Географія В'єтнаму: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м Згідно орф. словника 2006 р., Replaced: ґраніт → граніт з допомогою AWB |
м орфопомилки, Replaced: ньон → ньйон з допомогою AWB |
||
Рядок 3:
Територія [[В'єтнам]]у видовжена в меридіональному напрямі (відстань між крайніми північною і південною точками – бл. 1750 км), а в широтному напрямі її протяжність від 616 км на півночі (від Монгкая до вьєтнамсько-лаоського кордону) до 46,5 км в центральній частині (в області Чунгбо). Довжина берегової лінії, що нагадує букву S, становить 3260 км. Положення В'єтнаму на стику декількох природних зон, а також наявність древньої геологічної структури визначають різноманітність його природних умов. Більше 3/4 тер. країни займають гори, плато і плоскогір'я вис. до 3143 м. На узбережжі – низовини (г.ч. в дельтах р. Хонгха на півн. і Меконг – на півдні). Клімат тропічний мусонний. Восени часті тайфуни і паводки.
Від північного кордону країни в південно-східному напрямі простягся хребет Хоангльєншон (в перекладі «Головна гірська гряда»), який є вододілом рік Хонгха (Червона) і Да. У межах цієї гряди протягом всього ок. 200 км є декілька піків з відмітками понад 2500 м, в тому числі найвища гора Індокитаю Фаншіпан (3143 м). Далі на захід, аж до кордону з Лаосом, простежується серія більш низьких паралельних хребтів з вершинами від 1600 до 2100 м. Праві притоки р.Хонгха, що перетинають гори Хоангльєншон, мають вузькі
Найбільші плато Південного Чіонгшону - Контум, Плейку, Дарлак, Лангбіанг і Зілінь - об'єднують під загальною назвою Тейнгуєн («Західне плато»). Їх середні висоти 500 1000 м. Це плато складене базальтовими лавами, серед яких підносяться живописні конуси погаслих вулканів. Виділяється гора Хамронг («Паща дракона») на плато Плейку. З цього плато беруть початок численні ріки, що належать басейну Меконгу або впадають безпосередньо в океан. Деякі хребти Південного Чіонгшону підходять близько до побережжя Південно-Китайського моря.
| |||