Існування трійок [[НКВС]] (трійок [[НКВД]]) повністю протирічилосуперечило нормам [[Конституція СРСР 1936 року|Конституції СРСР 1936]] року, згідно зі 102 статтею якої судові функції в СРСР реалізовувалися тільки судом; жодних позасудових органів Конституція СРСР 1936 року не передбачала. В тогочасний кримінальний та кримінально-процесуальний кодекс СРСР раніше не вносилися відповідні зміни які б допускали функціонуванняфункціювання трійки [[НКВС]] (трійки [[НКВД]]) замість судових органів. Окрім того, видаючи [[Наказ НКВС № 00447]], котрий у своїй природі по суті був законом, а не підзаконним, виконавчо-розпорядчим актом, [[НКВС]] вийшов за рамки своєї компетенції спецслужби. Відповідно свого законодавчого статусу державної спецслужби СРСР [[НКВС]] міг тільки видавати підзаконні, виконавчо-розпорядчі акти, не виходячи при цьому за межі відповідних законів.
Порушення власних законів органами радянської влади, що в тогочасному правовому полі радянського законодавства спричинилися до протизаконного існування та функціонуванняфункціювання трійок [[НКВД]], показово характеризує [[радянська законність|радянську законність]] сталінського періоду.
Концептуально трійки НКВД, як і [[Особлива нарада НКВД]], немалине мали нічого спільного з кримінальним судочинством''':''' вони були позбавлені таких головних принципів судочинства як незалежність суду, змагальність і рівність сторін перед судом та законом. Навіть їхнє функціонуванняфункціювання неможливо прирівняти до розгляду адміністративних справ, що виникають з незначних правопорушень, так як і розгляд адміністративних справ обов'язково передбачає відкритість процесу розгляду та прийняття доводів обвинувачуваної сторони — функції, що були відсутні під час розгляду справ позасудовими органами.
