Сучавська кампанія Тимоша Хмельницького (1653): відмінності між версіями

|place = [[Валахія]], [[МолдавськеМолдовське князівство]]

|combatant1 = [[Файл:Coat of arms of Moldavia.svg|25px]] [[МолдавіяМолдова]]<br />[[Файл:Stema Tarii Romanesti II.jpg|25px]] [[Валахія]]<br />[[Файл:Coat of arms of Transylvania.svg|25px]] [[Семигород]]

|combatant2 = [[Файл:Coat of arms of Moldavia.svg|25px]] [[МолдавськеМолдовське князівство]]<br />[[Файл:Herb Viyska Zaporozkogo (Alex K).svg|25px]]&nbsp;[[Військо Запорозьке]]

'''Суча́вська кампа́нія Тимо́ша Хмельни́цького''' [[1653]] року &nbsp;— воєнні дії на території Молдови і Валахії [[Військо Запорозьке|козацько]]-[[МолдавськеМолдовське князівство|молдовського]] війська воєводи [[Василь Лупул|Василя Лупула]] і [[наказний гетьман|наказного гетьмана]] [[Хмельницький Тимофій|Тимоша Хмельниченка]] проти претендента на молдовський престол [[Георгій Штефан|Георгія Штефана]] та волоських військ господаря [[Басараб Матей|Матвія Басараба]], підтриманого семигородськими, польськими та сербськими найманцями. Козацько-молдовське військо зазнало поразки, сам Тиміш загинув, що поставило хрест на спробах Богдана Хмельницького включити [[МолдавськеМолдовське князівство|Молдову]] до сфери впливу [[Військо Запорозьке|Війська Запорізького]], а також не лише на спробі [[Василь Лупул|Лупу]] посісти престол Волощини, але й на його владі у Молдові.

[[Василь Лупул]], правитель [[Молдавське князівство|Молдови]]князівства, підтримував дружні зв’язкизв'язки з [[Богдан Хмельницький|Богданом Хмельницьким]] з жовтня 1648 &nbsp;р., але при цьому також передавав інформацію про стан Війська Запорізького до Варшави, а також позичав королівському уряду гроші для найму жовнірів. Нагодою тісніше прив’язатиприв'язати Молдову до української політики став літній похід 1650 &nbsp;р. [[Калга-султан|калги-султана]] [[Крим-Гірей (калга)|Крим-Гірея]] на молдавськімолдовські землі нібито для покарання за напади молдавськихмолдовських загонів на татар.

На початку 1650 року кримський хан [[Іслям III Ґерай]] зажадав від Хмельницького, як плату за допомогу татарського війська проти походу короля [[Ян II Казимир|Яна II Казимира]] у попередньому році (що закінчився битвою під Зборовом та укладенням Зборовського трактату), взяти участь у запланованому поході на Московську державу. Оскільки Москва завжди розцінювалася Богданом як важливий майбутній союзник, а участь у московському поході надовго б перекреслила можливість військової допомоги з боку Москви, Богдан Хмельницький вирішив перенаправити хана на інший напрямок. Було згадано про молдовські напади на татарські загони, що поверталися з Польщі у 1648 році. При цьому сам Хмельницький у стосунках із Молдовою та Москвою підкреслював, що як союзник хана він був зобов’язанийзобов'язаний до участі в цій експедиції.

Переправившись разом з татарами через [[Дністер]], гетьман у вересні [[1650]] &nbsp;р. зненацька зайняв [[Ясси]], а далі в ультимативній формі зажадав укладення союзу, зарукою чого мусив стати шлюб воєводиної доньки [[Лупул-Хмельницька Розанда|Розанди]] з сином Хмельницького [[Тиміш Хмельницький|Тимошем]]. Прив’язуючиПрив'язуючи Молдову до України, цей шлюб водночас вводив би козацького ватажка до кола легітимних володарів, протегованих [[Османська імперія|Портою]].

Наприкінці липня [[1652]] &nbsp;р. 70-тисячний козацький загін Тимоша вирушив у весільний похід; вінчання відбулося в Яссах, а на початку вересня гетьманич з молодою дружиною повернувся на батьківщину.<ref name="franco">[http://history.franko.lviv.ua/monyak_r5-1.htm#5 ''Наталія Яковенко''. Нарис історії України З найдавніших часів до кінця XVIII &nbsp;ст. Розділ V. Козацька ера. § &nbsp;1. Козацька революція 1648-1657 1648–1657&nbsp;рр. Дипломатія Хмельницького в пошуках виходу.]</ref>

Посвоячення з Лупу не принесло Хмельницькому очікуваних вигод. На початку [[1653]] &nbsp;р. князь [[Семигород|Трансільванії]] [[Ракоці Юрій II|Дьєрдь II]], незважаючи на попозиції Хмельницького про союз та підтримку претензій на польський трон, вирішив розпочати воєнні дії проти [[Василь Лупул|Васіле Лупу]], намагаючись заручитися підтримкою Польщі. Князь досяг домовленості про спільні дії з господарем [[Волощина|Волощини]] [[Басараб Матей|Матвієм Басарабом]], який допомагав молдавськомумолдовському [[логофет]]ові [[Георгій Штефан|Ґеорґіці]] готувати черговий династичний переворот.

