Мікрокод: відмінності між версіями

'''Мікрокод''' ({{lang-en|Microcode}}; також мікропрограма)  — [[Комп'ютерна програма|програма]] на спеціалізованій, апаратно-залежній мові програмування, що реалізує управління процесором в системах з мікропрограмним управлінням.

Розробники процесорів надають програмістам набір програмно доступних операцій, кожній з яких відповідає окрема інструкція мови [[асемблер]]а. З точки зору програміста ці інструкції є атомарними  — у програміста відсутні можливості відслідити деталі виконання кожної з таких інструкцій; з точки ж зору роботи процесора кожна з таких інструкцій виконує декілька більш примітивних операцій  — мікрооперацій,  — таких як завантаження і обробка операндів, запис результату, встановлення признаку результату (коду завершення) тощо.

Наявність в процесорі можливостей паралельного і одночасного виконання мікрооперацій призводить до того, що окрема мікрокоманда включає кілька полів і тому виявляється досить «широкою» (32 - — 72 біти і більше). В окремих процесорах з відносно «вузькими» мікрокомандами також застосовується поділ мікрокоманд на типи, при якому, в залежності від типу мікрокоманди, забезпечується її різна інтерпретація. При цьому мікрокоманди виявляються функціонально-орієнтованими: управління арифметико-логічним прристроєм, управління пам'яттю тощо. Як наслідок, такі мікрокоманди також можуть змінювати і довжину такта процесора.

На більшості [[комп'ютер]]ів з мікропрограмним управлінням мікрокод розміщується не в основній [[Комп'ютерна пам'ять|пам'яті]], а в спеціальній швидкодіючій управляючій пам'яті ({{lang-en|control store}}). Ця пам'ять є відносно дорогою, тому обсяг мікрокоманд є обмеженим і звичайно становить кілька тисяч. В окремих системах в управляючу пам'ять мікрокод може бути записаний також програмно, що дозволяє забезпечити мікропрограмну підтримку реалізації тих чи інших механізмів [[Операційна система|Операційної системи]]. Наприклад, в системі [[VM (операційна система)|VM]] компанії [[IBM]] та її радянському клоні [[СВМ]] в управляючу пам'ять записувався мікрокод, що реалізовував спеціальні інструкції управління операційної системи, наприклад  — операцію переключення віртуальних машин. За відсутності мікропрограмної підтримки такі операції повинні були б бути реалізовані програмно і, відповідно, їх виконання потребувало б набагато більше часу.