Вікіпедія

Ефеський собор: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м наголос
м вікіфікація
Рядок 9:
| час = [[431]]
| скликаний = [[Феодосій II|Феодосієм II]]
| головування = [[Феодосій II|Феодосія II]] і <br />[[Кирило Олександрійський|святого Кирила Олександрійського]]
| учасники = від 200 до 250 єпископів<br /><small>(у першу чергу східної частини Римської імперії; папські легати прибули пізніше)</small>
| причини = Конфлікт навколо вчення [[Несторій|Несторія]]
| рішення = Утвердження культу [[Богородиця|Богородиці]], засудження несторіанства
}}
 
'''Ефе́ський собо́р''' &nbsp;— [[Вселенські собори|Вселенський собор]] [[Християнська церква|християнської церкви]], що відбувся у місті [[Ефес]] (Мала Азія) у [[431]] році. Скликаний за ініціативою [[Візантійські імператори|імператора]] [[Феодосій II|Феодосія II]].
 
 
== Передумови Собору ==
 
Приводом для скликання Собору був конфлікт між [[Константинопольські патріархи|Константинопольським Патріархом]] [[Несторій|Несторієм]], який проповідував роздільне існування божественного та людського у Христі і називав [[Діва Марія|Марію]] "«Христородицею"», та [[Александрійські патріархи|Александрійським архієпископом]] [[Кирило Александрійський|Кирилом]], який проповідував з'єднання цих двох початків в Ісусі Христі і називав Марію "«Богородицею"». Несторія підтримував [[Антіохійський патріархат|Антіохійські патріархи]], тоді як Кирила -&nbsp;— представники Папи Римського.
 
[[Феодосій II]] вирішив цей спір на користь Кирила Александрійського. В результаті [[Нестор|Несторій]]ій був позбавлений сану і засланий у віддалену єгипетську оазу, де незабаром помер, а прибічники його вчення після наступного, [[Халкідонський собор|Халкедонського собору]] 451 року були піддані анафемі і переслідувані.
 
Кирило Александрійський був канонізований.
 
Окрім засудження [[несторіанство|несторіанства]], якому було присвячено 6 правил, Собор також заборонив сповідувати інші символи віри окрім [[Нікейський символ віри|Нікейського]] (7-е правило) та затвердив авто­кефалію [[Кіпрська Православна Церква|Кіпрської церкви]], що оспорювалась [[Антиохійська Православна Церква|Антіохійською церквою]]. 7-е правило пізніше використовувалося православними полемістами проти латинської вставки "«[[filioque]]"», хоча у правилі йшлося про самовільну зміну окремими кліриками символу віри, а не про внесення змін наступними Вселенськими соборами.
 
== Джерела до вивчення Собору ==
Рядок 32:
Після ІІІ-ого Вселенського (Ефеського) собору залишилась, у порівнянні, наприклад, з І-м Вселенським собором, доволі змістовна джерельна база, а саме до наших часів збереглися протоколи зібрань та інші допоміжні документи.
 
Акти Собору відомі в декількох рукописних зібраннях, на грецькій і латинській мовах. У них крім протоколів соборних засідань знаходяться документи, що з'явилися як до відкриття Собору (428-431428–431), так і після нього (431-435431–435). Ймовірно, вже в ході Собору або відразу після його закінчення і  &nbsp;&nbsp; прихильники св. Кирила, Александрійського, його догматичні супротивники, тобто несторіани, почали провадити роботу зі складання збірки документів, що відносяться до діяльності Собору. Вже незабаром після його закриття акти перших 5 діянь були в Римі у папи св. Целестина I («Послання до святого і благочестивого служителя Целестина» відправлене під час п’ятогоп'ятого діяння собору). Оригінал соборних діянь, до нашого часу не зберігся, але ще в 2-й половині VII &nbsp;ст. зберігався в 2-х томах в архіві Константинопольської Патріархії і зачитувався в першому діянні VI Вселенського Собору (680)[1].
 
Найбільш повне зібрання документів III Вселенського Собору &nbsp; грецькою мовою відомо під назвою «Ватиканські зібрання» [2]. Ватиканська бібліотека є однією з найбільших в світі і рукописи та книги
(особливо богословського змісту), які в ній зберігаються, часто є унікальними.
 
