Ради депутатів: відмінності між версіями

'''Ради депутатів трудящих''' (у 1917–1920 була також назва '''Ради робітничих і солдатських депутатів''', {{lang-ru|Советы депутатов трудящихся}}, або скор. ''[[совдеп]]'') — за офіційною лексикою та ідеологією — [[органи державної влади]] [[СРСР]] (а також і [[УРСР]]), органи місцевого народного самоврядування. В дійсності державна та місцева влада в СРСР була жорстко центраізованоюцентралізованою, підпорядкованою органам КПРС. Тому місцеві ради не мали самоврядувальногосамоврядного характеру.

В [[1905]]–[[1907]] роцахроках, під час так званої [[Революція 1905—1907|Першої російської революції]]&nbsp;— народних заворушень в період кризи царської держави внаслідок поразки у [[Російсько-японська війна|російсько-японській війні]]. Ради стихійно<ref>[http://piter.anarhist.org/volin1-2-02.htm Всеволод Волін. Невідома революція 1917–1921]</ref> виникли як громадсько-політичні організації, складені з представників різних міських соціальних верств та позапартійних.

У 1920–1929 були намагання комбінувати централізм з децентралізацією. На самому низу існували сіль. та міські ради, обирані місц. населенням. В адміністративних одиницях вищого типу (райони, округи, губ.) відбувалися з'їзди рад: міськ. і сіль. ради посилали делегатів на районові з'їзди, які своєю чергою разом з радами більших міст брали участь у творенні округових з'їздів, округові з'їзди, формували губ. органи влади, а губернія з'їзди посилали депутатів на Всеукр. з'їзд рад. Подібна система існувала в РРФСР. З'їзди обирали виконавчі комітети, при яких творився адміністративний апарат. Апарат міських і сіль. рад був незначний. Виборчий механізм був у руках партії, яка дбала про «класовий склад» рад, з'їздів та їх апаратів. За виборчим правом робітництво міст мало втричі більше голосів і депутатів на з'їздах, ніж селянство. В цьому полягала т. зв. «диктатура пролетаріягупролетаріяту». Централізм цієї системи полягав у підпорядкуванні місц. органів по потрійній лінії: а) з'їзди рад і ради були підпорядковані вищим органам «диктатури пролетаріату» аж до Всеукр. Центр. Виконавчого Комітету (ВУЦВК); б) виконавчі комітети були підпорядковані вищим з'їздам рад та їх виконавчим комітетам, а в центрі&nbsp;— ВУЦВК і Раді Народився Комісарів УРСР; в) відділи (інспектури) підлягали вищим відділам, а в центрі&nbsp;— окремим нар. комісаріатом. Кожне розпорядження нижчого органу могло бути змінене або скасоване вищим органом, якщо воно було незаконне або недоцільне. Інструкції, циркуляри й розпорядження вищих органів були обов'язкові для нижчих. Контакт нижчих органів з вищими відбувався в інстанційному порядку. Елементи децентралізації мали полягати в тому, що а) особовий склад місц. органів визначався не шляхом призначення, а шляхом виборів, хоч фактично про персональні справи вирішувала партія; б) у межах законних компетенцій ради і їхні з'їзди вважалися найвищою владою на їх території; в) місц. влада мала своє майно і бюджет. Тоді ще не було всеохопного держ. плану і бюджету. Бюджет територіяльноїтериторіальної одиниці укладався автономно й тільки затверджувався вищими органами.

Від ухвалення першої [[п'ятирічки]] почалося повільне звуження прав місц. рад та їх з'їздів. Конституція СРСР 1936 формально ліквідувала систему з'їздів, та класову нерівність голосів робітників і селян (хоч ради вважалися «диктатурою пролетаріату» аж до Хрущова, а відтоді їх влада зветься «всенародною»), а на її місце ввела систему прямо виборних рад у кожній адміністративній одиниці: сіль., міські, районові й обл. ради. Ради вибирають свої виконавчі комітети, при яких утворюється адміністративний апарат з відділами й управліннями. Кожна адміністративна одиниця одержує згори план і бюджет, які вона має здійснити впродовж року. Щоправда, рада з її виконкомом і адміністративним апаратом бере участь в укладанні плану і бюджету, але не має вирішального впливу на їх остаточний зміст. Уся діяльність місц, органів скерована на виконання затверджених планів і бюджету. Тому що основну роботу виконує адміністративний апарат рад за центр. інструкціями, становище представницьких органів звужено до допоміжних і псевдорепрезентативних функцій. Формально апарат рад був побудований за принципом дем. централізму (подвійного підпорядкування), фактично йотойого підпорядкування радам було лише номінальне. Ефективним було підпорядкування вищим виконавчим органам.

Вибори до Р. д. т. відбуваються що 4 pp. У 1969 в УРСР обиранообрано усіх 425402 депутати, у тому ч. 47,4% партійних (ч. партійних вище в обл. Р. д. т.&nbsp;— 56,5%, найнижче у сіль.&nbsp;— 45,8%). В усьому СРСР обрано у 1969 до місц. Р. д. т. 2 071333

2071333 особи, у тому ч. 48,1% росіян, 20,1% українців. Вибори Р. д. т. ведуться за списками кандидатів «блоку комуністів і позапартійних» і контролюються партією.