Вікіпедія

Ан-38: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
правопис
орфографічні помилки
Рядок 172:
Постачання серійних літаків в авіакомпанії Росії почалася з жовтня 1997 року. За даними ФСВТ РФ за станом на травень [[1998]] року, наліт літаків Ан-38-100 в [[1997]] році (перший рік експлуатації) склав 160 годин.
 
До [[1999]] року НАПО продало три літаки Ан-38. Їх купила авіакомпанії «Схід», що обслуговує Хабаровський край. Крім того, один літак перебуває в розпорядженні авіазагону напоїв. Ще п'ять машин в 1998 році замовило Мірнінское державне авіапідприємство, яке належить компанії «Алмази Росії — Саха» і напійНАПО приступило до остаточної зборки двох літаків з цього замовлення, які планувалося передати замовнику в травні-червні [[1999]] року. Остаточні терміни завершення робіт з третьою машиною залежали від своєчасності оплати робіт. Залишилися два літаки авіапідприємство планує отримати у разі вирішення питання їх здачі в лізинг.
 
У лютому [[1999]] року заступник генерального директора НАПО Ніколай Кушніренко повідомив, що Новосибірське авіаційне виробниче об'єднання (НапоНАПО) почало вести переговори з міністерством оборони Індії про продаж літаків Ан-38-100. Перед цим два демонстраційних польоту Ан-38 в Індію отримали високу оцінку індійських військових.
 
10 квітня відбувся візит до Москви представницької делегації Індії, в ході якого обговорюватиметься питання про постачання до Індії десяти літаків Ан-38-100 (до цього повідомлялося, що мова може йти про партії від 6 до 10 літаків). Особливу зацікавленість у підписанні контракту з НАПО висловило міністерство оборони Індії. За деякими оцінками, ємність індійського ринку становить до 30 машин, хоча, за деякими даними, напоїв розраховує продати в Індії від 20 до 50 машин. Як повідомлялося, Міністерство цивільної авіації (ГА) Індії розглядає можливість допуску на індійський авіаринок літаків цього типу і може прийняти рішення про необхідність сертифікації Ан-38 в Індії або частково «зарахувати» сертифікацію, проведену в Росії.
Рядок 184:
Наприкінці квітня того ж року про свій намір придбати Ан-38 вже в [[1999]] році заявило Киренському авіапідприємство (Іркутська область). За оцінкою командування авіапідприємством, можливо, під гарантію обласної адміністрації, машина могла бути придбана на умовах лізингу терміном до семи років за ставкою 10% річних.
 
На липень [[1999]] НАПО випустило 2 дослідні літака Ан-38 і один літак для проведення статичних випробувань. В експлуатації знаходилися 4 літаки — 3 машини експлуатуються авіакомпанією «Схід» (м. Хабаровськ) та 1 літак — державним мірнінскіммирнинським авіапідприємством «Алмази Росії-Саха» (м. Мирний, Якутія). Причому мірнінскоемирнинське авіапідприємство до кінця 1999 року отримало ще один літак Ан-38. За планами на липень 1999 року, виробничим планом НАПО на 1999 передбачено випуск 2 літаків Ан-38 на замовлення авіакомпанії м. Мирний. Усього якутський замовник повинен отримати 5 літаків Ан-38, по двох з них почалася і ведеться оплата, ще 3 літаки повинні почати оплачуватися замовником, після чого продовжиться їх подальше виробництво.
 
За даними на липень 1999 року, з усіх бажаючих купити літак тільки приблизно 15 великих авіакомпаній дійсно здатні оплачувати покупку в процесі її виробництва. Зокрема, вивчалися пропозиції щодо закупівлі літаків Ан-38 Карелією в кількості 3-5 машин. Авіалесохрана також виявила велику цікавість до літака Ан-38, тим більше, що під час демонстрації літака в Новосибірську екіпаж Ан-38 визначив деякі осередки займання. АвіалесохранаАвіалісоохорона керується прийнятоїприйнятою раніше програмою авіаційного переозброєння своєї служби, якій до 2005 року передбачена закупівля до 12 літаків типу Ан-38.
 
