Бачинський Лев Васильович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування |
|||
Рядок 15:
На початку 1900-років зі Снятинщини Лев Бачинський переїхав на [[Бойківщина|Бойківщину]]: спочатку працював в [[Калуш]]і (канцелярія Андрія Коса), потім переїхав до [[Стрий|Стрия]], де, як згадує в автобіографії «брав активну участь у всіх зборах… скликав радикальні віча». Тут він ще більше віддається політичній і громадській діяльності, здобуває широкий авторитет серед своїх виборців, які 1907 року при підтримці демократичних сил обрали його депутатом від Станіславівського округу. Як депутат Лев Бачинський був відомий своєю принциповістю і витривалістю у політичних дискусіях. Так, 13-14 червня 1912 року він 13 годин без перерви виголошував опозиційну антиурядову промову. Йшлося про те, щоб заблокувати величезний військовий бюджет, який уряд намагався затвердити в парламенті.
У період Першої світової війни піклувався за долю переселенців, вивезених з рідного краю до таборів, звертає увагу урядових органів на тяжке соціальне становище людей, які змушені були залишити Україну. Живучи у Відні, співпрацював з такими діячами, як Микола Ганкевич, К. Левицький, Є. Петрушевич, В. Дорошенко, Микола Лагодинський. Член [[Загальна українська рада|Загальної Української Ради]] з 5 травня 1915 року.
Леву Бачинському, як і його побратимові Василю Стефанику, випало на долю відіграти визначну роль в історичний період утворення вільної і незалежної України 1917-го року. Події розвивалися стрімко, наближаючи виникнення Української держави не лише над Дніпром, а й над Дністром та Прутом.
| |||