Відпуск сталей: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Shkod (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Shkod (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 6:
Головним параметром режиму відпуску, який визначає структуру, а отже, властивості сталі й застосування відпуску, є температура. За температурою нагрівання розрізняють такі види відпуску:
• ''низькотемпературний (низький) відпуск'', який проводять в інтервалі температур 150...250 [[°C]] для отримання структури мартенситу відпуску й часткового усунення гартувальних [[термічні напруження|внутрішніх напружень]]. Після низькотемпературного відпуску дещо підвищується в’язкість сталі без помітного зменшення твердості (58...63 [[HRC]] для сталей з вмістом Карбону 0,6...1,3 %) і зносотривкості. Застосовується для різального, вимірювального інструменту, штампів холодного деформування, підшипників кочення, виробів після [[поверхневе загартування|поверхневого гартування]], цементації;
• ''середньотемпературний (середній) відпуск'' проводять в інтервалі температур 350...450 ºС для усунення гартівних напружень і утворення структури трооститу відпуску, яка має високу [[пружність]], витривалість, релаксаційну стійкість і [[твердість]] в межах 40–50 HRC. Його застосовують для [[Ресора|ресор]], [[пружина|пружин]], штампів гарячого деформування;
| |||