Джованні Больдіні: відмінності між версіями

у 1862 році перебрався у Флоренцію заради отримання художньої освіти. Вивчав в столиці Тоскани тогочасний реалістичний живопис групи Мак'яйолі. Їх впливи відчутні в [[пейзаж]]ах Болдіні, адже пейзаж переживав справжній, великий розквіт в 19 столітті. Набула поширення і швидка, ескізна манера живопису, що так протистояла заглаженій і помертвілій манері [[академізм]]а. Болдіні узяв від академізму[[академізм]]у високі технічні навички, віртуозне виконання і цікавість до салонного мистецтва, одним зі стовпів якого він і стане сам. Мав великий фінансовий успіх, був визнаним буржуазним суспіьствомсуспіkьством як «свій» художник.

Болдіні не став а ніані пейзажистом, аані ніприхильником прихильником[[Побутовий жанр|побутового жанру]], з якого починав. А після праці в Лондоні[[Лондон]]і, де отримав гучний успіх як буржуазний портретист, перейшов до створення замовних портретів.

З [[1872]] року Болдіні перебрався в [[Париж]]. Серед його приятелів — син банкіра, [[аристократ]] і художник-імпресіоніст [[Едгар Дега]]. Але французький [[імпресіонізм]] не позначився на художній манері Джованні Болдіні, який в творах ближче до стилістики Джона [[Сарджент]]а чи Поля Елльо.

Про італійця, що мав успіх в Парижі, не забули і в Римі. Саме йому доручили бути патроном італійського сектора на Всесвітній виставці в Парижі у [[1889]] року.