Битва під Пилявцями: відмінності між версіями

== Хід битви ==

 

 

Протягом другого дня козацька піхота відбила свої позиції на греблі. У ніч на [[13 вересня |13 (23) вересня]] [[1648]] у козацький табір прибув на допомогу 4-тисячний загін буджацьких татар, очолюваний Айтимир-мурзою та Адлаєт-мурзою (на думку деяких дослідників, татари прибули лише [[15 вересня|15 (25) вересня]] [[1648]], а гучні вигуки і мушкетна стрілянина у козацькому таборі начебто на честь прибулих союзників мали, за задумом Б. Хмельницького, [[Стратагема|ввести в оману]] польське командування. Вранці 13 (23) вересня 1648 українська армія (лівим флангом командував Кривоніс, центром  [[Іван Чорнота|I. Чорнота]], правим — Карпо Півторакожух) вишикувалась у бойові лади на полі бою. Першими нанесла удар шляхетська кіннота. Витримавши потужний натиск ворожих хоругов, українська піхота при підтримці артилерії розпочала [[контрнаступ]]. Козацькі полки швидко повністю оволоділи греблею, перейшли на лівий берег і почали шикуватись у бойові лади. Не витримавши натиску і піддавшись всезростаючій паніці, польські війська почали безладно відступати. Щоб уникнути повного розгрому, польське командування відкликало з поля бою всі підрозділи і розпорядилось підготуватись до відходу табором. Під вечір у погоні за ворогом українська піхота на чолі з самим гетьманом Б. Хмельницьким дійшла аж до перших рядів польського табору. В ніч на [[14 вересня|14 (24) вересня]] 1648 польське командування розпочало відступ, який незабаром перетворився у панічну втечу.