У той же час, експлуатанти літаків Ан-38 авіакомпанії «Схід» вважають невідпрацьованої або відсутньої належну мережа сервісного обслуговування нових літаків і, перш за все, двигунів американського виробництва. На грудень 1998 організовано навчання льотного та інженерно-технічного складу в УТЦ м. Новосибірська (аеропорт Толмачево).
Рядок 198:
Також в кінці січня [[2000]] Новосибірське авіаційне виробниче об'єднання (Напо) підписало угоду з південнокорейською корпорацією LG o просуванні на південнокорейському ринку літаків Ан-38. Як повідомив представник керівництва Напо, в рамках угоди південнокорейська фірма повинна була провести в 2000 році роботу з реклами та маркетингу нового літака. За словами представника Напо, компанія LG має значний досвід з просування і постачання до Республіки Корея російської авіаційної техніки. У перспективі в Корею можуть бути поставлені літаки Ан-38 в пошуково-рятувальному варіанті. Саме для такого варіанту, на думку джерела, в цій країні є значна ніша.
 
На початок лютого [[2000]] АНПК «Сухий» підготував договір з Новосибірським АПО про підтримку та фінансування програми реалізації на авіаринку Росії літака Ан-38. Було передбачено також фінансування програми просування Ан-38 на світовому авіаційному ринку, зокрема в Південно-Східній Азії (наприклад, до того моменту було скоєно декілька польотів літака для випробування устаткування, встановленого за вимогами індійських фахівців). Російські силові структури також розглядали можливість закупівлі Ан-38, зокрема, ВПС, МНС, ФПС вивчали можливість застосування літака для вирішення специфічних завдань в їхніх інтересах, перш за все для патрульних операцій. Ці структури цікавляться Ан-38 з вітчизняними двигунами ТВД-20, які не пройшли ще до того моменту сертифікацію. Проте, встановлення на Ан-38 ТВД-20, вартістю менше $ 200 тисяч за двигун, повинна привести до зниження ціни літака. СледуетТреба відзначити, що вітчизняних фахівців щодо випуску Ан-38 в Росії насторожувало ставлення українських держструктур до вирішення багатьох проблем, зокрема щодо інтелектуальної власності, що виникають між Росією та Україною.
 
У лютому [[2000]] року був сертифікований розроблений Омським моторобудівним конструкторським бюро двигун ТВД-20. Як повідомлялося, ТВД-20 дешевше американського аналога в 7 разів (але американці гарантують значно більший ресурс до капітального ремонту — 4.5 тисячі годин), при цьому передбачається щорічно випускати близько 50 моторів. У Росії розробляється протягом 25 років силовий агрегат буде використовуватися на літаку Ан-38 і Ан-3. Ан-38 готовий був замовляти двигуни ще 5 років тому. Новосибірське авіаційне виробниче об'єднання (Напо) ім. Чкалова в [[1995]] році спільно з київським АНТК ім. Антонова створило СП «Сибірські літаки» Антонов "для серійного виробництва цих машин. Але, оскільки ТВД-20 в той момент лише проходив стендові випробування, напоївНАПО у [[1996]] році підписало контракт з американською компанією Allied Signal на постачання для Ан-38 заокеанських двигунів. За деякими даними, американці продали НАПО 8 двигунів по $ 900 тис. за кожен. З [[1996]] року ТВД-20 лежав майже без руху, так як на випробування не вистачало близько мільйона рублів. 12 листопада [[1998]] державні випробування все ж таки почалися, але просувалися повільно через Через нестачу гасу.
 
У квітні 2000 року літак місцевих повітряних ліній Ан-38-100 отримав можливість виконувати польоти за кордоном відповідно до міжнародних норм. Як повідомив начальник управління маркетингу Новосибірського авіаційного виробничого об'єднання (Напо) Валерій Салдана, на початку квітня завершилися випробування Ан-38-100, оснащеного додатковим навігаційним обладнанням. Вони проходили протягом п'яти місяців на базі авіаційного науково-технічного комплексу «Антонов» під Києвом. Випробування завершилися успішно, і в першій половині 2000 року було оформлено відповідне доповнення до сертифіката типу на Ан-38-100.
Рядок 216:
Після закінчення конференції директор з маркетингу та продажу АВПК Сухий Олександр Усачов повідомив, що проведений аналіз діяльності авіакомпаній показав, що тільки зниження ціни літака з 4 млн дол до 3 млн дол, дозволить деяким російським авіакомпаніям здійснювати необхідні лізингові відрахування їх свого доходу . На його думку, зниження ціни літака дозволить почати продажі літаків на російському ринку і одночасно завантажити виробничі потужності Новосибірського авіазаводу. Наприклад, авіакомпанія «Схід», яка закупила три літаки Ан-38, вимушено експлуатує один з них в Малайзії, так як обсяг пасажироперевезень в Росії не дозволяє в даний час, експлуатувати Ан-38 з необхідним доходом для авіакомпанії.
 
