Вікіпедія

Тіберій Гракх: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
м вікіфікація
Рядок 27:
}}
 
'''Тіберій Семпроній Гракх''' ({{lang-la | Tiberius Sempronius Gracchus}}, ([[162]] <ref> [http://bse.sci-lib.com/article013009.html/БСЭ / http://bse.sci-lib.com/article013009.html] </ref> до н. &nbsp;е.. -&nbsp;— [[133 до н. е.|133]] до н. е.) -&nbsp;— [[Стародавній Рим | Давньоримський]] політичний діяч, старший брат [[Гай Гракх | Гая Гракха]].
 
== Початок діяльності ==
Рядок 33:
Про його рід і виховання див. [[Гракхи]]. Вперше відзначився під час [[Третя Пунічна війна | 3-ї Пунічної війни]]; його хоробрість була визнана суворим Сципіоном Еміліаном.
 
Відправлений [[квестор]]ом до Іспанії, він зробив по дорозі багато повчальних спостережень над станом римських земель; особливо в [[Етрурія | Етрурії]] він був вражений пустельністю країни і зникненням селян-землевласників. У нього склалося переконання, що переважання великого землеволодіння і страшне збіднення середнього класу -&nbsp;— істотний недолік римського економічного і соціального ладу і джерело всіх лих республіки.
 
== Законодавство ==
Рядок 39:
 
 
Повернувшись до Риму, він домігся обрання в трибуни ([[134]]) і запропонував закон (lex agraria), за яким визначалася вища норма володіння громадської землею ([[ager publicus]]) -&nbsp;— саме, 500 [[югер]]ів на людину (югер = 1 / 4 десятини), а якщо у власника є сини, то на частку кожного ще по 250 югерів -&nbsp;— втім, не більше 1000 югерів на сім'ю.
 
Створені внаслідок цього правила відрізки від існуючих до того часу великих володінь повинні були надійти в казну для роздачі ділянками по 30 югерів безземельним громадянам на умовах спадкової оренди. Ділянки повинні були рахуватися невідчужуваними (відмінність від Ліцінієвих законів). Отримувачі їх зобов'язані були обробляти їх і платити в скарбницю помірний оброк.
Рядок 45:
== Протидія сенату ==
 
Цей закон, що завдавав удару великому аристократичного землеволодінню, знаходив діяльну підтримку тільки у тісному колі друзів і родичів Тіберія Гракха і викликав запеклу протидію з боку більшості сенатської аристократії. М'який по природі Тіберій мимоволі повинен був вдатися до революційного способу дій. Боротьба почалася з того, що один з товаришів Тіберія по трибунату, [[Марк Октавій (народний трибун 133 року до н. е.) | Марк Октавій]], наклав своє [[вето]] на закон. Тоді Гракх порушив [[Недоторканність особи (право)|недоторканність]] трибунської влади, задав народу питання: ''чи може залишатися трибуном той, хто йде проти інтересів народу?''»" Голосування вирішило питання проти Октавія, і він силою був зведений з лави трибунів. Тепер закон пройшов, і призначена була комісія для його здійснення: до комісії увійшли сам Гракх, його брат Гай і тесть Аппій Клавдій. Побоюючись помсти з боку ворогів, Тіберій став ходити по вулицях у супроводі численногої озброєного натовпу охоронців.
 
Особливо він боявся настання нового року, коли скінчиться його трибунат, а разом з тим і гарантія недоторканності. Тому він всупереч закону (не можна було два роки поспіль займати одну і ту ж посаду) виставив свою кандидатуру на виборах в трибуни [[133 до н. е.]]
Рядок 52:
 
На випадок, якщо б аристократія стала протидіяти його обранню, в день виборів ним була приготовлена ​​збройна сила. У сенаті, що зібрався по сусідству з місцем народних зборів, почали лунати голоси, які вимагали негайної страти бунтівника і порушника вікових установлень. У той же час у народних зборах почувся тріск від випадково зламаної лави. Сенатори прийняли цей тріск за початок обурення і, схопивши в руки перші-ліпші важкі предмети, вибігли на площу. Народ розступився; натовп сенаторів прямо попрямувала до трибуну. Серед того, що сталося шуму Гракх не міг говорити і рукою показав на свою голову на знак того, що йому загрожує небезпека. Цей жест негайно ж пояснили, як вимога царської діадеми, і народ (не сільське населення, а міський пролетаріат, який не зацікавлений у долі Гракхового закону) абсолютно відступився від трибуна. Тіберій Гракх намагався втекти, але оступився і був убитий.
Згідно з [[Веллей Патеркул | Веллея Патеркула]], коли Гракх «''втікав по схилу Капітолію, його наздогнав уламок лави''» <ref> Г. Веллей Патеркул. Римська історія. I. III </ref>.
 
У той же день убито 300 прихильників Тіберія, а потім почалися кримінальні переслідування, хоча аграрний закон скасований не був і комісія продовжувала діяти, і місце вбитого в ній посів тесть [[Гай Гракх | Гая Гракха]], Публій Красс Муціан, а по смерті останнього і Аппія Клавдія їх замінили [[Марк Фульвій Флакк]] і Гай Папір Карбон. Комісія працювала успішно і протягом 5 років довела кількість селян-землевласників з 300000 до 400000. Доля Тіберія Гракха виявила відсталість римської аристократії і нездатність її до своєчасного задоволення народжених потреб. Друзі народного справи і прихильники корінних реформ переконалися, що для успіху їх починань необхідно перш за все послабити в політичному ладі переважання аристократії. Палким діячем в цьому напрямку став молодший брат Тіберія Гракха, [[Гай Гракх]].
Рядок 73:
{{Римські консули 175-151 до н.е.}}
 
[[Категорія: Стародавній Рим]]
[[Категорія: Народились 163 до н. е.]]
[[Категорія: Померли 133 до н. е.]]
[[Категорія: Народні трибуни]]
[[Категорія: Семпронії]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Тіберій_Гракх