Терещенко Микола Іванович: відмінності між версіями

Після закінчення гімназії Терещенко переїхав до Києва (мешкав у будинку на вул. [[Вулиця Володимирська (Київ)|Володимирській]] № 49, де пізніше було встановлено меморіальну дошку на його честь; але до сьогоднішнього дня будинок не зберігся). Протягом 1917 — 1922 рр. навчався на хімічному факультеті [[Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»|Київського політехнічного інституту]]. В грудні 1918 року брав участь у повстанні проти гетьмана [[Павло Скоропадський|Павла Скоропадського]]. Закінчив курси французької мови. З 1918 р. починає друкувати вірші. У 1922 р. виходить друком перша збірка перекладів Терещенка — «Поезії» [[Верхарн Еміль|Еміля Верхарна]]. Перша збірка оригінальної поезії самого автора — «Лабораторія» — виходить у 1924 р.

 

Спершу належав до груп [[Символізм|символістів]] «Музагет», пізніше до літературних організацій «Комункульт», «Жовтень», а з 1927 до [[Всеукраїнська спілка пролетарських письменників|ВУСПП]]. Протягом 1925 — 1934 рр. був редактором журналу «Життя й Революція», під час [[Друга світова війна|другої світової війни]] працював на українській радіостанції в [[Ташкент]]і, по війні — редактор [[Держлітвидав]]у України в Києві. У перших збірках поезій «Лабораторія» (1924), «Чорнозем» (1925) і «Мета й межа» (1927) '''Терещенко''' досягнув вершин своєї творчості, давши в них (поруч пересічних віршів) поезії глибокої філософської думки й мистецької досконалості, але потім поступово перейшов на позиції [[Соціалістичний реалізм|соцреалізму]], і з кінця 1920-х pp. основними мотивами багатьох збірок його поезії стають праця, виробничі процеси тощо: «Країна роботи» (1928), «Республіка» (1929), «Риштування» (1930), «Порив» (1932) тощо, як також мотиви революційного інтернаціоналізму — «Сенька-арсеналець» (1930), «Цень-Цань» (1930) тощо й патріотизму за другої світової війни — «Дівчина з України» (1942), «Верба рясна» (1943), «Зорі» (1944). Той самий соцреалістичний характер мають збірки поезій автора повоєнних років: «У битвах і трудах» (1951), «Правда» (1952), «Щедра земля» (1956), «Ліричний літопис» (1958), «Літа і люди» (1960), «Серце людське» (1962).

 

[[Микола Бажан]] зауважив, що поету досить одного такого вірша, як «Печаль і ніжність» '''Терещенка''', щоби навіки залишитися в українській поезії<ref>Череватенко Л. Незнаний Терещенко // Літературна Україна.&nbsp;— 1998.&nbsp;— 10 грудня (четвер).</ref>.

 

'''Терещенко''' багато перекладав, але змарнованість таланту відчувається також і в тенденційному підборі перекладів. Зокрема, в його перекладах вийшли три збірки Еміля Верхарна, [[антологія]] [[Узбекистан|узбецької]] [[поезія|поезії]], багато збірок перекладів інших авторів:

* з російської [[Пушкін Олександр Сергійович|О. Пушкіна]], [[Лермонтов Михайло Юрійович|М. Лермонтова]], [[Рилєєв Кіндрат Федорович|Рилєєва К. Ф.]], [[Некрасов Микола Олексійович|М. Некрасова]], [[Маяковський Володимир Володимирович|В. Маяковського]], [[Дем'ян Бєдний|Д. Бєдного]];

 

У [[1968]] році у [[Київ|Києві]] на честь [[ вулиця Миколи Терещенка|'''Миколи Терещенка''' названо вулицю]].

 

== Література ==

* Універсальна енциклопедія «Черкащина». Упорядник Віктор Жадько.-К.,2010.-С.854.

* Віктор Жадько. Некрополь на Байковій горі.-К.,2008.-С. 217, 266.

* Віктор Жадько. Український некрополь.-К.,2005.-С.307.

* Віктор Жадько. У пам'яті Києва.-К.,2007.-С. 389.

* {{ЕУ}}

* Дроздовський Дмитро [http://www.vsesvit-journal.com/index.php?option=com_content&task=view&id=517&Itemid=41 Людина з глибин традиції: До 110-річчя від дня народження Миколи Терещенка (1898–1966)] // Всесвіт.&nbsp;— 2008.&nbsp;— №&nbsp;11-12.&nbsp;— С. 183–186.

 

[[Категорія:Уродженці Золотоніського повіту]]

[[Категорія:Уродженці Полтавської губернії]]

[[Категорія:Лауреати премії імені Максима Рильського]]

[[Категорія:Померли 1966]]