Кармеліти босі: відмінності між версіями

|Девіз = Zelo zelatus sum pro Domino Deo exercituum

'''Орден босих кармелітів''' (Орден босих братів Пресвятої [[Діва Марія|Діви Марії]] з гори [[Кармель]] ([[Палестина]]), {{lang-la|Ordo Fratrum Diacalceatorum Beatae Mariae Virginis de Monte Carmelo, OCD}}) - — один з чотирьох [[Жебракуючий орден|жебракуючих католицьких орденів]], що відокремився від основної гілки [[кармеліти|кармелітів]] в [[XVI століття|XVI столітті]].

Орден босих кармелітів є результатом зусиль з відновлення оригінальної норми права і відмови від зловживаннь, які накопичилися протягом століть. [[15 лютого]] [[1432]] через великий упадок дисципліни велике кармелітів, папа [[Євгеній IV]] затвердив пом'якшене правило.

Для кармелітів молитва є глибоко духовною. Вони керуються Учення і досвідом св. Терези Авільскої і св. Івана від Хреста, а також святих, які слідували по їх стопах, таких як [[Тереза з Лізьє|св. Тереза від Дитятка Ісус і Святого Лиця]]: бл. Єлизавети від Трійці, св. Терези Андської, і мучеників, таких як [[Едіт Штайн|Едіт Штайн (св. Тереза Венедикта Хреста)]], Пер Жак і шістнадцять комп'єнських мучениць.

Хоч черниці живуть закрито, брати живуть одночасно життям, яке є і споглядальним і апостольським, у наслідування Ісуса, який і молився у пустелі, і проповідував натовпам. Проте життя і черниць, і ченців у першу чергу присвячено служінню Церкві.

У [[2005]]  р. орден об'єднував 3972 монахи (з них 2737 священики) в 602 монастирях.

Ряса босих кармелітів пофарбований у коричневий колір. Вона складається з туніки, [[відлога|відлога]], [[параман|параману]]у, [[Розарій|чоток]] і кармелітьского хреста. При певних обставинах передбачається носіння білогї ряси з каптуром.

За свою історію, босі кармеліти дали [[Католицька церква|Церкві]] більше 45 святих і 3 [[Учитель Церкви|Учителів Церкви]]. <br />

Найвідоміші [[святі]] та [[Блаженний|блаженні]] ордену -&nbsp;— це:

* Верховний генерал -&nbsp;— о. Саверіо Канністра

* І дефінітор -&nbsp;— о. Еміліо Х. Мартінес

* II дефінітор -&nbsp;— о. Альберт Вакх

* III дефінітор -&nbsp;— о. Августин Муллор

* IV дефінітор -&nbsp;— о. Роберт Пол

* V дефінітор -&nbsp;— о. Маркос Джухем

* VI дефінітор -&nbsp;— о. Петро Чанг

* VIII дефінітор- о. Іоанн Греннан

* Генеральний секретар -&nbsp;— о. Сільвано Вескові

* Генеральний прокурор -&nbsp;— о. Рафаель Мендоза

* Генеральний скарбник -&nbsp;— о. Аттіліо Хіслері

* Генеральний постулятор -&nbsp;— о. Ільдефонсо Моріонес

* Генеральний архіваріус -&nbsp;— о. Ігнасіо Оскар Анапікіо Ахедо

* Генеральний місійний секретар -&nbsp;— о. Хуліо Калеро Альманса

Секретарі:

* о. Карло Далла Валле

* о. Давид Хіменес Еппепо

* о. Джонсон Перумітатх

* о. Алзіус Дееней

* о. Джіно Піроло

* о. Ісидор Д'Сільва

Монастир Ордену босих кармелітів (Fratres Discalceati Ordinis Beatissimae Virginis Mariae de Monte Carmelo) у Вишневці був закладений у 1645&nbsp;р. представником українського князівського роду Вишневецьких, руським воєводою Яремою Вишневецьким (1612—16511612–1651). Через військові дії монастир неодноразово був зруйнований. Будівництво нових споруд монастиря було завершене стараннями та коштом князя Михайла Серватія Вишневецького (1680—17441680–1744), великого гетьмана Великого князівства Литовського. Будівельні роботи проходили з 1720&nbsp;р. до 1740&nbsp;р. Від 1724&nbsp;р. ними керував архітектор Якуб Дапре Блажей (Dapres Blangey). Монастирський костел мурувався як родовий мавзолей, мав 11 вівтарів, авторами яких були Каспер Колерт (Kolert) і Криштофт Зейнер (Seyner) (1733&nbsp;р.). Тут знайшов вічний спочинок Михайло Серватій Вишневецький та його рано померлі діти.

У XVIII &nbsp;ст. за церковним адміністративно-територіальним устроєм Ордену монастир відносився до його Польської провінції, що мала назву Святого Духа (Provincia Polona Sanctus Spiritus), і носив ім'я св. Архангела Михаїла (Conventus Visniovecensis sub Titulo Sancti Michaelis Archangeli). На 1772&nbsp;р. монастир налічував 16 ченців. У другій половині XVIII &nbsp;ст. на українських етнічних землях, окрім Вишневця, діяли ще чотири монастирі Ордену босих кармелітів: у Бердичеві (37 ченців), Львові (31 чернець), Перемишлі (21 чернець), Кам'янці-Подільському (16 ченців), і дві резиденції: у Купині (7 осіб) та Милятині (10 осіб).

Монастир як осередок релігійної культури та ідеології виконував місію, що полягала у поширенні та ствердженні римо-католицького віросповідання на етнічних українських землях, задоволенні запитів і потреб мешканців римо-католицького віросповідання регіону. Вишневецькі отці кармеліти виконували душпастирську місію, маючи свою парафію, до якої на 1804&nbsp;р. відносилися місто Новий Вишневець з передмістями та 7 навколишніх сіл, прихід налічував 678 віруючих. Вони готували послушників Ордену до прийняття духовного сану й майбутньої діяльності в його лавах. Ченці керували діяльністю братств, котрих при монастирі було чотири: найдавніше&nbsp;— Братство Святого Образу з 1685&nbsp;р., Братство св. Йозефа з 1714&nbsp;р., Братство св. Теклі з 1761&nbsp;р. та Братство Янголів Охоронців з 1768&nbsp;р. Місцеві ченці займалися письменницькою творчістю. Літературні доробки їх публікувалися в друкарнях Бердичева, [[Львів|Львова]], Кракова, Варшави. Отці кармеліти прислужилися і на освітянській ниві, побудувавши і утримуючи власним коштом парафіяльну школу, яка функціонувала з кінця XVIII &nbsp;ст. На утриманні монастиря були шпиталь і аптека. Окрім того, монастир мав господарство, яке необхідно було вести для підтримання життєдіяльності обителі. Для задоволення релігійних, інтелектуальних, громадських і господарських потреб монастир мав значну бібліотеку. В 1816&nbsp;р. вона налічувала 1327 томів, переважно духовної тематики: 23 томи&nbsp;— твори отців церкви, праці теологів&nbsp;— 215 томів, проповіді&nbsp;— 277 томів, історія церкви&nbsp;— 80 томів, світська історія&nbsp;— 140 томів, риторика&nbsp;— 58 томів. Поезія становила 31 том, медична та юридична література&nbsp;— по 20 томів.

== Джерела ==

== Посилання ==