Небельверфер: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 186:
* '''Перший міф''': «Небельверфер» є копією «Катюші» і з'явився 1942-го року у відповідь на появу совєцьких реактивних систем залпового вогню. Це брехня. «Небельверфер» почали розробляти 1928-го року і його вперше прийнято на озброєння у вигляді важких 280-мм «Wurfrahmen», котрі початково виглядали як дерев'яна рама для 6 ракет калібру 280 мм (пізніше раму, з металу) і прийняту на озброєння в 1940 році. 1940-го також з'являється прототип «Небельверфер» під газові реактивні міни, а в середині 1940-го року і під фугасні реактивні міни. Застосовували цю зброю спочатку проти Франції, потім на острові Кріт разом із [[Безвідкатна гармата|безвіткатними гарматами]]; на Східному фронті ефективно застосовувалися з перших днів під прикриттям важких гаубиць. Перше його застосування на території СРСР 22 червня 1941-го року при [[Оборона Берестя (1941)|штурмі Берестейської фортеці]] — на місяць раніше, чим застосували «Катюші» під [[Орша|Воршею]]. Щоправда, за наказом Гіммлера, інженерами «Česká Zbrojovka» було створено аналог совєцького реактивного снаряда РС-82, проте це було набагато пізніше. Німецький «аналог» РС-82 повністю переважав совєцький оригінал як за точністю пострілу (чехи позбулися ексцентриситету тяги, викликаного нерівномірним горіння порохової шашки закруткою стабілізатора снаряду, що змушував ракету обертатися навколо своєї осі), так і за масою спорядження боєголовки. Швидкість обертання в порівнянні з турбореактивними мінами, була дуже низькою, та вказану ваду усувала повністю). Таким чином, «Органи Гіммлера» ні точною, і навіть приблизною копією «Органів Сталіна» не були і не могли бути: німці не випускали недосконалої неякісної зброї. Це була набагато досконаліша система.
* '''Другий міф''': дальність стрільби «Небельверфер» була низькою внаслідок коротких стволів-направляющих. Це не так. Стволи-направляючі «Небельверферові» узагалі технічно потрібні лише для розкрутки міни й утримання її при буксируванні: конструкція реактивної міни «пожирала» 25 % ККД реактивного двигуна на раскрутку в польоті, за рахунок чого
* '''Третій міф''': мала маневреність «Небельверфер». У порівнячнні із совєцьким відповідником (на базі вантажівки)
* '''Четвертий міф''': Німеччина не випускала установки масово. Це неправда. За війну лише буксируваних установок «Небельверфер» було випущено 7500 штук. Кілька десятків тисяч дерев'яних «Wurfrahmen» калібру 280 мм і більше 5000 «Wurfrahmen» в залізних багаторазових контейнерах було випущено з 1942 по 1945 роки.
|