У квітні [[1653]] &nbsp;р. в [[МолдавськеМолдовське князівство|Молдові]] спалахнув заколот [[Георгій Штефан|Ґеорґіци]], якого підтримали [[Семигород|Трансільванія]] та [[Валахія]]. [[Василь Лупул]] втік до [[Хотин]]а, а потім до [[Кам'янець-Подільський|Кам'янця]], просячи негайної допомоги в гетьмана й польського короля.

Б. Хмельницький вирішив відгукнутися на заклик свата, що стало його суттєвим політичним прорахунком. Він втрутився у внутрішні справи васально залежної від [[Османська імперія|Порти]] держави, маючи підтримку султанського уряду (який згодився на перехід обох Дунайських князівств під вплив Хмельницького); але поява українських військ у [[Молдавське князівство|Молдові]] на боці [[Василь Лупул|Васіле Лупу]] означала ворожі дії проти [[Валахії]] й [[Семигороду|Трансільванії]], що відразу ж робило їхніх володарів союзниками [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] у боротьбі з Україною. Другою небезпечною помилкою стало призначення головнокомандувачем козацького [[корпус]]у хороброго, але запального й недосвідченого у військових справах і політичних інтригах сина [[Хмельницький Тимофій|Тимоша]] замість талановитого полководця [[Іван Богун|Івана Богуна]].<ref>Смолій В. А., Степанков В. С. "«Богдан Хмельницький"», Альтернативи, ISBN 966-7217-76-0, 2003 стор.290</ref>

[[18 квітня]] [[1653]] року запорозьке військо під проводом Тимоша пішло виручати гетьманського свата. Привертає увагу його титулювання у листі до [[Василь Лупул|Василя Лупула]] «Тимош Хмельницький Гетьман Війська Запорозького», в якому відсутнє означення «наказний», яким по суті він був. До козаків на Брацлавщині приєдналося бл. 2 тис. опришків під проводом Грицька (Герцерка). Форсувавши Дністер у районі Ямполя, військо попрямувало до [[Битва під Яссами 1653 р.|Ясс]]. [[1 травня]] завдало поразки семиградсько-волоському війську й зайняло столицю [[МолдавськеМолдовське князівство|Молдови]]. Повернувшись до влади, [[Василь Лупул]] вирішив скористатися присутністю українських полків для захоплення [[Валахія|Валахії]]. З цією метою підбив честолюбного й легковірного Тимоша на продовження походу.

Козацькі полковники прагнули переконати воєначальника не робити цього необачного кроку, адже Богдан Хмельницький не давав вказівки воювати з [[Валахія|Валахією]] чи [[Трансильванія|Трансильванією]]. Проте, відчувши смак влади, Тиміш, підбурюваний тестем, дав волю почуттям: вихопив шаблю й поранив [[Іван Богун|Івана Богуна]] (за іншими джерелами &nbsp;— [[генеральний осавул|генерального осавула]] [[Дем'ян Лисовець|Дем'яна Лисовця]]).<ref>Смолій В. А., Степанков В. С. "«Богдан Хмельницький"», Альтернативи, ISBN 966-7217-76-0, 2003 стор.291</ref>

[[9 травня]] українсько-молдавськемолдовське військо за наказом честолюбного гетьманича вирушило в дорогу й перейшло кордон Волощини, викликавши [[Бій під Текучем|опір]] з’єднанихз'єднаних трансільвансько-волоських сил.<ref name="franco"/>

[[22 травня]] українсько-молдавськемолдовське військо розгромило 9000 волоської кінноти на чолі з великим спатаром Діку Буєску під [[Битва під Фокшанами 1653|Фокшанами]], але в бою [[26 травня]] біля річки [[Битва над Тележиною|Тележина]] волохи дали тверду відсіч, в бою загинуло два козацьких сотника<ref>Tomasz Ciesielski -&nbsp;— Od Batohu do Żwańca, Wydawnictwo Inforteditions, ISBN 978-83-89943-23-1 2007 стор.140</ref>. [[27 травня]] дійшло до зустрічі головних сил супротивних армій біля села Финта на річці Яловиця, неподалік столиці [[Валахії]] [[Тирговіште|Торговище]]. [[Битва під Финтою|Тут]] козацько-молдовське військо зазнало катастрофічної поразки й було практично знищене.

