Період шістнадцяти держав: відмінності між версіями

Початок покладено послабленням династії Західна Цзінь наприкінці 290-х років. Скориставшись [[Війна восьми принців|Війною восьми принців]], до північного Китаю вдерлися племена хунну та сяньбі. Вони почали початок самому періоду. У 310-х роках утворюється держава [[Династія Рання Чжао|Рання Чжао]], яка стала першою з «варварських» держав. В подальшому на півночі Китаю формувалися інші держави. Їх фундаторами були племена [[хунну]], цзе (одного з предків тюрків), [[сяньбі]] (одніодне з нащадківпротомонгольських монголівплемен), [[ді]], цзунів та цянів[[цян]]ів (тибетські племена), а також китайські сановники або аристократи.

ЦіЧерез державиполітичну булита нестабільнимиекономічну всерединінестабільність (політичноці тадержави економічно),швидко азмінювали такожабо частозахоплювали знищувалисяодна іншими царствамиіншу. Водночас правителіПравителі цих «імперій» часто не могли отримати підтримку місцевого китайського населення. Здебільшого їх володарі приймали титули імператорів, інколи ванів — князів. Більшість з них разом із боротьбою проти своїх сусідів—«варварів» намагалися завоювати державу [[Східна Цзінь]]. Найбільших успіхів в цьому досягла держава [[Династія Рання Цінь|Рання Цінь]], проте остаточно не зуміла повністю розбити війська Цзінь.

В '''''релігійній''''' сфері цей період знаменується посиленням позицій буддизму, багато з володарів держав приймали цю віру, сприяли зведенню монастирів. При цьому встановлюються контакти з буддистськими центрами Індії, Непалу, Яви, чому сприли численні буддистські мандрівники. (Одним з найвідоміших був [[Фа СяньФасянь]]. Проте періоди підтримки буддизму чергувалися із захопленням [[даосизм]]ом.