USS Lexington (CV-2): відмінності між версіями

|Назва = Авіаносець «ЛексінґтонЛексінгтон»

|Підпис = Авіаносець «ЛексінґтонЛексінгтон»

|Тип судна = Ударний [[авіаносець]],<br/> [[Авіаносці типу «ЛексінґтонЛексінгтон»|тип «ЛексінґтонЛексінгтон»]]

|Бронювання = пояс&nbsp;— - 152 мм,<br>політна палуба&nbsp;— - 25 мм,<br>верхня палуба&nbsp;— - 51 мм, <br>нижня палуба&nbsp;— - 25-76 мм, <br>гарматні башти&nbsp;— - 38-76мм, <br>барбети&nbsp;— - 152 мм

'''ЛексінґтонЛексінгтон''' ({{lang-en|USS Lexington (CV-2)}})&nbsp;— - американський важкий ударний [[авіаносець]] типу [[Авіаносці типу «Лексінгтон»|«ЛексінґтонЛексінгтон»]]

[[Файл:Lexington. Aerial, port bow,aircraft on deck, 04-08-1938-NARA-520731 cropped.jpg|thumb|left|300px|Авіаносець «ЛексінґтонЛексінгтон» до модернізації]]

Авіаносець ВМС США «ЛексінґтонЛексінгтон» був спущений на воду в жовтні 1925 року та вступив у стрій в грудні 1927 року. Служив на [[Тихий океан|Тихому океані]], брав участь у маневрах флоту.

В момент нападу японців на [[Напад на Перл-Гарбор|Перл-Гарбор]] «ЛексінґтонЛексінгтон» (''командир - капітан першого рангу Ф.Шерман'') разом з «[[USS Enterprise (CV-6)|Ентерпрайзом]]» перебував в морі за 425 миль на південний схід від [[Мідвей (атол)|Мідуею]], тому зміг уникнути катастрофи.

В кінці січня 1942 року «ЛексінґтонЛексінгтон» брав участь в операції проти [[Острови Гілберта|Островів Гілберта]] та [[Маршаллові Острови|Маршаллових Островів]], забезпечуючи прикриття інших з'єднань. Потім він прикривав конвой від [[Панамський канал|Панамського каналу]] на [[Фіджі]], після чого вирушив до острова [[Нова Британія]] для атаки японської бази [[Рабаул]], де базувалась 4-та японська авіагрупа (36 торпедоносців-винищувачів G4M «Бетті», 36 винищувачів [[Mitsubishi A6M Zero|А6М «Зеро»]]) та ескадрилья «Йокогама» (18 літаючих човнів Н6К «Мейвіс»).

[[Файл:G4M shot down near USS Lexington (CV-2) 1942.jpeg|thumb|left|300px|Торпедоносець G4M «Бетті», сфотографований з «ЛексінґтонаЛексінгтона» 20 лютого 1942 року]]

Вранці 20 лютого над з'єднанням з'явились два літаючі човни з Рабаула. І хоча винищувачі з «ЛексінґтонаЛексінгтона» незабаром збили їх, вони сповістили по радіо про наближення противника. Піднімати літаки в повітря було рано - ціль знаходилась на 150 миль далі від радіусу дії застарілих «[[Douglas TBD Devastator|Девастейторів]]». Американці продовжували зближення. Незабаром після полудня радар «ЛексінґтонаЛексінгтона» помітив за 85 миль японські літаки - 18 машин «Бетті» двома групами йшлив атаку на авіаносець без прикриття винищувачами. Перший бій показав недостатньо чітку організацію протиповітряної оборони американських літаків. Зенітний вогонь становив загрозу більше для своїх літаків, ніж для атакувальників. Тільки виняткова вразливість «Бетті» (які за свою займистість отримали серед американських льотчиків прізвисько «Ронсон», за назвою марки запальнички) дозволила американцям збити 16 торпедоносців, втративши 2 «[[Grumman F4F Wildcat|Вайлдкети]]». В кораблі влучань не було, але через втрату раптовості атаку довелось відмінити. Після дозаправки «ЛексінґтонЛексінгтон» пішов в [[Коралове море]].

Після 54-денного плавання «ЛексінґтонЛексінгтон» повернувся до Перл-ГарбораХарбора, де пройшов ремонт, в ході якого з нього зняли 203-мм гармати та встановили 4 зчетверених 28-мм автомати. Після ремонту корабель повернувся в південну частину Тихого океану, де взяв участь в [[Битва в Кораловому морі|битві в Кораловому морі]].

[[Файл:USS Lexington brennt.jpg|thumb|left|300px|Палаючий «ЛексінґтонЛексінгтон»]]

7 травня літаки «Лексінгтона» атакували японський авіаносець «[[Сьохо (авіаносець)|Сьохо]]». Наступного дня літаки з «ЛексінґтонаЛексінгтона» атакували японські авіаносці «[[Сьокаку]]» та «[[Дзуйкаку]]», проте не завдали їм жодних пошкоджень. Поки тривала атака, японці завдали удар у відповідь, пробивши двома торпедами лівий борт «ЛексінґтонаЛексінгтона». Крім того, корабель отримав пошкодження від прямого влучання двох бомб та декількох близьких розривів. Внаслідок деформації корпуса сталась розгерметизація ємностей з авіаційним бензином, і коли джерела займання були погашені, вибухонебезпечні випари продовжували розповсюджуватись по кораблю. Через годину після атаки вони здетонували від випадкової іскри, і на авіаносці сталось декілька вибухів. Через шість годин після першого влучання був відданий наказ покинути корабель. Після евакуації членів екіпажу [[есмінець]] супроводу «Фелпс» добив палаючий авіаносець торпедами. Втрати екіпажу склали 216 чоловік (26 офіцерів та 190 матросів).

За свій короткий бойовий шлях «ЛексінґтонЛексінгтон» не зміг завдати противнику серйозних втрат, в основному через недосвідченість своїх льотних екіпажів та недосконалість тактики ВМС США. Втрата такого великого авіаносця стала високою платою за перемогу в битві в Кораловому морі.

* Энциклопедия авианосцев. Под общей редакцией А.Е.Тараса / Минск, Харвест; Москва, АСТ, 2002{{ref-ru}}

* К. Шант, К. Бишоп. Авианосцы. Самые грозные авианесущие корабли мира и их самолеты. Иллюстрированная энциклопедия /Пер с англ. - Москва: Омега,2006 — 256 с.{{ref-ru}}

* [[Авіаносці типу «ЛексінґтонЛексінгтон»]]