Поразка під Финтою мала прямий ефект на події в Україні. Коли відомості про неї дійшли до козацького війська у поході на Кам’янецьКам'янець, вони послужили приводом до масового виступу вояків проти політики гетьмана Богдана Хмельницького, який відбувся, очевидно, 20 червня 1653 року у таборі під Городком. Вістка про тяжку поразку стала останньою краплею за обставин гострої нестачі продовольства й фуражу, наростання невдоволення серед вояків грабежами татар та загрози вибуху епідемії моровиці. Зібравшись у величезний натовп, козаки вирушили до ставки. Зі свого боку, Хмельницький, дізнавшись про заколот, поспішив до обозу. В дорозі й відбулася зустріч. Оточивши гетьманську карету, «козаки з нечемністю великою» стали докоряти йому за довготривалість війни, спустошення міст, за голод, від якого помирають їхні дружини и діти, воєнно-політичнии союз із ханом, котрий «весь Крим заповнив нами», потурання синові тощо. Хмельницькому вдалося заспокоїти козаків, але він був змушений заявити, що похід завершився, тож військо повернеться до Білої Церкви, де й «станемо очікувати ляхів». Наступного дня військо залишило околиці Городка. План воєнної кампанії був зірваний через протидію з боку рядового складу козацького війська.

У середині липня Богдан Хмельницький відправив нове посольство до Стамбула з поясненням причини введення війська до МолдавіїМолдови, засвідченням згоди прийняти протекцію султана та проханням про допомогу. З другої половини червня у політиці Стамбула щодо України намітилася негативна тенденція переходу від всебічної підтримки до нейтралітету. Ця зміна була зумовлена тим, що гетьман затягував принесення присяги Військом 3апорозьким на вірність султану, а також відмовою української сторони виплачувати данину. Вона зміцнилася, коли до Стамбула надійшли відомості про втручання Б. Хмельницького в молдавськімолдовські справи. У першій декаді серпня султан визнав господарем МолдавіїМолдови Георгіцу. Воднораз ханові вислали розпорядження попередити гетьмана не підтримувати Лупу i не відправляти сина з військом до МолдавіїМолдови. Попри це, Хмельницький послав Тимоша до Сучави із невеликим (8 тисяч) контингентом козаків.<ref>Смолій В. А., Степанков В. С. "«Богдан Хмельницький"», Альтернативи, ISBN 966-7217-76-0, 2003 стор 299</ref>

У кінці вересня Б.Хмельницький дочекався підходу авангарду кримського війська і, не знаючи про смерть сина, наказав частині полків прямувати до Сучави. Однак проти молдавськогомолдовського походу виступили деякі полковники, котрі з явилися до його намету й заявили: «Не потрібно де нам обороняти чужу землю, а свою без захисту кидати». Відкритий непослух викликав у гетьмана спалах гніву: він вихопив шаблю й рубонув нею по лівій руці черкаського полковника Яська Пархоменка. Однак тут же охолов, вийшов до старших козаків, звелів викотити бочку меду, тричі вклонився їм до землі, вибачився і попрохав підтримати його. Вражені цим вчинком присутні одностайно заявили: «[[Пан (звертання)|Пане]] де гетьмане, як тому воля твоя, а бути ми з тобою всі готові».

[[30 жовтня]] до гетьманської столиці Чигирина під залпи з гармат внесли труну з покійним Хмельниченком. З його смертю втратили актуальність молдавськімолдовські династичні плани Хмельницького, пов’язаніпов'язані з відчайдушно хоробрим, але неврівноваженим, запальним і надмір впертим старшим сином Тимофієм.<ref name="franco"/>

* Смолій В. А., Степанков В. С. "«Богдан Хмельницький"», Альтернативи, ISBN 966-7217-76-0, 2003

* Tomasz Ciesielski -&nbsp;— Od Batohu do Żwańca, Wydawnictwo Inforteditions, ISBN 978-83-89943-23-1 2007

* Calin Hentea -&nbsp;— Brief Romanian Military History, ISBN 0-8108-5820-7 The Scarecrow Press, 2007

* [http://history.franko.lviv.ua/monyak_r5-1.htm#5 ''Наталія Яковенко''. Нарис історії України З найдавніших часів до кінця XVIII &nbsp;ст. Розділ V. Козацька ера. § &nbsp;1. Козацька революція 1648-1657 1648–1657&nbsp;рр. Дипломатія Хмельницького в пошуках виходу.]

* [[Українсько-польська війна 1648—57|Українсько-польська війна 1648—16571648–1657]]