Середньовічна Франція: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
→‎Джерела: оформлення
оформлення
Рядок 1:
{{Історія Франції}}
==<nowiki/>==
* '''{{main|Меровінги}}'''
Германські племена [[франки|франків]] жили вздовж нижньої течії [[Рейн|Рейну]]. На чолі кожного племені стояв свій військовий вождь. Аполінарій Сідоній ([[V]] ст..) описує франків так:
{|
Рядок 13:
<poem>
Здобувши перемогу при Суассоні, франки серед іншої здобичі захопили дивної краси і розмірів чашу. Хлодвіг попросив віддати цю чашу йому понад належну йому частку. Воїни відповіли: «Роби все, що тобі заманеться, бо ніхто не може опиратися твоїй владі». Але один воїн підняв бойову сокиру і розрубав чашу, сказавши: «Нічого з цього не отримаєш, крім того, що дісталося тобі за жеребом». Всі були вражені цими словами, а король приховав образу. Через рік він наказав всьому війську зібратися на військовий огляд. І ось, обходячи ряди, підійшов до цього воїна і сказав: «Ніхто не тримає у такому безладі зброю, ніж ти». Вирвавши у нього сокиру, кинув її на землю, а коли воїн нахилився, щоб підняти сокиру, король розрубав йому голову. «Так,&nbsp;— сказав він,&nbsp;— ти вчинив із чашею у Суассоні». Коли воїн помер, Хлодвіг наказав іншим розійтися по домівках, вселивши їм ще більший страх до себе. «Легенда про Суассонську чашу» <ref> Турский Григорий История франков http://krotov.info/acts/06/turskiy/</ref></poem>{{кінець цитати}}
'''Вдаючись до підкупу, обману, зрадництва, насильства, хитрощів, підступництва, [[Хлодвіг]] знищив інших військових вождів, усіх суперників у боротьбі за владу, підкорив франкські племена та населення всієї [[Галія|Галлії]] і став королем. [[Хлодвіг]] з військового вождя одного з племен стає правителем усіх [[франки|франків]]. За його наказом на початку [[VI]] ст.. були записані судові звичаї франків. Цей судебник отримав назву [[Салічна правда| «Салічна правда» ]], тому що до нього увійшли закони лише одного із племен&nbsp;— [[салічні франки|салічних (приморських) франків]]. Хлодвігом було введено у державі нову релігію&nbsp;— [[християнство]]. Сам [[Хлодвіг]] охрестився у [[498]]&nbsp;р. <ref>Всесвітня історія ПД Х.: Весна, 2009&nbsp;р.. 760 с. </ref>'''
[[Файл:28 resize.jpg |міні|200пкс|Сцена життя франкських аристократів. VI ст.]]
'''Так виникло [[Франкське королівство|Франкське королівство]], в якому правила заснована [[Хлодвіг|Хлодвігом]] [[Меровінги|династія Меровінгів]]. На відміну від військового вождя король передавав владу в спадщину своїм дітям. Король зосередив у своїх руках усі функції державного управління, центром якого став королівський двір.'''
 
'''<br>
'''
=== '''Занепад влади Меровінгів''' ===
'''Після смерті [[Хлодвіг|Хлодвіга]] [[511]]&nbsp;року країну поділили між його чотирма синами.
Постійні військові сутички між ними послаблювали владу королів і авторитет [[Меровінги|династії Меровінгів]].За останніх [[Меровінги|Меровінгів]] у [[Франкське королівство|Франкському королівстві]] влада фактично перейшла до [[майордом|майордомів]]. [[майордом|Майордоми]] були великими землевласниками. Вони з власної волі садили на престол або усували королів з [[Меровінги|династії Меровінгів]], яких сучасники називали «лінивими королями». [[732]]&nbsp;року [[майордом]] [[Карл Мартел]], що в перекладі означає «молот», який правив [[франки|франками]] у [[715]]—[[741]]&nbsp;роках, у [[битва при Пуатьє (732)|битві біля міста Пуатьє]] розгромив [[араби|арабів]], зупинивши їх просування в [[Європа|Європу]] з [[Піренейський півострів|Піренейського півострова]], який вони завоювали. [[Карл Мартелл]] зміцнив свою одноосібну владу. Перемогу здобув завдяки проведеній військовій реформі. Син [[Карл Мартелл|Карла Мартела]] [[майордом]] [[Піпін Короткий]] (прозваний так за малий зріст) попросив римського папу роз'яснити, хто має бути королем [[франки|франків]]:'''
* '''той, хто має реальну владу,'''
* '''той, хто має лише звання короля.'''
'''Таким чином при допомозі папи вирішив усунути [[Меровінги|Меровінгів]] і сам сісти на трон. Папа ухвалив рішення на користь [[Піпін Короткий|Піпіна]]<ref>Падаляк Н.&nbsp;Г.&nbsp;Історія середніх віків Підручник для 7 класу, К.: Генеза, 2007. . </ref>. [[751]]&nbsp;року на зборах франкської знаті у [[Суассон|Суассоні]] [[Піпін Короткий|Піпіна Короткого]] було проголошено королем ([[751]]—[[768]]). За це [[Піпін Короткий]] здійснив два походи проти [[лангобарди|лангобардів]] ([[754]], [[757]]), витіснив їх подалі від [[Рим|Рима]] й передав у дарунок [[папа Римський|Папі]] область у [[Рим|Римі]] та місто [[Равенна|Равенну]] на півночі [[Італія|Італії]]. Так було започатковано [[Папська область|Папську область]]&nbsp;— попередницю сучасного [[Ватикан|Ватикана]]. Останнього короля з [[Меровінги|династії Меровінгів]] і його сина було ув'язнено в монастирі. [[Піпін Короткий]] підкорив усе королівство [[франки|франків]], усунув [[Меровінги|Меровінгів]] від влади і започаткував нову династію, названу на честь його сина [[Карл Великий|Карла Великого]] [[Каролінги|Каролінзького]]<ref>Всесвітня історія ПД Х.: Весна, 2009&nbsp;р.. 760 с.</ref>.'''
 
