Гайдамаки (поема): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Pavlo1 (обговорення | внесок) м Відкинути редагування 46.211.71.196 до зробленого Xsandriel |
|||
Рядок 1:
'''Гайдамаки''' — історико-героїчна [[поема]] [[Шевченко Тарас Григорович|Шевченка]], перший український [[історичний роман]] у [[Роман у віршах|віршах]]. Вступ до «Гайдамак», датований [[7 квітня]]м [[1841]] року, поет написав після завершення твору. Автограф невідомий.
== Історія створення ==
Розділ поеми «Галайда» вперше надруковано в альманасі «[[Ластівка (альманах)|Ластівка]]» (СПБ, 1841). «Гайдамаки» вперше опубліковано з незначними [[Цензура|цензурними купюрами]] окремим виданням 1841 року у Петербурзі. В першодруку цей твір мав присвяту {{lang-ru|«''Василию Ивановичу Григоровичу, на память 22-го апреля 1838 года''»}}.
В наступні роки автор далі працював над текстом. Збереглося два друковані примірники твору з власноручними виправленнями Шевченка та з відновленням окремих рядків, вилучених цензурою: перший — у книзі «Чигиринський Кобзар і Гайдамаки», другий — у «[[Кобзар]]і» 1860 (Обидва примірники — в інституті літератури імені Тараса Григоровича Шевченка Академії Наук Української Радянської Соціалістичної Республіки). Масштабність охоплення важливих подій, велика кількість дійових осіб і драматичних картин надають твору характеру епопеї.
Основним джерелом «Гайдамаків» була усна народна творчість (пісні, [[переказ]]и і [[легенди]]). Про це говорив сам поет. Він знав також історичні праці [[Україна|українських]], [[Росія|російських]] та [[Польща|польських]] авторів про [[Коліївщина|Коліївщину]] — народне повстання [[1768]] року на [[Правобережна Україна|Правобережній Україні]].
В «Приписах» («Примітках») до поеми Шевченко посилався на «Історію Русів», «Історію Малої Росії» Д. Бантиша-Каменського, «Энциклопедичиский лексикон» А. Плюшара, «Історію Королівства Польського» Є. Бендтке. Він користувався працею М. О. Максимовича «Оповідь про Коліївщину» (в рукописі), польською мемуарною літературою.
Поет також читав художню літературу про гайдамаччину, зокрема повість [[Чайковський Міхал|М. Чайковського]] «Вернигора», з якої запозичив сцену вбивства Іваном Гонтою своїх дітей (факт не історичний). Очевидно, Шевченко знав твори й інших польських авторів на цю тему («Канівський замок» С. Гощинського та інші). Окремі епізоди [[гайдамаччина|гайдамаччини]] було зображено у творах російських письменників 1-ої половини 19 століття — К. Рилєєва, О. Сомова та В. Наріжного.
В поемі «Гайдамаки» Шевченко оспівав повсталий народ, його непереможну волю в боротьбі проти соціального і національного гніту, звеличив його мужність і душевну красу.
У творі «Гайдамаки» Шевченко уперше у європейському романтизмі поставив у центрі твору не героя-одинака, а народних месників, «громаду в сіряках».
== Композиція ==
Поема складається із вступу, 11-ти основних розділів, «Епілогу», прозової передмови і «Приписів». Вступ і «Епілог» є композиційним обрамленням поеми. У вступі поет декларує свій ідейний задум — оспівати гайдамаків. Тут він утверджує ідею народності літератури і право українського письменства на існування та розвиток.
Кожен розділ поеми сповнений драматичного напруження. На відміну від багатьох тогочасних драматичних поем, у Шевченка, як і в письменників-декабристів, як і в [[Пушкін Олександр Сергійович|Олександра Пушкіна]], романтична лінія на другому плані. Поет докладно вмотивовує події Коліївщини як великого народно-визвольного руху. Гайдамаки виступають у поемі, вперше в світовій літературі, справжніми творцями історії. Це найповніше розкривається в розділах «Треті півні», «Червоний бенкет», «Бенкет у Лисянці», «Гонта в Умані» та інших. Шевченко майстерно зобразив картини передгроззя, наростання народного гніву. Напруженість збільшується з кожним розділом, швидка зміна подій створює відчуття руху. Події подано в широкому епічному плані.
== Сюжет ==
У творі дві сюжетні лінії, які переплітаються між собою: розгортання та хід повстання під назвою [[Коліївщина]] та історія особистого життя Яреми.
Розвиток сюжетних ліній часто переривається [[Ліричний відступ|ліричними відступами]] й пейзажами в романтичному дусі. Характери розкриваються в складних життєвих конфліктах. У Яреми почуття помсти за свої наймитські кривди посилюється звісткою про драматичну долю його нареченої — Оксани. Глибокого трагізму й художньої сили сповнений розділ про те, що [[Іван Ґонта]] в ім'я присяги вбив своїх дітей.
Логічним завершенням основної сюжетної лінії є зображення гайдамацького повстання — «Епілог», в якому розповідається про поразку повстання.
«Епілог» перейнятий сумним настроєм, характерним і для народних пісень про Коліївщину.
== Переклади ==
На [[Татарська мова|татарську мову]] поему переклав [[Баталов Салих Вазихович]].
| |||