Холопов Юрій Миколайович: відмінності між версіями

Невдалою виявилася спроба Холопова вибудувати доктрину музично-історичного процесу.;<ref>Холопов Ю. Що змінюється й незмінне у еволюції музичного мислення // Проблеми традицій і новаторства в сучасній музиці / Уклад. А.М. Гольцман; заг. ред. М.Є. Тараканова. М .: Сов. композитор, 1982. Ссс. 52-104.</ref> Булабула помічена її тавтологічність, фантастичність та навіть химерність.<ref>[http://uz-gnesin-academy.ru/archive/release4.pdf Шип 2013, Вчені запіски Російської академії музики імені Гнесіних, с. 25]: «Холоповскоє формулювання пригнічує насамперед відвертою тавтологічністю: підйом "роз'яснюється" як рух від нижчого до вищого. Бентежить і те, що автор ніяк не розкриває свого розуміння "організованості". Він навіть не ставить питання про спосіб порівняння "організованості" різних стадій руху "вперед і вгору". Тому й теза про те, що в розвитку музичного мислення домінує принцип підйому, повисає в повітрі. Якщо навіть історичний перехід від "менш організованого" до "більш організованого" стана музики насправді існує, то не ясно, як саме він обумовлений заявленими чотирма парами протилежностей. До цієї розпливчатою картині музичного прогресу Холопов додав судження-натяк про 300-річні періодичні цикли в історії музики. Однак жодних аргументів, або хоча б прикладів-ілюстрацій автор не навів. До висловлених фантастичних положень музикознавець додав ще одну химеру. ({{lang-ru|Холоповская формулировка удручает прежде всего откровенной тавтологичностью: подъем "разъясняется" как движение от низшего к высшему. Обескураживает и то, что автор никак не раскрывает своего понимания "организованности". Он даже не ставит вопрос о способе соизмерения "организованности" разных стадий движения "вперед и вверх". Поэтому и тезис о том, что в развитии музыкального мышления доминирует принцип подъема, повисает в воздухе. Если даже исторический переход от "менее организованного" к "более организованному" состоянию музыки на самом деле существует, то не ясно, как именно он обусловлен заявленными четырьмя парами противоположностей. К этой расплывчатой картине музыкального прогресса Холопов добавил суждение-намек о 300-летних периодических циклах в истории музыки. Однако никаких аргументов, или хотя бы примеров-иллюстраций автор не привел. К высказанным фантастическим положениям музыковед добавил еще одну химеру.}})»</ref> Спроба пом'якшити такі жорсткі оцінки концепції закінчилася визнанням міфічності <ref>[http://journal-otmroo.ru/sites/journal-otmroo.ru/files/Zenkin%20K.V._2014_1_(5).pdf Зенкин 2014, Журнал Товариства теорії музики, c. 14]: «ми не станемо називати всю концепцію "химерою", як це робить Шип, а назвемо міф його власним ім'ям — міфом, в який можна вірити або не вірити. ({{lang-ru|мы не станем называть всю концепцию "химерой", как это делает Шип, а назовем миф его собственным именем — мифом, в который можно верить или не верить.}})»</ref> цього сміливого і невдалого штурму проблеми Юрієм Миколайовичем.<ref>[http://uz-gnesin-academy.ru/archive/release4.pdf Шип 2013, Вчені запіскм Російської академії музики імені Гнесіних, с. 27]: «Стаття Ю. Холопова може служити зразком відчайдушно сміливого, але в цілому повністю невдалого штурму проблеми визначення загальної логіки музично-історичного процесу. ({{lang-ru|Статья Ю. Холопова может служить образцом отчаянно смелого, но в целом полностью неудачного штурма проблемы определения всеобщей логики музыкально-исторического процесса.}})»</ref>