=== '''Занепад влади Меровінгів''' ===
=== '''Держава Каролінгів''' ===
'''Після смерті [[Хлодвіг|Хлодвіга]] [[511]]&nbsp;року країну поділили між його чотирма синами.
* '''{{main|Каролінги}}'''
Постійні військові сутички між ними послаблювали владу королів і авторитет [[Меровінги|династії Меровінгів]].За останніх [[Меровінги|Меровінгів]] у [[Франкське королівство|Франкському королівстві]] влада фактично перейшла до [[майордом|майордомів]]. [[майордом|Майордоми]] були великими землевласниками. Вони з власної волі садили на престол або усували королів з [[Меровінги|династії Меровінгів]], яких сучасники називали «лінивими королями». [[732]]&nbsp;року [[майордом]] [[Карл Мартел]], що в перекладі означає «молот», який правив [[франки|франками]] у [[715]]—[[741]]&nbsp;роках, у [[битва при Пуатьє (732)|битві біля міста Пуатьє]] розгромив [[араби|арабів]], зупинивши їх просування в [[Європа|Європу]] з [[Піренейський півострів|Піренейського півострова]], який вони завоювали. [[Карл Мартелл]] зміцнив свою одноосібну владу. Перемогу здобув завдяки проведеній військовій реформі. Син [[Карл Мартелл|Карла Мартела]] [[майордом]] [[Піпін Короткий]] (прозваний так за малий зріст) попросив римського папу роз'яснити, хто має бути королем [[франки|франків]]:'''
==== '''Карл Великий (742—814)''' ====
* '''той, хто має реальну владу,'''
'''Син [[Піпін Короткий|Піпіна Короткого]], прозваний Великим за невтомну діяльність зі створення могутньої, міцної та сильної централізованої держави, яка за розмірами наближалася до колишньої [[Західна Римська імперія|Західної Римської імперії]]. Прославився також служінням християнській церкві, покровительством культурі й просвіті.<ref name="Середницька7">Середницька&nbsp;Г.&nbsp;В. Всесвітня історія. Опорні конспекти 7 кл., Київ, СПД ФО Сандул, 2009&nbsp;р. 222 с.</ref> [[Карл Великий|Карл]] користувався величезним авторитетом у тогочасному світі. У [[808]] році отримав титул [[імператор|імператора]], який повинен був піднести престиж франкського короля, бо прирівнював його до наймогутнішого правителя того часу&nbsp;— візантійського імператора. Багато зробив для просвітництва своєї країни. За його правління відбулося піднесення культури, що істориками було названо [[Каролінзьке Відродження|«Каролінзьким Відродженням»]]. У народних переказах [[Карл Великий|Карл Великий]] виступав як мудрий правитель, але для ворогів він був «залізним» Карлом, від яви військ якого тремтіла земля. Особистість [[Карл Великий|Карла Великого]] була увіковічена Ейнхардом, який створив його «Життєпис».<ref>Эйнхард Жизнь Карла Великого&nbsp;— Институт философии, теологии и истории св. Фомы Аквинского, 304 ст. </ref>. [[Карл Великий|Карл Великий]] помер 28 січня [[814]] року. На його могилі в [[Ахен|Ахені]], де була його улюблена резиденція (тут теплі, цілющі джерела), зроблено напис: «У цій могилі лежить тіло [[Карл Великий|Карла]], великого і побожного імператора, що шляхетно збільшив королівство франків й успішно врядував сорок сім років».<ref>Эйнхард Жизнь Карла Великого&nbsp;— Институт философии, теологии и истории св. Фомы Аквинского, 304 ст.</ref>'''
* '''той, хто має лише звання короля.'''
'''Таким чином при допомозі папи вирішив усунути [[Меровінги|Меровінгів]] і сам сісти на трон. Папа ухвалив рішення на користь [[Піпін Короткий|Піпіна]]<ref>Падаляк Н.&nbsp;Г.&nbsp;Історія середніх віків Підручник для 7 класу, К.: Генеза, 2007. . </ref>. [[751]]&nbsp;року на зборах франкської знаті у [[Суассон|Суассоні]] [[Піпін Короткий|Піпіна Короткого]] було проголошено королем ([[751]]—[[768]]). За це [[Піпін Короткий]] здійснив два походи проти [[лангобарди|лангобардів]] ([[754]], [[757]]), витіснив їх подалі від [[Рим|Рима]] й передав у дарунок [[папа Римський|Папі]] область у [[Рим|Римі]] та місто [[Равенна|Равенну]] на півночі [[Італія|Італії]]. Так було започатковано [[Папська область|Папську область]]&nbsp;— попередницю сучасного [[Ватикан|Ватикана]]. Останнього короля з [[Меровінги|династії Меровінгів]] і його сина було ув'язнено в монастирі. [[Піпін Короткий]] підкорив усе королівство [[франки|франків]], усунув [[Меровінги|Меровінгів]] від влади і започаткував нову династію, названу на честь його сина [[Карл Великий|Карла Великого]] [[Каролінги|Каролінзького]]<ref>Всесвітня історія ПД Х.: Весна, 2009&nbsp;р.. 760 с.</ref>.'''
 
=== '''Держава Каролінгів''' ===
==== '''Державне управління за Карла Великого''' ====
* '''{{main|Каролінги}}'''
'''Держава [[Карл Великий|Карла Великого]] не мала столиці. Королівський двір мандрував країною. Він здійснив 53 походи у сусідні країни, 27 з яких очолював сам. Спромігся розширити свою державу у всіх напрямах.'''
==== '''Карл Великий (742—814)''' ====
'''Син [[Піпін Короткий|Піпіна Короткого]], прозваний Великим за невтомну діяльність зі створення могутньої, міцної та сильної централізованої держави, яка за розмірами наближалася до колишньої [[Західна Римська імперія|Західної Римської імперії]]. Прославився також служінням християнській церкві, покровительством культурі й просвіті.<ref name="Середницька7">Середницька&nbsp;Г.&nbsp;В. Всесвітня історія. Опорні конспекти 7 кл., Київ, СПД ФО Сандул, 2009&nbsp;р. 222 с.</ref> [[Карл Великий|Карл]] користувався величезним авторитетом у тогочасному світі. У [[808]] році отримав титул [[імператор|імператора]], який повинен був піднести престиж франкського короля, бо прирівнював його до наймогутнішого правителя того часу&nbsp;— візантійського імператора. Багато зробив для просвітництва своєї країни. За його правління відбулося піднесення культури, що істориками було названо [[Каролінзьке Відродження|«Каролінзьким Відродженням»]]. У народних переказах [[Карл Великий|Карл Великий]] виступав як мудрий правитель, але для ворогів він був «залізним» Карлом, від яви військ якого тремтіла земля. Особистість [[Карл Великий|Карла Великого]] була увіковічена Ейнхардом, який створив його «Життєпис».<ref>Эйнхард Жизнь Карла Великого&nbsp;— Институт философии, теологии и истории св. Фомы Аквинского, 304 ст. </ref>. [[Карл Великий|Карл Великий]] помер 28 січня [[814]] року. На його могилі в [[Ахен|Ахені]], де була його улюблена резиденція (тут теплі, цілющі джерела), зроблено напис: «У цій могилі лежить тіло [[Карл Великий|Карла]], великого і побожного імператора, що шляхетно збільшив королівство франків й успішно врядував сорок сім років».<ref>Эйнхард Жизнь Карла Великого&nbsp;— Институт философии, теологии и истории св. Фомы Аквинского, 304 ст.</ref>'''
 
==== '''Державне управління за Карла Великого''' ====
'''Держава [[Карл Великий|Карла Великого]] не мала столиці. Королівський двір мандрував країною. Він здійснив 53 походи у сусідні країни, 27 з яких очолював сам. Спромігся розширити свою державу у всіх напрямах.'''
{|
|{{початок цитати}}
Рядок 39:
{{кінець цитати}}
[[Файл:Битва_під_Пуатьє.jpg |міні|200пкс| Битва під Пуатьє]]
[[772|'''772''']]'''- [[804 ]] роки - [[саксонські війни]], що тривали 30 років. Війна була тривалою і важкою. [[Сакси]] заселяли території на північний схід від [[франки|франків]] між [[Рейн|Рейном]] і [[Ельба|Ельбою]]. [[Карл Великий|Карл]] здійснив проти саксів вісім походів. [[Саксонія|Саксонію]] було розділено на графства. Графами призначено знатних [[франки|франків]] і вождів [[сакси|саксів]].'''
 
[[773|'''773''']]'''—[[774]]&nbsp;роки. На прохання римського папи виступив проти короля [[Лангобарди|Лангобардії]], який прагнув заволодіти [[Рим|Римом]] і створити сильну державу. Двічі [[франки]] переходили високі гори [[Альпи]] і вторгалися в [[Італія|Італію]]. Було розгромлено [[лангобарди|лангобардів]] і приєднано більшу частину [[Італія|Італії]].'''
 
[[778|'''778''']]'''—[[801]] роки, Карл вів війну з іспанськими [[араби|арабами]].<ref name="Середницька7" /> Війна з [[араби|арабами]] була невдалою і франкам довелося відступити. Відхід франкського війська прикривав невеликий загін на чолі з племінником короля [[Пісня про Роланда|графом Роландом]], який потрапив у засідку і був повністю знищений місце-вими жителями&nbsp;— [[баски|басками]]. Героїчна смерть Роланда була пізніше оспівана у французькому [[епос|епосі]] [[Пісня про Роланда|«Пісня про Роланда»]].<ref>«Пісня про Роланда» Французький героїчний епос. http://www.ae-lib.org.ua/</ref>Згодом [[Карл]] завоював невелику область на південь від [[Піренейські гори|Піренейських гір]] до річки [[Ебро]].
[[778]]—[[803]]&nbsp;роки. Похід проти аварів і розгром [[Аварський каганат|Аварського каганату]]. [[авари|Авари-кочівники]], що прийшли з [[Азія|Азії]] і проживали на землях уздовж середньої течії [[Дунай|Дунаю]], були розгромлені військами [[Карл Великий|Карла]] і зникли з території [[Європа|Європи]].'''
 
[[786|'''786''']]'''—[[799]]&nbsp;роки. Військовий похід до [[Бретань|Бретані]], Встановлена залежність [[Бретань|Бретані]] від [[Карл Великий|Карла Великого]].'''
 
[[806|'''806''']]'''—[[812]]&nbsp;роки. Походи проти західнослов'янських племен ([[серби|сербів]], [[чехи|чехів]], [[лужичани|лужичан]] та ін,).<ref name="Середницька7" />
Уклав союз зі слов'янськими племенами [[лютичі|лютичів]] та [[ободрити|ободритів]]. Відтоді у [[слов'яни |слов'янській]] мові з'явилося слово «король» від слова [[Карл Великий|Карл]].'''
 
