Байкальська система рифтів: відмінності між версіями

[[Дивергентна границя]] між [[Євразійська плита|Євразійською плитою]] й [[Амурська плита|Амурською плитою]], яка прямує в бік [[Японія|Японії]] зі швидкістю 4 мм/рік

Найбільші з опущених її ланок — грабен-западини: Байкальська, Тункінська, Баргузинська, Хубсугульська. На північному сході та сході ця система продовжується в напрямі [[Становий хребет|Станового хребта]], на південному заході йде через Тункінську западину до озера [[Хубсугул]]. У одній з цих тектонічних западин розташоване найглибше континентальне водоймище світу — озеро [[Байкал]] з максимальної глибиною 1620 м, оточене гірськими хребтами висотою до 2000 м. Западина озера Байкал відрізняється асиметрією поперечного профілю з великою крутістю схилів західних берегів і більш пологих східних; глибина [[кристалічнийКристалічний фундаментщит|кристалічного фундаменту]] 4500 м.

Грабени Байкальської системи [[рифт]]ів як і грабени інших рифтових зон Землі, пов'язані з великим, широким, але виразно лінійним підняттям з амплітудою до 3000-4000 м над рівнем моря. Це підняття істотно [[геоморфологізмГеоморфологія|геоморфологічно]] виділилося в [[пліоцен]]-[[Плейстоцен|плейстоценовий період]], тобто в епоху повсюдного гороутворення на території внутр. Азії.