Нестеров Петро Миколайович: відмінності між версіями

'''Петро́ Микола́йович Не́стеров''' ({{lang-ru|Пётр Николаевич Нестеров}}; *[[27 лютого]] [[1887]], [[Нижній Новгород]] — †[[8 вересня]] [[1914]], [[Воля-Висоцька]]) — видатний російський льотчик, перший виконавець "петлі Нестерова".

 

Тривала служба Нестерова на Далекому Сході (понад три роки) давала право на так само тривалу відпустку. У Нижньому Новгороді він заприятелював зі студентом Петром Соколовим — майбутнім відомим фахівцем із фотограмметрії та аерофотозйомки. Вони захопилися побудовою планера, на якому Нестеров у серпні 1911 р. здійснив перші польоти. Наступного року він закінчив офіцерську повітроплавальну школу в Петербурзі, літав на сферичних аеростатах і домігся зарахування до військово-авіаційної школи в [[Гатчина|Гатчині]]. 5 жовтня 1912 р. на літаку-біплані «А.Фарман» склав іспит на звання військового льотчика. У характеристиці зазначалося, що «поручик П.М.Нестеров закінчив школу за першим розрядом, вимогливий до себе, ініціативний, рішучий та, крім того, має видатні якості дослідника й експериментатора».

 

 

Нестеров із родиною оселився на Печерську, на вулиці Московській, 5. Двічі на тиждень там збиралося численне товариство, точилися дискусії про авіацію, літературу, мистецтво, лунала фортепіанна музика. Цілком природно співали українських пісень. Це не кон’юнктурна подробиця — в тодішньому київському інтелігентно-демократичному середовищі українська тема була звичайним явищем. Той рік життя Нестерова в Києві став періодом надзвичайно активної творчості дослідника та експериментатора.

 

===Петля Нестерова===

 

Того ж вечора в Петербург відправили офіційну телеграму за підписами десяти свідків — військових льотчиків, лікаря та комісара Всеросійського аероклубу в Києві. З Петербурга кореспондент паризької газети Matin одразу ж телеграфував про подію до Франції. Наступного дня одночасно з російськими газетами Matin подала першу інформацію про «мертву петлю» і попросила київського авіатора докладно написати про свій політ. Нестеров так само телеграфом подав статтю, що 30 серпня (які темпи!) була надрукована в газеті Matin. Прочитавши цю публікацію, А.Пеґу через 12 днів повторив політ Нестерова, а потім став виступати з ним перед публікою мало не щодня.

Сенсація викликала розголос в усьому світі. 31 серпня Нестеров одержав підвищення в офіцерському званні — штабс-капітан. Далеко не всі розуміли значення того, що сталося. Більше йшлося про польоти Пеґу, ніж про першість Нестерова. Лише публічний виступ французького авіатора на великому зібранні під головуванням М.Жуковського та в присутності П.Нестерова 14 травня наступного 1914 р. в Політехнічному музеї в Москві остаточно утвердив першість київського авіатора Петра Нестерова. Завод «Дукс» одержав розпорядження побудувати за казенний кошт літак власної конструкції Нестерова.

 

 

===Нагороди===

Мобілізація була оголошена 14 липня, а 19 липня (1 серпня за новим стилем) 1914 р. Росія вступила у війну. З її початком ХІ авіазагін прибув до Радзівілова, а невдовзі — до Жовкви. Там розмістилися в маєтку барона Фрідріха фон Розенталя, австрійського військового льотчика. Нестеров та авіатори його загону здійснювали повітряну розвідку. Так само робив і барон: щодня його біплан «Альбатрос» з’являвся над розташуванням штабу 3-ї російської армії.

 

Звернемося до спогадів свідка — колишнього поручика В.Соколова, який служив тоді разом із Нестеровим, але, з певних причин, його розповідь була оприлюднена лише 1969 року. Отже, ввечері 25 серпня 1914 р. у вестибюлі жовківського замку короля Яна Собєського, де тоді містився штаб 3-ї російської армії, генерал-квартирмейстер М.Бонч-Бруєвич (майбутній «красный военспец»), став докоряти групі льотчиків за безкарні польоти ворожого розвідника. Коли розмова прибрала характеру сперечань і просто звинувачень у боягузтві, штабс-капітан Нестеров дав слово честі, що припинить польоти австрійця.

 

Наступного ранку «Альбатрос» з’явився в небі над Жовквою. Нестеров і поручик Олександр Кованько піднялися навперейми й наздогін, але при зльоті обірвався трос із гирею, яким Петро сподівався збити ґвинт в «Альбатроса» і примусити його сісти. Нестеров з Кованьком повернулися на землю. Перший наказав механіку швидше відремонтувати двигун, а сам сів в автомобіль і поїхав до армійської скарбниці одержати гроші для потреб ХІ загону. Коли повертався назад, у повітрі знову з’явився літак барона. Нестеров під’їхав прямо до справного «Морана», де стояв Кованько, і скочив у літак. Кованько хотів зайняти місце спостерігача. «Що ж ти зробиш, візьми хоча б браунінґ», — мовив Кованько. «Нічого, якось обійдуся», — кинув Нестеров і піднявся в повітря.

 

Барон помітив наближення «Морана» і став тікати. Але Нестеров наздогнав ворога, зайшов ззаду й згори і, як сокіл б’є неповоротку чаплю, вдарив австрійського літака. Обидва впали. Пілоти загинули. Тоді ще не було парашутів.

 

* [http://aeroram.narod.ru/koi/doc/akt.htm Акт розслідування обставин геройскої загибелі штабс-капітана Нестерова]

* [http://nebo.kiev.ua/history/nesterov.htm Стаття на (nebo.kiev.ua). Інтервью родичів.]

 

[[Категорія:Персоналії Не]]