==== '''Верденський договір''' ====
'''Після смерті [[Карл Великий|Карла Великого]] [[814]]&nbsp;року за його спадщину почали сперечатися син та внуки. [[843]]&nbsp;року було підписано [[Верденський договір]], що привів до поділу країни між трьома внуками.'''
* '''Старший&nbsp;— [[Лотар (король Франції)|Лотар]]&nbsp;— зберігав за собою імператорський титул. Йому належала територія [[Італія|Італії]] і землі вздовж [[Рейн|Рейну]].'''
* '''Середній&nbsp;— [[Людовик II Німецький|Людовік Німецький]]&nbsp;— заволодів територією на схід від [[Рейн|Рейну]] і на північ від [[Альпи|Альп]], яка згодом стала називатися [[Німеччина|Німеччиною]].'''
* '''Молодший&nbsp;— [[Карл Лисий]]&nbsp;— отримав [[Західне Франкське королівство|Західно-франкське королівство]], територію майбутньої [[Франція|Франції]].'''
 
[[Каролінги|'''Династія Каролінгів''']]''' проіснувала до [[X]] ст. Наприкінці [[X]] ст. великі феодали [[Франція|Франції]] обрали королем графа паризького [[Гуго Капет|Гуго Капета]]. Почалася [[Капетинги|династія Капетингів]], яка проіснувала до [[XVIII]] ст<ref>Всесвітня історія ПД Х.: Весна, 2009&nbsp;р.. 760 с. </ref>.'''
 
=== '''Династія Капетингів''' ===
 
* '''{{main|Капетинги}}'''
==== '''Посилення королівської влади''' ====
'''Упродовж [[Х]]-[[ХІ]] століть [[Франція|Франція]] була феодально роздробленою країною. Правителі окремих герцогств&nbsp;— [[Нормандія|Нормандії]], [[Британія|Британії]], [[Бургундія|Бургундії]], [[Шампань|Шампані]], Тулузького&nbsp;— були незалежними від короля, карбували свою монету, утримували власне військо. Королівські володіння&nbsp;— [[домен|домени]]&nbsp;— були на той час невеликими, а влада короля слабкою. Великі феодали вважали короля «першим серед рівних» і не завжди йому підкорялися. [[987]]&nbsp;року помер останній з [[Каролінги|Каролінгів]]&nbsp;— [[Людовик V Лінивий|Людовик Лінивий]]. Королем було обрано графа Паризького [[Гуго Капет|Гуго Капета]], який започаткував [[Капетинги|династію Капетингів]] ([[987]]—[[1328]])<ref name="Середницька7" />. Рішучого удару сваволі феодалів завдав [[Людовик VI (король Франції)|Людовик VI]] ([[1108]]—[[1137]]):'''
{|
|{{початок цитати}}
Рядок 69:
Він невтомно зупиняв розбої на дорогах, знищував замки зухвалих васалів, а їх самих приводив до покори. Король негайно кинув проти нього своє військо. У супроводі кліру, до якого завжди ставився він зі смиренною пошаною, попрямував король до найміцнішого замку Кресі і раптово захопив його могутньою рукою своїх воїнів або, скоріше, (рукою) Божою. Приступом взявши міцну башту, немовби вона була хатиною селянина…, їх знищив. Здобувши цю перемогу,… попрямував король до іншого замку&nbsp;— Ножан,… зруйнував це пекельне й злочинне місце (1115&nbsp;р.) та, відпустивши невинних, винних піддав тяжкій карі.., а зруйнувавши ці прелюбодійні замки…, повернувся король до міста Ам'єна й обложив башту цього міста, в якій засів якийсь Ада, жорстокий тиран, що розорював церкви і всю округу. Тримав господар Людовик у тісній облозі цю башту без малого два роки, поки не примусив оборонців здатися на його милість… Зруйнувавши цю башту, встановив він у країні солодкий мир… Відомо, що у королів довгі руки. «Про життя короля Людовика Товстого» абат Сугерія (XII ст.) <ref> Усі уроки до курсу «Всесвітня історія» 7 клас, Х: «Основа», с.45</ref>.</poem>
{{кінець цитати}}
'''Справжньою удачею стало одруження його сина [[Людовик VII (король Франції)|Людовика VII]] з [[Елеонора Аквітанська|Елеонорою Аквітанською. ]] Королівський домен одразу збільшився у декілька разів. За [[Філіп ІІ Август|Філіппа ІІ Августа ]] ([[1180]]—[[1223]]&nbsp;рр.)&nbsp;— енергійного, рішучого, віроломного, наполегливого політика&nbsp;— було досягнуто значних успіхів в об'єднанні [[Франція|Франції]]. Він же узяв участь у [[Третій хрестовий похід|Третьому хрестовому поході]].Зміцнення королівської влади у [[Франція|Франції]] відбувалося і за внука [[Філіп II Август|Філіппа II]] [[Людовик IX (король Франції)|Людовика IX Святого]] ([[1226]]—[[1270]]&nbsp;рр.). Так ще за життя прозвали його за щиру побожність. Він уклав з [[Велика Британія|Великою Британією]] мир, яким закріпив приєднання до [[Франція|Франції]] всіх англійських територій, провів реформи внутрішнього управління.[[Франція|Франція]] поступово перетворювалася на централізовану державу, в якій влада короля поширювалася на всю територію країни й управління державою здійснювалося з центру.'''
 
==== '''Правління Філіппа IV Красивого''' ====
'''Великих успіхів в об'єднанні [[Франція|Франції]] було досягнуто за роки правління [[Філіп IV (король Франції)|Філіппа IV Красивого]], сина [[Людовик IX (король Франції)|Людовіка IX Святого]], прозваного так за гарну зовнішність (правив з [[1285]]&nbsp;р. по [[1314]]&nbsp;р.). Він був енергійним, рішучим, безцеремонним, наполегливим політиком. [[Данте Аліг'єрі]] у своїй поемі [[Божественна комедія|«Божественна комедія»]] помістив душу [[Філіп IV (король Франції)|Філіппа IV]] серед найбільших грішників.<ref>Данте Алигьери. Божественная комедия. Перевод М. Лозинского.&nbsp;— М.: Издательство «Правда», 1982, 349 с.</ref> Король значно розширив свої володіння, приєднавши графство [[Шампань]] і на півдні країни [[Наварра|Наварру]], продовжував воювати проти [[Великобританія|Великої Британії]]. [[Філіп IV (король Франції)|Філіпп IV Красивий]] ([[1285]]—[[1314]]&nbsp;рр.) виступив проти папи [[Боніфацій VIII|Боніфація VIII]], який пригрозив йому, що відлучить від церкви за оподаткування церковних земель. Король скликав [[Генеральні штати]]&nbsp;— зібрання духовенства, дворян і городян усієї [[Франція|Франції]], які висловилися проти претензій папи на втручання у внутрішні французькі справи. Король переніс папський престол з [[Рим]]а у французьке місто [[Авіньйон]] і перетворив папу на свого васала. [[Авіньйонський полон| «Авіньйонський полон»]] пап тривав 70 років ([[1309]]—[[1378]]&nbsp;рр.). У цей період усі папи були французами й обирали їх за вказівкою короля [[Франція|Франції]].<ref>Середницька&nbsp;Г.&nbsp;В. Всесвітня історія. Опорні конспекти 7 кл., Київ, СПД ФО Сандул, 2009&nbsp;р. 222 с.</ref> [[Філіп IV (король Франції)|Філіпп IV]] здобув у сучасників славу фальшивомонетника. Зіпсував королівську монету, замінивши в ній частину золота дешевим металом. Свої борги король сплачував знеціненою монетою, а вимагав, щоб до скарбниці вносили повноцінні гроші.'''
 