Зібрання П. Сегье, за складом аналогічне Ватиканському, і Афінське зібрання містять ряд документів, відсутніх в інших збірках або збережених тільки в латинському перекладі. П’єрП'єр Сегье (1588 - 16721588–1672) був канцлером Франції і членом Французької академії. Відзначився (в науковому
плані) тим, що був дуже освіченою людиною та зібрав величезну бібліотеку, що
налічувала близько чотирьох тисяч старовинних рукописів і десяти тисяч книг.
 
Що стосується перекладу діянь на латинську мову, то, ймовірно, найбільш точно відтворює первісний грецький текст Турське зібрання, що виникло під час суперечки про «Три Глави», тобто до середини VI ст[3]. Суперечка про «Три Глави» була однією з передумов скликання ІІ Константинопольського собору. Її суть полягала в засудженні несторіанських поглядів Феодора Мопсуетського, Феодорита Кірського та Іви Едеського.
 
Близький до нього за часом створення
Палатинський збірник, ймовірним упорядником якого вважають Іоанна Максентія, активного борця проти несторіанства в першій чверті VI&nbsp;ст. та учасника теопасхітскої
активного борця проти несторіанства в першій чверті VI ст. та учасника теопасхітскої
суперечки; це зібрання відкривається роботами Марія Меркатора, очевидця подій
початкового етапу несторіанської суперечки, який зробив переклад значного числа
листів і проповідей Несторія на латину[4].
Теопасхізм –&nbsp;— вчення, що виникло в процесі боротьби з несторіанством. Його суть
полягала в тому, що на хресті постраждав Бог Логос (в супереч строгому
дифізитству, яке твердить, що постраждав саме Ісус Христос).
Рядок 55 ⟶ 54:
Веронське
зібрання, значно коротше, ніж Турське, мало на меті показати, що св. Кирило, як
в суперечці з Несторієм, так і у відносинах з Іоанном, єпископом Антіохійським, діяв в повній згоді з Римським престолом, і включає декілька листів папи св.
Целестина, котрих немає в інших збірках. Апостольський Престол &nbsp; завжди ставився до діянь соборів з особливою▼
діяв в повній згоді з Римським престолом, і включає декілька листів папи св.
увагою, оскільки вони засвідчували його ортодоксальність&nbsp;— Римські патріархи, на кожному Вселенському соборі приймали сторону правовірних і осуджували єресі▼
▲Целестина, котрих немає в інших збірках. Апостольський Престол  завжди ставився до діянь соборів з особливою
увагою, оскільки вони засвідчували його ортодоксальність – Римські патріархи,
▲на кожному Вселенському соборі приймали сторону правовірних і осуджували єресі
(аріанство, несторіанство, монофізитство, монофелітство та ін.)
 
Збірка з Монте-Кассіно, що існує в 2 частинах, була складена дияконом Римської Церкви
Рустиком, племінником папи Вігілія, активним захисником «Трьох Глав», котрий після повернення із заслання по смерті імператора &nbsp; Юстиніана I (565) скористався бібліотекою монастиря акимітів в Константинополі. Бібліотека бенедиктинського монастиря в Монте-Кассіно є однією з найстарших монастирських бібліотек, тож її зібрання містять цінні і старовинні матеріали. 1-а частина цього зібрання є виправленим по грецькому оригіналу текстом Турського зібрання. 2-а частина містить «Синодик проти трагедії Іринея», при складанні котрого Рустик користувався 4 різними джерелами: підбіркою документів (в тому числі і соборних) об'єднаних і прокоментованих другом Несторія комітом Іринеєм (Рустик зберіг найважливіші зауваження Іринея); збіркою листів Ісидора
Пелусіота; документами, збереженими послідовниками Діоскора, архиєпископа Александрійського; 2 листами св. Кирила до Сукцесса.
 
== Посилання ==
* [http://pravbeseda.ru/library/index.php?page=book&id=870 Карташёв А. В. ''Вселенские Соборы'' // III Вселенский собор 431 г.]{{ref-ru}}
* [http://www.heretics.com/library/docs/sobor/sobor3.htm Правила третього вселенського собору, Ефеського.]{{ref-ru}}
* [ http://www.pravenc.ru/text/155494.html Православная енциклопедія под редакцией Патриарха Московского и всея Руси Кирилла.]
 
{{hist-stub}}
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Ефеський_собор