'''Горленко Павло Дмитрович''' (чернече ім’я '''Пахомій'''; *[[1692]], [[Прилуки]] - †[[1736]], [[Київ]]) — український церковний діяч доби Гетьманщини, [[ієромонах]], аскет. Походив з давнього козацького роду [[Горленки|Горленків]]. Син видатного державного діяча, полковника Прилуцького [[Горленко Дмитро|Дмитра Горленка]]. Вихованець [[Києво-Могилянська академія (1659—1817)|Києво-Могилянської академії]]. Рідний дядько святого [[Йоасаф (Горленко)|Йосафа Білгородського]], якому був наставником у чернечому житті.
== Біографія ==
Закінчив [[Києво-Могилянська академія (1659—1817)|Києво-МогилянськоїМогилянську академіїакадемію]]. Значився у списках студентів класу філософії за [[1715]]-[[1717]].
[[1715]] прийняв чернечий постриг на [[Волощина|Волощині]], де тимчасово перебували його батьки. Тоді ж став [[Ієродиякон|ієродияконом]].
[[1725]] висвячений єпископом Луцьким, Троїцьким та Переяславським К. Шумлянським у сан ієромонаха. Перебував серед братії [[Ближні печери|Ближніх печер]] [[Києво-Печерська лавра|Києво-Печерської Лаврилаври]].
Зберігся лист його батька, Дмитра Горленка, до Б. Шереметева, в якому він просить заступництва для свого сина: «к сынови моему, старцу Пахомію, Богу себе иноческим образом обручившему и света отщепившемуся, буди милостив и, где ему укажут до подвигов иноческих местце в монастырях Кіевских, дабы то под протекцією непреломанною Вашего Сіятельства мог спокойное маты помешканье».
Серед лаврських ченців відзначався аскетизмом і подвижництвом, що справило велике враження на його небожа — учня Києво-Могилянської академії, майбутнього святого [[Йоасаф (Горленко)|Якима Горленка]]. Павло Дмитрович покровительствував небожу ій підтримав його намір прийняти чернечий постриг.