=== '''Династія Валуа''' ===
* '''{{main|Валуа}}'''
==== '''Столітня війна''' ====
* '''{{main|Столітня війна}}'''
'''У [[1328]]&nbsp;р. Припинилася [[Капетінги|династія Капетінгів]], бо останній [[Капетінги|Капетінг]] [[Карл IV Красивий|Карл IV ]] не залишив спадкоємців. На престол став [[Філіп VI (король Франції)|Філіпп VI Валуа]], якого обрала знать.[[ Англія|Англійський]] король [[Едуард III]] був близьким родичем померлого короля і пред'явив свої претензії на престол. Він оголосив себе королем [[Великобританія|Великої Британії]] і [[Франція|Франції]].Усе це призвело до [[Столітня війна|Столітньої війни]] між [[Великобританія|Великою Британією]] і [[Франція|Францією]], що тривала з перервами з [[1337]]&nbsp;р. по [[1453]]&nbsp;р.<ref>Всесвітня історія ПД Х.: Весна, 2009&nbsp;р.. 760 с. . </ref>'''
===== '''Перебіг Столітньої війни''' =====
[[Файл:Битва під Азенкуром.jpg |міні|200пкс| Битва під Азенкуром. ]]
[[1340|'''1340''']]'''&nbsp;р. [[Англія|Англійський]] флот розгромив французів у морській битві при [[Битва при Слейсі|Слейсі]] (біля узбережжя [[Фландрія|Фландрії) ]]. Відтоді він почав панувати на морі.[[1346]]&nbsp;р. Битва при [[Битва при Кресі|Крессі]], у якій французька рицарська кіннота зазнала поразки. Втрати французів майже 1500 рицарів. Англійці одержали перемогу завдяки вдалому вибору оборонної позиції, високій дисципліні й ефективній зброї&nbsp;— довгому англійському луку. Перемога англійців підняла їх бойовий дух.<ref>Падаляк Н.&nbsp;Г.&nbsp;Історія середніх віків Підручник для 7 класу, К.: Генеза, 2007. .</ref>[[1347]]&nbsp;р. Англійський король [[Едуард III]] захопив порт [[Кале]], який на довгі роки став опорним пунктом англійців на території [[Франція|Франції]].[[1356]]&nbsp;р. Битва біля [[Битва при Пуатьє|Пуатьє]]. Французьке військо зазнало поразки; було захоплено в полон короля і знатних феодалів. На півночі і півдні країни хазяйнували загарбники, які пограбували ці райони.[[1360]]&nbsp;р. Між [[Франція|Францією]] і [[Великобританія|Великою Британією]] укладено мир. [[Франція|Франція]] змушена була погодитися на тяжкі умови миру:'''
* '''Велика Британія одержала великі території на південному заході [[Франція|Франції]];'''
* '''на півночі [[Велика Британія]] одержала порт [[Кале]]. [[Франція]] за [[Карл V Мудрий|Карла V]] після укладення миру готувалася до війни. Було проведено військову реформу. [[1369]]&nbsp;р. [[Франція]] відновила війну.'''
[[1415|'''1415''']]'''&nbsp;р. [[Битва при Азенкурі]], в якій перемогу здобули англійці. Англійці захопили всю північну частину [[Франція|Франції]] і увійшли до [[Париж|Парижу]].
[[1422]]&nbsp;р. На бік англійців перейшов могутній герцог [[Бургундія|Бургундії]]. Королем [[Франція|Франції]] було проголошено малолітнього [[Генріх VI (король Франції)|Генріха VI]]. [[1428]] р. Англійці обложили [[Орлеан]], що відкривав шлях для просування на південь країни. Це був останній оплот у центрі країни.<ref name="Середницька7" />'''
 
===== '''Народні повстання''' =====
* '''{{main|Жакерія}}'''
[[Файл:10 resize.jpg |міні|200пкс| Розправа над повстанцями. ]]
'''У [[Париж|Парижі]] неодноразово виникали заколоти і повстання. У провінціях виникло велике селянське повстання&nbsp;— [[Жакерія]] ([[1358]]&nbsp;р.). Приводом до повстання стали події 28 травня [[1358]] р., коли банда найманців намагалася пограбувати одне село в провінції [[Бовезі]] на північному сході [[Франція|Франції]]. Селяни дали відсіч грабіжникам, убивши чотирьох рицарів і п'ятеро зброєносців, а потім спалили замок місцевого феодала, який їх не захистив. Селяни почали озброюватися. Через кілька днів повстання охопило велику територію.<ref>Падаляк Н.&nbsp;Г.&nbsp;Історія середніх віків Підручник для 7 класу, К.: Генеза, 2007.</ref>Повстання очолив колишній солдат [[Гільйом Каль]]. Селяни нападали на замки феодалів, спалювали їх, викрадали скот, знищували документи, в яких були записані їхні повинності. Однак повстання зазнало поразки.'''
 
===== '''Подвиг Жанни д'Арк''' =====
* '''{{main|Жанна д'Арк}}'''
'''Продовжувалася [[Столітня війна]]. Становище [[Франція|Франції]] було важким. Вона перебувала на краю загибелі, їй загрожувала втрата державної незалежності. Більша частина території зайнята ворогом. У такий важкий для [[Франція|Франції]] час з'являється [[Жанна д'Арк]]&nbsp;— сільська дівчина з села Домремі, яка з болем сприймала приниження національного почуття французького народу і добилася від [[Карла]](спадкоємця престолу) виділення їй загону рицарів, який виступив на допомогу обложеному [[Орлеан|Орлеану]].''' {{цитата| Якщо ви, королю Англії, не вчините так, то я беру на себе керівництво війною і, де б не наздогнала ваших людей у Франції, я змушу їх піти волею або неволею; якщо вони відмовляться коритися, я всіх їх знищу, якщо ж погодяться — помилую їх. Я послана сюди Богом, небесним королем, як його заступниця, щоб вигнати вас зі всієї Франції. «Лист Жанни д'Арк англійському королю» <ref> Всесвітня історія Документи і матеріали 6-11 класи,-Х.: «Ранок», 2011 р. с. 85</ref> }}[[Файл:Жанна дАрк.jpg |міні|200пкс| Жанна д'Арк ]] '''Поява молодої дівчини в рицарських обладунках цілковито змінила стан у війську. Вона не знала військової справи, а військо, яке очолила, починало здобувати перемоги. У війську встановився порядок і дисципліна. Сучасники називали це чудом; французи вважали це втручанням Бога, а англійці&nbsp;— диявола. [[Жанна д'Арк]] перетворилася на символ національного визволення. Вершиною її слави стало звільнення у [[1429]]&nbsp;р. [[Орлеан|Орлеана]] і чимало перемог французької армії, завдяки яким відбулася коронація [[Карла]] в [[Реймс|Реймсі]]. Після коронації король вирішив нагородити дівчину. Але вона не хотіла ні почестей, ні звань, ні нагород, а лише попросила звільнити її рідне село Домремі від повинностей і податків. У [[1430]]&nbsp;р. [[Жанна д'Арк|Жанну]] захопили в полон [[бургундці]] і продали англійцям за 10 тисяч золотих, а ті передали її судові інквізиції як відьму. Не було зроблено жодної спроби, щоб викупити її з полону чи обміняти на одного з полонених англійських полководців. Дівчину тримали в залізній клітці, прикуту залізними ланцюгами. На допитах вона вела себе мужньо. Суд [[інквізиція|інквізиції]] звинуватив її у чаклунстві і засудив до страти. 30 травня [[1431]]&nbsp;р. Жанну було спалено на багатті у місті [[Руан|Руані]]. У [[1456]]&nbsp;р. папа римський визнав Жанну невинно засудженою. Французи після спалення [[Жанна д'Арк |Жанни]] почали поклонятися їй як святій мучениці.<ref name="Середницька7" />'''
 
=== '''Об'єднання Франції''' ===
'''Перемога у [[Столітня війна|Столітній війні]] сприяла об'єднанню [[Франція|Франції]]. За правління [[Людовик XI (король Франції)|Людовика ХІ]] ([[1461]]—[[1483]]&nbsp;рр.) посилилася боротьба короля з герцогом [[Бургундія|Бургундським]] [[Карл Сміливий|Карлом Сміливим]], яка тривала 12 років і закінчилася загибеллю герцога Бургундського та приєднанням значної частини його володінь до володінь короля. [[Людовик XI (король Франції)|Людовик XI]] діяв підступно, обдурював своїх супротивників, порушував дане слово, не шкодував грошей для підкупу сильних ворогів, намагався посварити ворогів між собою. За це сучасники прозвали його «всесвітнім павуком». За його правління у кінці [[XV]] ст. відбувається завершення об'єднання Франції. У [[Франція|Франції]] склалася [[централізована держава]] <ref>Всесвітня історія ПД Х.: Весна, 2009&nbsp;р.. 760 с.</ref>'''
 
=== '''Реформація і громадянська війна у Франції''' ===
==== '''Королівська влада''' ====
'''На початку [[XVI]] ст. [[Франція]] була великою централізо¬ваною державою з чисельністю населення 15&nbsp;млн душ. Історія [[Франція|Франції]]за [[Карл V (король Франції)|Карла V]] ([[1483]]-[[1498]]), [[Людовик XII (король Франції)|Людовика XII]] ([[1498]]-[[1515]]), [[Франциск I (король Франції)|Франциска І]] ([[1515]]-[[1547]])&nbsp;— це історія створення абсолютної монархії: [[Генеральні штати]] перестали скликатися, королі мали у своєму розпорядженні велику армію, все управління країни зосереджувалось у королівській раді, але найважливіші справи вирішувались у вузькому колі прибічників королів. Головна опора королівської влади&nbsp;— середнє і дрібне дворянство.'''
 
