестанти]] під головуванням принца Конде, графа Суассонського та герцога Бульонського в цей час знову підняли повстання. Король їде до По, столиці Наварри для того, щоб відновити католицьку віру, яка була заборонена протестантами вже пів-століття. Він починає військову кампанію в [[1621]] році ій захоплює Сен-Жан-д'Анжелі. Та через невдалі дії Люїня терпитьзазнає поразкупоразки при Монтобані. Люїнь помирає в тому ж році від скарлатини. Загалом Люїнь був не дуже добрим державним діячем і викликав невдоволення тим, що за дуже короткий строк, користуючись дружбою короля, накопичував багатства ій титули.
 
Бажаючи більше уваги приділяти державним справам, Людовик XIII довіряється в управлінні міністру Ніколя Брулару де Сіллері та його синам. Але через свою некомпетентність вони швидко втрачають владу.
 
ВУ [[1624]] році король призначає [[Рішельє Арман Жан дю Плессі|Рішельє]] першим міністром. Рішельє, який пізніше стає [[кардинал]]ом, зосереджує в своїх руках всі важелі управління [[королівство]]м. Діючи задля об'єднання держави та зміцнення влади короля, він відбирає в [[1628]] році у гугеноівгугенотів їхїхній останній форпост - [[Ла-Рошель]], а в [[1629]] році своїх привілеїв були позбавлені протестанти Лангедока. Але за цим не було релігійних переслідувань. Король помилував всіхусіх захисників Ла-Рошелі, що залишилися ув живих, а релігійні свободи були підтверджені. Французький дім Неверів був закріплений в Мантуї, після [[Війна за мантунську спадщину|війни за мантуанську спадщину]] ([[1628]]–[[1631]]), що зміцнило вплив [[Франція|Франції]] в [[Італія|Італії]]. Завдяки дипломатичній політиці Рішельє Франція успішно захистила свої інтереси в [[Тридцятирічна війна|Тридцятирічній війні]], не допустивши перемоги іспанських та австрійських [[Габсбурги|Габсбургів]].
 
ВсерединіУсередині держави стараннями кардинала зміцнювався абсолютизм. Було придушено «фронду принців» та страчено герцога Монморансі. Король весь час захищав свого міністра від інтриг своїх родичів, серед яких особливо виділявся честолюбністю [[Гастон, герцог Орлеанський|принц Гастон Орлеанський]]. Гастон Орлеанський, який довгийтривалий час був спадкоємцем престолу, намагався усунути кардинала Рішельє, а згодом за допомогою Іспанії стати [[король|королем]].
 
Король модернізував порт [[Гавр]]а та розпочав будівництво потужного флоту. Крім того, Людовик XIII піклувався про розвиток та управління [[Квебек (провінція)|Нової Франції]], були організовані поселення в [[Канада|Квебеці]]- на захід від [[річка|річки]] [[річка святого Лаврентія|св. Лаврентія]], від міста Квебек до Монреаля. Він допомагає св. Венсану де Полю організовувати його конгрегацію, яка займається допомогою бідним (його послідовниць почали називати сестрами милосердя). При ньому створюється система податкового контролю на основі призначення інтендантів. Карбується перший [[луїдор]].
 
Будучи побожним, Людовик XIII в [[1638]] році посвячує [[Франція|Францію]] Богоматері.
Рядок 56:
[[Файл:MariaAnnaofSpain06.jpg|thumb|right|270px|Анна Австрійська, дружина Людовика XIII Справедливого]]
 
Відносини між королем і [[Анна Австрійська|Анною Австрійською]] були довгийтривалий час доситьдоволі прохолодними. Лише після 23 років шлюбу ій чотирьох викиднів королева народила сина в [[1638]] році. Через велику кількість фаворитів (герцог де Люінь, маркіз де Торе, Барада, герцог де Сен-Сімон та маркіз де Сен-Мар) та холодність у відносинах з дружиною про Людовика XIII ходили поголоси, начебто він мав [[гомосексуалізм|гомосексуальні]] зв'язки, але це ні чимнічим не підтверджується. ЕдинимЄдиним, хто це стверджував, був Гедеон Теллеман де Рео, який був настроєнийналаштований вороже до Людовика XIII. Останнім його фаворитом був набагато молодший [[Генрі Коіф'є де Руз, маркіз де Сен-Мар|маркіз де Сен-Мар]], який бувякого страченийстратили за звинуваченням у змові під час війни з Іспанією в [[1642]] році. Крім того, відомо про двох його коханок Людовика XIII — Марію де Отефор та Луїзу де Лафаєт. Але відносини з ними, скоріш за все, мали платонічний характер.
 
== Виноски ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Людовик_XIII_Справедливий