У першій половіні листопада 2000 Міністерство ЦИВІЛЬНОЇ АВІАЦІЇ Індії вісловіловисловило згоду провести в Делі презентацію продукції російської авіабудівної промисловості, яка була такоже широко представлена на майбутній у лютому 2001 року найбільшої в Південній Азії авіавіставціавіавиставці в Бангалорі. У ній брали участь лайнералайнери [[Іл-96]], [[Ту-204]] і Ан-38, прізначені для просування Росії на ринку Індії.
 
Імпульс спільнім робіт Росії та Індії В цій сфері додано відбулося на початку листопада МОСКВІ перше засідання двосторонньої робочої групи з ЦИВІЛЬНОЇ авіації та досягнуті на ній домовленості про долю російськіх організацій у ВИРОБНИЦТВІ в Індії пасажирського літака «Сарас» для місцевих авіаліній.
Рядок 222:
Програма літака Ан-38, в чіслі іншіх, була представлена на стенді АНТК ім. Антонова під час роботи третьої міжнародної АЕРОКОСМІЧНОЇ виставки AirShow China-2000 в середині листопада 2000 року.
 
Загальний наЛІТналіт трьох літаків Ан-38-100 авіакомпанії «Схід» (Хабаровськ), двох — авіакомпанії м. Мирний (Якутія) і ще одного літака на НАПО Склавія до 2001 року Більше 6000 годин. При ЦЬОМУ за 3 роки експлуатації віявленівиявлені і усунені «дитячі хвороби», ЯКІ прітаманні будь-якій техніці в початковий період експлуатації.
 
У середині січня [[2001]] Новосибірське авіаційне виробниче об'єднання ім В. П. Чкалова заявило, що планує поставити до [[2010]] року на російський і зарубіжний ринок 170 нових багатоцільових літаків Ан-38-100. У той час на напоїти нимНАПО ім.В. П. Чкалова йшла збірка літака Ан-38-200, який устатковувавсяукомплектовувався двигунами вітчизняного виробництва ТВД-20-03 (розробник ОМКБ м. Омськ) і малогаласливимималошумними шестілопастнимішестилопастними повітряними гвинтами АВ-36-02 (розробник АТ «АеросилАеросила», м. Ступіно).
 
У лютому [[2001]] року в Індії в рамках авіаційної виставки в Бангалорі пройшла презентація російських літаків (у тому числі і Ан-38), в якій взяли участь і представники авіазаводу ім. Чкалова з Новосибірська на чолі з генеральним директором Олександром НАПО БобришеваОлександром Бобришевом.
 
Як повідомив начальник управління маркетингу напоїтиНАПО нимім. Чкалова Валерій Салдана, напоїтиНАПО нимім. Чкалова розраховує на поставку 40 літаків Ан-38 в Індію. Головним стримуючим фактором поставок російської цивільної авіатехніки на індійський ринок, за словами В. Салдаева, була відсутність угоди про взаємне визнання сертифікатів льотної придатності. Так як під час представлення російської авіатехніки така угода була підписана, новосибірські авіабудівники сподіваються на збільшення експортних поставок літаків Ан-38. За інформацією В. Салдаева, існують протоколи про наміри з індійською стороною про придбання для регіональних авіаліній близько 40 Ан-38 вартістю $ 4,5 млн за одну машину. За словами В. Салдаева, безпосередня робота з покупцями почнеться вже в [[2001]] році.
 
Як було оголошено навесні [[2001]] року при проведенні щорічних зборів акціонерів ВАТ «Рибінські мотори», в [[2000]] році була проведена підготовка до сертифікації вже в [[2001]] році двигуна ТВД-1500 для літака Ан-38.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Ан-38