==== '''Причини громадянських воєн''' ====
'''У [[1562]]—[[1598]]&nbsp;рр. [[Франція]] поринула у [[релігійні війни|громадянські (релігійні) війни]]. Це була боротьба між двома угрупованнями феодалів за владу в державі. Великі феодали намагалися повернути свою колишню могутність і навіть піднятися над королівською владою. У [[Франція|Франції]] поширювалися протестантських ідеї, розгорнулась боротьба між [[католики|католиками]] і [[гугеноти|гугенотами]]. На півдні [[Франція|Франції]] було утворено [[кальвіністи|кальвіністський]] табір на чолі з [[Бурбони|Бурбонами]]:[[Антуан Бурбонський]], [[Генріх IV (король Франції)|Генріх Наваррський]], [[Гаспар де Шатійон Коліньї|адмірал де Коліньї]]. У північно-східній та середній частині [[Франція|Франції]] феодальна знать і дворянство підтримувало католицький табір, що його очолювали [[Гізи|герцоги Гізи]]: [[Франсуа де Гіз ]]— головнокомандувач королівської армії, [[Карл Гіз]]&nbsp;— кардинал [[Лотарингія|Лотаринзький]], який мав великий вплив при дворі.<ref name="Середницька8">Середницька&nbsp;Г.&nbsp;В. Всесвітня історія. Опорні конспекти 8 кл. Київ, СПД ФО Сандул, 2009&nbsp;р. 222 с. </ref>'''
 
==== '''Обстановка при королівському дворі''' ====
'''Королем [[Франція|Франції]] у середині [[XVI]] ст. був [[Карл IX]], якому ледве виповнилося 15 років. При дворі точилася запекла боротьба між прихильниками [[Гізи|Гізів]] і прихильниками [[Бурбони|Бурбонів]], які в особі [[Антуан Бурбон|Антуана Бурбона]] були опікунами малолітнього короля. Двір потерпав від безперервних інтриг, організатором та учасником яких була мати [[Карл IX Валуа|Карла IX]] [[Катерина Медичі]].'''
 
==== '''Початок релігійних воєн''' ====
'''У березні [[1562]]&nbsp;р. [[Гізи|Франсуа Гіз]] з своїм загоном солдатів у містечку [[Вассі]] напав на гугенотів, що співали свої релігійні гімни у молитовному домі. Було вбито 23 і поранено близько 100 осіб. Розправи з кальвіністами почались і в інших містах [[Франція|Франції]]. У відповідь на ці події протестанти почали озброюватися. Фактично у країні почалася [[громадянська війна]]. Від самого початку вона ускладнилася втручанням інших держав. [[гугеноти|Гугенотів]] підтримала Англія і протестантські князі [[Німеччина|Німеччини]], а [[Гізи|Гізів]]&nbsp;— король [[Іспанія|Іспанії]].
У першому періоді [[релігійні війни|громадянських воєн]] було три війни між ворожими сторонами.
Війни закінчилися укладенням [[Сен-Жерменське перемир’я|Сен-Жерменського перемир'я]], за яким:
1. Протестантське богослужіння було допущено по всьому королівству.
2. Протестантам було дозволено обіймати державні посади.
3. Протестантам було залишено чотири фортеці.<ref name="Середницька8" />'''
 
==== '''Варфоломіївська ніч (24 серпня 1572&nbsp;р.)''' ====
* '''{{main|Варфоломіївська ніч}}'''
'''Було зроблено спробу примирити ворожі сторони через одруження [[Генріх IV (король Франції)|Генріха Бурбона]] (вождя гугенотів) із сестрою короля-католика [[Карл IX |Карла IX]] [[Маргарита Валуа|Маргаритою Валуа]]. На весілля до [[Париж|Парижа]] з'їхалася [[гугеноти|гугенотська]] аристократія та багато дворян-гугенотів із південних провінцій. Будинки гугенотів напередодні потайки позначили білими хрестами. В ніч проти 24 серпня [[1572 р]]., напередодні [[Варфоломій|свята Варфоломія]], вдарили на сполох у дзвони. За цим сигналом почалося винищення [[гугеноти|гугенотів]], яких захоплювали зненацька. Лише в [[Париж|Парижі]] було вбито до 2 тис. осіб. Вбивали не тільки [[гугеноти|гугенотських]] дворян, що приїхали на весілля, а й багатьох паризьких буржуа, яких підозрювали у симпатіях до гугенотів. Подібні розправи відбувались і в інших містах. Було вбито понад 30&nbsp;тис., осіб.<ref name="Середницька8" />'''
 
==== '''Другий період воєн (1572—1576)''' ====
'''Війна після подій [[Варфоломіївська ніч|Варфоломіївської ночі]] спалахнула з новою силою. [[1573]] р. [[гугеноти|Гугеноти]] проголосили про створення на півдні [[Франція|Франції]] своєї республіки — [[Конфедерація|Конфедерації ]] на чолі з [[Генріх IV (король Франції)|Генріхом Наваррським]].Це була держава міст і дворян півдня країни з органами влади, фінансами, армією. У [[1574]]&nbsp;р. помирає [[Карл IX Валуа|Карл IX]]. Влада перейшла до його брата [[Генріх III (король Франції)|Генріха III]]. Самозакоханий, легковажний, він швидко втрачав свою владу і королівський авторитет. [[Генріх III (король Франції)|Генріх III]] не мав наступників престолу, а тому після його смерті на престол мав зійти його родич [[Генріх IV (король Франції)|Генріх Наваррський]]. Цього не хотіли допустити [[Гізи]], які вирішили створити самостійну організацію&nbsp;— [[Католицька ліга|Католицьку лігу]] ([[1574]]&nbsp;р.). Через цю організацію [[Генріх Гіз]] розраховував добратися до престолу. Але король оголосив себе зверхником [[Католицька ліга|Католицької ліги]], яку відтоді називали Королівською лігою. Це не входило у плани [[Гізи|Гізів]] та їхніх прихильників. [[1585]] р. Вони створили [[Паризька ліга|Паризьку лігу]], яка на півночі [[Франція|Франції]] фактично стала в опозицію до короля. [[1588]]&nbsp;р. Король вирішив розправитися з [[Гізи|Гізами]]. Братів[[Гізи|Гізів]] було вбито. У відповідь прихильники [[Гізів]] убили короля [[Генріх III (король Франції)|Генріха ІІІ]] (закололи кинджалом).<ref name="Середницька8" /> [[релігійні війни|Громадянські війни]] у Франції призвели до великої розрухи. Розорена грабунками, що їх чинили обидві армії, країна переживала господарський занепад і великий голод. Вище дворянство, багаті вельможі, що обіймали посади губернаторів, почали поводити себе незалежно від центру. Король [[Іспанія|Іспанії]] [[Філіпп II]] готувався посадити на французький престол свою людину. Його наміри підтримував папа римський. Для дворян, буржуазії [[Франція|Франції]] стало зрозуміло, що потрібна сильна королівська влада, яка не допустила б іспанської інтервенції, що загрожувала самостійності держави, і змогла б навести лад у країні.'''
 
=== '''Франція при Бурбонах. Формування абсолютної монархії''' ===
==== '''Завершення громадянських воєн''' ====
'''Дворяни, [[нове дворянство|«люди мантії»]], буржуазія погодилися визнати гугенота [[Генріх IV (король Франції) | Генріха IV]] королем, якщо він повернеться до католицизму. [[1594]]&nbsp;р. [[Генріх IV (король Франції) |Генріх IV]] перейшов у католицизм, коронувався і вступив до [[Париж|Парижа]], не зустрівши ніякого опору. Розумний, хитрий, далекоглядний політик насамперед подбав про те, щоби примирити ворожі сторони та досягти миру і спокою у [[Франція|Франції]]. Здобути прихильність католицьких вельмож він зумів, надаючи їм різні привілеї, високі пенсії, численні подарунки. Водночас король не обминав увагою і своїх колишніх союзників&nbsp;— [[гугеноти|гугенотів]]. Така політика [[Генріх IV (король Франції) | Генріха IV]] сприяла припиненню громадянських воєн у [[Франція|Франції]] (їх було 8).<ref>Всесвітня історія ПД Х.: Весна, 2009&nbsp;р.. 760 с. .</ref>'''
 
==== '''Нантський едикт (указ) (1598)''' ====
[[Нантський едикт|'''Нантський едикт''']]''' (указ) [[1598]] року короля врегульовував «релігійні питання».'''
# '''Католицька релігія визнавалась у [[Франція|Франції]] панівною.'''
# '''Всюди в країні відновлювалося католицьке богослужіння.'''
# '''Католицькому духовенству поверталися його попередні права і майно.'''
# '''Поряд із католицизмом допускалося сповідування кальвіністської релігії.'''
# '''Протестантська відправа заборонялася в [[Париж|Парижі]] та деяких інших містах.'''
# '''Протестантам дозволялося користуватися всіма правами та обіймати державні посади нарівні з католиками.'''
# '''Протестанти мали право при королівському дворі мати своїх представників для зносин з королем.'''
# '''Протестантам були залишені їх фортеці на півдні країни.<ref name="Середницька8" />'''
 
==== '''Правління Генріх IV (1594—1610)''' ====
'''Правління [[Генріх IV (король Франції) | Генріха IV]] було періодом подальшого зміцнення [[абсолютизм|абсолютизму]]. Король спирався на дворянство, захищаючи його привілеї. Він проводив політику і в інтересах буржуазії, користуючись її підтримкою. [[Генріх IV (король Франції)|Генріх IV]] намагався скоротити державні видатки. Еко¬номія державних видатків здійснювалася першим міністром [[Сюллі]]. За 16 років свого правління [[Генріх IV (король Франції)|Генріх IV ]]жодного разу не скликав [[Генеральні штати|Генеральних штатів]]. Утвердилися бюрократизм і централізація. Чиновники домоглися юридичного закріплення за ними спадкового права на державні посади.<ref name="Середницька8" /> У зовнішній політиці король керувався принципом «державного інтересу» і не зважав на релігію. Тому він прагнув до ослаблення [[Іспанія|Іспанії]] та австрійських [[Габсбурги|Габсбургів]] і підтримував німецьких протестантських князів. Був убитий фанатиком-католиком, що було помстою за [[Нантський едикт]] і антиіспанську політику. Після смерті [[Генріх IV (король Франції)|Генріха IV]] королівська влада дещо ослабла, оскільки [[Людовик XIII (король Франції)|Людовік XIII]] був малолітнім. У [[1614]]—[[1642]] році розпочалась нова громадянська війна, ініційована феодальною аристократією.<ref name="Середницька8" /> Укріпленням абсолютизму зайнявся перший міністр [[Людовик XIII (король Франції)| Людовика XIII]] [[Арман Емманюель дю Плессі, герцог де Рішельє|кардинал Рішельє]]. Щоб ослабити самостійність місцевих властей, [[Арман Емманюель дю Плессі, герцог де Рішельє| Рішельє]] посилав до провінцій спеціальних чиновників, які мали великі повноваження. Посади чиновників не продавалися, а призначалися королем, тому чиновники залежали від центральної влади і могли бути відкликані. Кардинал жорстоко придушував будь-який виступ вельмож чи принців, знищив політичну незалежність гугенотів.[[Арман Емманюель дю Плессі, герцог де Рішельє |Рішельє]] говорив:''' {{цитата| "Батіг, який є символом правосуддя, ніколи не повинен залишатися без діла"
«Політичний заповіт».<ref> Черкасов П.П. Кардинал Ришелье. М., 1990. 374 с. </ref>}}
'''. За [[Рішельє]] було закладено основи необмеженої влади короля у [[Франції]]. [[Франція ]]вступила в епоху [[абсолютизм|абсолютизму]].'''
 
== '''Держава і суспільство у Середньовічній Франції''' ==
=== '''Суспільне життя''' ===
[[Франція|'''Франція''']]''' [[V]]- сер. [[XVII]] століття була феодальною державою. Упродовж [[IX]] -[[X]] століть у [[Франція|Франції]] панував період феодальної роздробленості. Феодали мали власність на землю та владу над селянами. Селяни мали своє господарство і були прикріплені до землі. Панувало [[натуральне господарство]], коли все необхідне для життя вироблялося у феодальному маєтку, нічого не куплялося і не продавалося. Існували феодальні повинності&nbsp;— [[оброк]], коли залежні селяни віддавали феодалові частину врожаю, і [[панщина]], коли залежні селяни працювали на нього.''' {{цитата| <...> Вони зобов'язані панщиною. <...> Віллани повинні жати хліб, збирати й зв'язувати його в снопи, складати скиртами серед поля й відвозити негайно до комор. <...> Із Поеми про версонських вілланів Есту Легоза<ref> Всесвітня історія Документи і матеріали 6-11 класи,-Х.: «Ранок», 2011 р. с. 60</ref>}}
'''.Сільськогосподарська техніка мала низький рівень розвитку. Привілейованими станами, які не платили податків були: [[духовенство]] та [[дворянство]].[[Третій стан]] складали багаті городяни, буржуазія, селяни, ремісники, робітники, міська біднота. Вони були платниками податків. Формується [[станова монархія]].У [[Франція|Франції]] права людини в суспільстві визначалися не її багатством чи власними здібностями, а знатністю походження та близькістю до короля. Розорені французькі селяни поповнювали ряди найманих робітників. Тим часом багаті городяни, буржуазія купували у держави судово-адміністративні посади. Разом із посадами ставали дворянами. [[Буржуазія ]] скуповувала дворянські помістя з титулами і селянські наділи. Але вона не заводила великих господарств, а здавала землю невеликими ділянками в оренду. Таким чином виникло [[нове дворянство]] -[[нове дворянство|«люди мантії»]]. То були вихідці з буржуазії, які купили дворянські звання. Феодальне дворянство, яке були на службі у війську короля почало називатись [[феодали|«люди шпаги»]]. [[XVI]] ст. У [[Франція|Франції]] почав розвиватися капіталізм. Але виробництво у [[Франція|Франції]] аж до другої половини [[XVIII]] ст. продовжувало базуватися на ремеслі.<ref name="Середницька7" />'''
 
=== '''Міста''' ===
'''Перші середньовічні міста з'явились на півдні [[Франція|Франції]], оскільки тут були міські традиції та тісні торговельні зв'язки з [[Візантія|Візантією]] та країнами Сходу. Більшість міст належали сеньйору. Міське населення називали буржуа. [[Париж]] на той час був одним із найбільших міст світу, налічував 100 тис. мешканців. Місто було прямокутним чи круглим у плані й займало кілька гектарів; навколишній ландшафт використовувався для додаткового захисту. Його центром був собор із дзвіницею. За стилем життя місто було скоріше «великим селом». Ось який вигляд мали середньовічні міста (за Л. Февром):'''
{|
|{{початок цитати}}
Рядок 157:
{{кінець цитати}}
[[Файл:14 resize.jpg |міні|200пкс| Париж XIV ст. ]]
'''Відомо, що наприкінці [[XII]] ст. французький король [[Філіп II Август]], відчинивши якось вікно, знепритомнів від смороду з паризьких вулиць. Після цього випадку король наказав викласти дороги бруківкою. Ряд французьких міст отримали [[Магдебурзьке право]].'''
 
=== '''Право і суд''' ===
'''Одним із найбільш ранніх судових документів стародавніх германців є [[Салічна правда|«Салічна правда»]], складена за наказом [[Хлодвіг|Хлодвіга]]:'''{{цитата| Титул X. Про крадіжку рабів. § 1. Якщо хто вкраде раба, коня або запряжну тварину, засуджується до сплати 1200 динаріїв, що становить 30 солідів.Титул XIII. Про викрадення вільних. § 1. Якщо три чоловіки ви крадуть вільну дівчину, вони зобов'язані сплатити по 30 солідів кожний. ... <ref> Всесвітня історія Документи і матеріали 6-11 класи, -Х.: «Ранок», 2011 р. с. 60</ref>}}
'''До [[Х]] ст. у Франції практично перестали діяти Салічна правда і інші варварські звичаї. На зміну їм в умовах феодальної роздрібленості прийшли територіальні правові [[кутюми]] окремих регіонів, сеньйорів і навіть громад. За [[Карл Великий|Карла Великого]] було видано низку законів&nbsp;— капітуляріїв (збірок указів). Наступники Карла Великого видавали [[ордонанс|ордонанси]]. З середини [[XII]] ст. з посиленням королівської влади зростає значення королівського суду. Поступово суд стає становим, бо кожний суспільний стан (духовенство, дворяни, городяни) мав свій суд. Селян судили феодали або призначені ними судді. За законом феодал мав право садити селянина в тюрму, тримати роками в сирому підземеллі, піддавати тортурам або прирікати їх на голодну смерть. З утримання селян у тюрмі довгий час не було жодних нормативних документів, тому існували нелюдські умови для в'язнів. Верховна судова влада належала королю. Якщо справа була заплутана, то король звертався до «Божого суду». Для [[рицар|рицарів]] це був поєдинок між ними, бо вважалося, що Бог сприятиме одержанню перемоги невинному.<ref>Всесвітня історія ПД Х.: Весна, 2009&nbsp;р.. 760 с.</ref>'''
 
== '''Економіка середньовічної Франції''' ==
'''Середньовічні міста були центрами ремесла. Ознаками ремісничого виробництва були:'''
# '''Дрібне виробництво.'''
# '''Ручна праця.'''
# '''Виготовлення речей на замовлення або на продаж, а не для себе.'''
# '''Великий виробничий досвід ремісників.'''
# '''Майстру належить майстерня з усіма знаряддями праці і пристосуваннями.'''
# '''Майстер не тільки господар, а й робітник у своїй майстерні.'''
# '''Над виготовленням кожної речі він працював від початку і до кінця.'''
# '''Майстрові допомагали у роботі підмайстри й учні, які вивчали ремесло.<ref name="Середницька8" />'''
'''Різноманітні вироби, що їх продавали в містах, виготовлялися в невеликих майстернях ремісників, у яких не було машин. Усе робилося вручну за допомогою найпростіших знарядь праці. Ремісники об'єднувались у [[цех|цехи]]. Учні в майстерні навчалися від двох до восьми років. Вони навчалися ремесла, допомагали по господарству в будинку майстра. Для того, щоб стати ремісниками учні майстра повинні були на власний кошт виготовити [[шедевр]]. [[XVI]] ст. У [[Франція|Франції]] почав розвиватися капіталізм. Виникали [[мануфактура|мануфактури]]. Виробництво у [[Франція|Франції]] аж до другої половини XVIII ст. продовжувало базуватися на [[ремесло|ремеслі]]. Проте з часом виникають [[мануфактура|мануфактури]], переважно у текстильному виробництві:'''
* '''льняні,'''
* '''полотняні,'''
'''з виробництва предметів розкоші&nbsp;— шовку, бархату, атласу, парчі.
Розвивалися й інші галузі виробництва:'''
* '''фаянсові вироби,'''
* '''вироби художнього скла,'''
* '''гірничодобувна,'''
* '''металургійна промисловість,'''
* '''друкарська справа,'''
'''кораблебудування.<ref name="Середницька8" />
На базі виникнення мануфактур почала складатися спеціалізація окремих областей країни у виробництві певних товарів, що вело до розвитку внутрішньої торгівлі. Цьому сприяли такі чинники:'''
# '''У багатьох містах [[Франція|Франції]] не було цехів, тому вони не стояли на перешкоді розвитку мануфактур.'''
# '''Французький абсолютизм допомагав розвиткові капіталістичних мануфактур: запроваджувалися мита на ввіз товарів у [[Франція|Францію]] і зовсім не було мита на вивіз готових виробів.'''
# '''Королівський уряд сприяв розвиткові внутрішньої торгівлі:'''
* '''за період з [[1489]]&nbsp;р. по [[1515]]&nbsp;р. було відкрито близько 400 ярмарків і ринків;'''
* '''зверталася увага на будівництво шляхів;'''
* '''було запроваджено єдину міру&nbsp;— лікоть, якою повинні були користуватися всі торговці;'''
* '''у м. [[Ліон|Ліоні]] було створено банк ([[1544]]&nbsp;р.);'''
* [[Ліон|'''Ліон''']]''' з його ярмарками став у [[XVI]] ст. одним із центрів європейської торгівлі;'''
* '''міста [[Марсель]], [[Бордо]] стали великими морськими портами.'''
'''Проте, [[Франція]] була сільськогосподарською країною, де проживало 9/10 населення, зайнятого в сільському господарстві, міста, за винятком [[Париж|Парижа]], де проживало близько 300 тис. жителів, були невеликими, їхні промисловість і тор¬гівля мали менше значення, ніж сільське господарство.<ref name="Середницька8" />'''
 
== '''Культура Середньовічної Франції''' ==
'''Раннє [[Середньовіччя]] називають «темними віками». Основою середньовічної [[культура| культури]] стало поєднання [[Античність|античної]] спадщини та варварських традицій на основі [[християнство|християнства.]]'''
=== '''«Каролінзьке Відродження»''' ===
[[Файл:Kloster Lorsch 04.jpg|міні|200пкс|Монастирська брама в Лорше]]
'''Культурне піднесення [[Франція|Франції]] відбулось в державі [[Карл Великий|Карла Великого]]. Воно ввійшло в історію під назвою [[Каролінзьке Відродження|«Каролінзьке Відродження» ]], яке згасло після смерті його ініціатора й натхненника. За [[Карл Великий|Карла Великого]]:'''
* '''Розроблено єдиний канонічний текст [[Біблія|Біблії]].'''
* '''Уніфіковано літургію (богослужіння).'''
* '''У [[Капітулярії про науки|«Капітулярії про науки»]] велено відкривати школи для дітей при всіх монастирях.'''
* '''Удосконалено каліграфію для покращання оформлення книг, так званий [[каролінзький мінускул]] став основою для типографських шрифтів.'''
* '''Центром просвітництва стала придворна академія в [[Ахен|Ахені]], викладали найосвіченіші люди [[Європа|Європи]].'''
* '''Розквітла церковна архітектура, найвідоміші пам'ятки&nbsp;— Ахоська каплиця, монастирська брама в Лорше<ref name="Середницька7" />.'''
 
'''Видатні представники:
[[Алкуїн]]— філософ і богослов, закликав цінувати не тільки богослов'я, а й «людські науки», навчати дітей.
[[Храбан Мавр|Рабан Мавр]]&nbsp;— учень [[Алкуїн|Алкуїна]], упорядник енциклопедії.
[[Павло Диякон]]&nbsp;— написав «Історію лангобардів».
[[Ейнгард]]&nbsp;— автор [[Життєпис Карла Великого|«Життєпису Карла Великого» ]]<ref>Всесвітня історія ПД Х.: Весна, 2009&nbsp;р.. 760 с. .</ref>'''
 
=== '''Схоластика''' ===
* '''{{main|П'єр Абеляр }}'''
'''Середньовічна філософія осмислювала світ за допомогою релігійних понять і зосереджувалася на проблемі взаємозв'язків між богом, людиною і світом. У XI ст. з'являється [[схоластика]]. Одним з перших схоластів був [[П'єр Абеляр]], який запровадив правило: «Пізнаю те, у що вірю». <ref>http://newacropolis.org.ua/ua/interesting/phylosophy/?DETAIL=5070 Головне про філософів: Абеляр] на сайті Культурного центру «Новий Акрополь»</ref>'''
 
=== '''Освіта''' ===
'''Система освіти значною мірою запозичена в античності.'''
==== '''Шкільна освіта''' ====
'''Будувалася на так званих [[сім вільних мистецтв|«семи вільних мистецтвах» ]]&nbsp;— трівіумі і квадрівіумі. Трівіум («три шляхи») був початковим етапом і складався з [[граматика|граматики]], [[риторика|риторики]] та [[діалектика|діалектики]] (логіка|логіки), квадрівіум («чотири шляхи») набув поширення з [[XIII]] ст. і включав арифметику, геометрію, астрономію, музику. Середньовічні школи були монастирськими, кафедральними (при міських соборах) і парафіяльними. З розвитком міст відкривалися світські школи. Мандрівних школярів нецерковних шкіл називали [[ваганти|«голіардами» ]] (вагантами). «Останнім вагантом» називають французького поета XV ст.. [[Франсуа Війон|Франсуа Війона]].<ref>Всесвітня історія ПД Х.: Весна, 2009&nbsp;р.. 760 с. .</ref>'''
[[Файл:Collegesorbonne1550-1850.jpg|міні|200пкс| Сорбонна ]]
 
==== '''Вища школа''' ====
'''3 розвитком міської культури кафедральні школи перетворювалися на [[університет|університети]]. У [[XII]] ст. в [[Париж|Парижі]] було відкрито перший університет. У [[1253]]—[[1257]] роках в [[Париж|Парижі]] було засновано коледж [[Сорбона|Сорбонну (Sorbonne) ]].'''
 
==== '''Бібліотеки''' ====
'''Читальні зали в [[XV]] ст. працювали лише в [[Сорбона|Сорбонні]] та бібліотеках [[домініканці|домініканських]] монастирів. Перші публічні бібліотеки відкрилися в [[XV]] ст. у великих міс¬тах, комплектувалися з подарованих або переданих за заповітом книжок.<ref name="Середницька7" />'''
=== '''Героїчний епос''' ===
'''У період розквіту [[Середньовіччя]] з народних пісень і сказань про подвиги героїв складали [[героїчний епос|епічні поеми]], їх виконували під звуки арфи чи віоли (маленької скрипки). До наших днів дійшло близько 100 французьких поем. Найвидатніша з них [[Пісня про Роланда|«Пісня про Роланда»]]&nbsp;— героїчна поема про війну [[християнство|християн]] проти [[мусульманство|мусульман]]. Головний герой&nbsp;— граф Роланд&nbsp;— доблесний, сміливий, мужній, хоробрий, великодушний і благородний рицар, який здійснює казкові подвиги і гине у завойовницькому поході [[Карл Великий|Карла Великого]] в [[Іспанія|Іспанію]].'''
 
=== '''Лицарська культура''' ===
[[Лицарська культура|'''Лицарська культура''']]'''&nbsp;— це явище в середньовічному суспільстві, яке визначалося поняттям станової честі, [[лицар]]ським побутом, правилами кодексу, стилем і способом життя лицаря, його світоглядом і духовністю. З [[XI]] до [[XIV]] ст. розвивається і досягає розквіту лицарська література. Був створений образ лицаря&nbsp;— мужнього великодушного, доброго. Його зображали не лише сильним і сміливим, а й справедливим і чесним, який ніколи не порушував свого слова і був готовий заступитися за слабких і ображених. Поети-лицарі складали вірші, створювали віршовані романи й поеми про воєнні походи. В [[Західна Європа|Західній Європі]] широкого поширення набула [[лицарська поезія]], пов'язана з музикою. Головна тема поезії&nbsp;— лицарське служіння Музі Серця, заради якої лаицар наражався на всяку небезпеку. На півдні Франції таких поетів називали [[трубадури|трубадурами]]. Відомим поетом [[Франція|Франції]] був [[Бертран де Борн]], який чимало поем присвятив коханню, війнам, боям, походам. Пишучи [[канцона|канцони]], здобуває популярність [[Бернард де Вентадорн]]. Не зовсім звичайною фігурою серед куртуазних поетів був провансальський [[трубадури|трубадур]] [[Маркабрюн]]. Ще одним провансальським [[трубадури|трубадуром]] був [[Джауфре Рюдель]] (Jaufre Rudel) ([[1113]]—[[1170]]). [[Джауфре Рюдель]] був знатною людиною&nbsp;— князем Блаї, брав участь у [[Другий хрестовий похід|Другому хрестовому поході]]. З його іменем пов'язана легенда про високе кохання до графині Гольдерни Тріполітанської, яку він не бачив, але склав і її честь вірші про кохання.<ref name="Середницька7" />'''
 
=== '''Міська культура''' ===
'''Із розвитком міст почала складатися міська література, тісно пов'язана з народною творчістю. У розповідях міських письменників звеличується винахідливість простої людини, висміюється жадібність міських багачів, лицемірство монахів, грубість рицарів. Яскравим виявленням міської культури є поема [[Роман про Ренара|«Роман про Ренара»]].<ref>Всесвітня історія ПД Х.: Весна, 2009&nbsp;р.. 760 с. .</ref> Уявлення городян про життя відображено в усній народній творчості: піснях, казках, баладах комічного чи стиричного характеру - [[фабльо|"фабльо"]].Найпопулярнішими жанрами міської літератури були короткі оповідяння До міської літератури належать і вірші бродяг-школярів, які кочували від школи до школи в пошуках найкращих викладачів. Яскравим виявом міської культури була творчість [[жонглери|жонглерів]]-фокусників, [[акробати|акробатів]], акторів, музикантів. Без жонглерів не відбувалося жодного весілля чи ярмарку.'''
 
=== '''Архітектура і мистецтво''' ===
==== '''Каролінзьке Відродження''' ====
'''З [[768]] по [[814]] роки було побудовано приблизно 27 соборів, 232 монастирів, 65 палацевих ансамблів. Прикладом [[каролінзьке Відродження|каролінзького]] стилю є [[Блуа (замок)|замок Блуа]], збудований у [[IX]] столітті, [[Шинон (замок)|замок Шинон]] ([[X]] ст..)'''
<gallery perrow= 2 widths=170 heights=170 caption="Каролінзьке Відродження">
Файл:Logis royaux vue du donjon Chinon.JPG |<small>Замок Шинон. Вид на королівський покій<br /></small>
Файл:Château de Blois - Vue depuis le sud.jpg|<small>Замок Блуа<br /></small></gallery>
 
==== '''Романський стиль''' ====
'''У середньовічній архітектурі переважали два види кам'яних будівель&nbsp;— церкви і замки. Неміцні плоскі дерев'яні перекриття замінювали кам'яними склепіннями, які могли витримати тільки товсті стіни. Споруди [[ХІ]]-[[ХІІ]] ст. в [[Західна Європа|Західній Європі]] називали [[романський стиль|романськими]], бо тогочасні будівельники багато запозичили від архітектури стародавніх римлян. Вони створювалися в період феодальної роздробленості і могутності католицької церкви. Яскравими прикладами є [[Пріорат Серрабони]] та [[Церква Нотр-Дам-ля-Гранд]] в [[Пуатьє]].'''
<gallery perrow=3 widths=170 heights=170 caption="Романський стиль">
Файл: Serrabone Priory.jpg |<small>Пріорат Серрабони<br /></small>
Рядок 252:
Файл: Notre-Dame la Grande (large short).jpg|<small>Церква Нотр-Дам-ля-Гранд. Південно-Західна сторона<br /></small></gallery>
 
==== '''Готичний стиль''' ====
[[Готичний стиль|'''Готичний стиль''']]''' несе легкість, красу і велич. Розвиток готичного стилю в будівництві припадав на період зміцнення королівської влади і розвитку міст.
Одним із прекрасних архітектурних пам'ятників [[Франція|Франції]] є собор у [[Реймський собор|Реймсі]], де коронували французьких королів. Він будувався з [[1212]]&nbsp;р. по [[1311]]&nbsp;р. і належав''' {{цитата| "до сім'ї соборів високих, повітряних, гостроконечних за формою, сміливих за малюнком"<ref> Гюго Виктор. Собор Парижской Богоматери Изд. "Правда", Москва, 1988 г. 487 с. </ref>}}
'''До перлин готичного стилю можна віднести [[Собор Паризької Богоматері]] та [[Кафедральний собор Богоматері (Шартр)|Собор в Шартрі]]. Окремою сторінкою є [[Культура епохи Відродження]].'''
<gallery perrow=5 widths=170 heights=170 caption= "Готичний стиль">
Файл: Westfassade Chartres.jpg|<small>Собор в Шартрі<br /></small>
Рядок 263:
Файл: Cathedral Notre-Dame de Reims, France-PerCorr.jpg |<small>Собор в Реймсі<br /></small></gallery>
 
== '''Див. також''' ==
* [[Генеральні штати|'''Генеральні штати''']]
* [[Станово-представницька монархія|'''Станово-представницька монархія''']]
* [[Жакерія|'''Жакерія''']]
* [[Столітня війна|'''Столітня війна''']]
* [[Великий березневий ордонанс|'''Великий березневий ордонанс''']]
 
== '''Примітки''' ==
{{reflist|2}}