Виноградівський район: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування |
мНемає опису редагування |
||
Рядок 9:
| регіон = [[Закарпатська область]]
| код КОАТУУ = 2121200000
| утворений = [[1946]]
| населення = {{Населення районів Закарпатської області|Виноградівський}}
| площа = 697
Рядок 43:
Адміністративним центром є місто [[Виноградів]]. Воно розташоване за 107 км від обласного центру — м. [[Ужгород]]а, 15 км від кордону з Румунією та 15 км від кордону з Угорщиною. Серед населених пунктів району, крім м. Виноградова, є ще 49 населених пунктів, з яких: два селища міського типу — [[Вилок]] та [[Королево]], а також 47 сіл.
== Транспорт ==
Територією району проходить низка важливих автошляхів, серед них {{Автошлях E|58}} та {{Автошлях E|81}}.
== Історія ==
Рядок 51 ⟶ 54:
На початку XVI ст. селяни втратили повністю свої куці права і стали кріпаками. Це і привело до великої селянської війни в травні [[1514]] року в Угорщині під проводом Дєрдя Дожі (Юрій). В ньому брало участь і населення району. Активними керівниками на території його були Кермеш Шашварі з села Дротинці та вчитель з Виноградова Іштван Балог (Степан). Повстання було жорстоко придушено, а селяни — повністю закріпачені. В [[1558]] на розлив ці австрійські війська зруйнували замок «Канків», а у [[1672]] році був зруйнований і Королівський замок «Нялаб».
Найактивнішу участь краяни взяли у визвольній війні 1703–1711 рр. проти
Неодноразово терпіло населення краю і від набігів іноземних ворогів. В [[1242]] році від монголо-татар Батия, в [[1717]] році його спустошили кримські татари, обкрадали його австрійці, поляки, трансильвани, румуни, угорці та інші іноземці.
Рядок 57 ⟶ 60:
З великою радістю зустріло населення району буржуазну революцію в Угорщині 1848–1849 рр. під проводом Кошута Лойоша і Петефі Шандора. Про неї нагадують пам'ятник Кошуту Лойошу в селі [[Велика Паладь]] і бюст сподвижнику Кошута в м.[[Виноградів]] Зігмунду Перені, страченого Габсбургами в [[1849]] році, меморіальні дошки і інші пам'ятні знаки.
Після розпаду Австро-угорської імперії в жовтні [[1918]] року українське населення краю прагнуло
Уряд та місцева влада не приділяли уваги питанням освіти та культури. Особливо важко було широким масам трудящих в роки першої світової війни. Важкість лягла на плечі робочих ремісників і селян. Нескінченні реквізиції, нестача продуктів і високі ціни на них розоряли і без того бідних трудівників.
В кінці 1917, на початку 1918 років військовополонені, які повернулися з Росії розказували землякам про Велику Жовтневу революцію. Активними пропагандистами соціалістичних ідей стали минулі військовополонені.
Найбільші політичні події на Закарпатті в період Першої Світової війни відбувалися в місцях зосередження співробітників і солдатів, активних загонів сільськогосподарських батраків. Масові виступи в ряді міст і сіл пройшли уже 30-31 жовтня 1918 року
Після розпаду Австро-угорської імперії в жовтні 1918 року українське населення краю прагнуло возз'єднатися із Західноукраїнською республікою. В місто Хуст 21 січня на з'їзд Руської Народної Ради була направлена і значна делегація з 29 сіл нашого району. Керівником її'''
22 березня 1919 року після перемоги соціалістичної революції в Угорщині, у Севлюші була встановлена радянська влада і створений революційний орган — директоріум Ужанської жупи в складі трьох чоловік: М. Чабана, М. Фечера, М. Розинчера. Комендантом Савлюша став І. Горват, а членами міської комендатури — селянин комуніст М. Логойда, робітники Й. Барчек, К. Ерчі, службовець Е. Штайнбергер. З 30 березня в місті почав діяти воєнний трибунал створений для боротьби з контрреволюцією.
Рядок 237 ⟶ 240:
В селі [[Пийтерфолво]] є недержавний ліцей, засновником якого є благодійний фонд реформатської церкви Закарпаття.
Є 4 навчально-виробничі комбінати, одна вечірня школа,
Крім загальноосвітніх шкіл у місті Виноградові працюють: вище професійне училище № 34, факультет підготовки молодших спеціалістів Мукачівського технологічного інституту, філіал Мукачівського кооперативного фінансово-комерційного технікуму та філіал Ужгородського державного інституту інформатики, економіки і права.
Рядок 255 ⟶ 258:
[[Фоґорашій Іван|Іван Фоґорашій-Бережанин]] (1786–1834 рр.) народився в селі [[Великі Ком'яти]], історик, лінгвіст, церковний діяч. Його книги «Краткая история о Карпато-Росах», «Вообще о различии словянских наречий» — це перший опис закарпатських діалектів. В 1831 р. написав для молоді української національності «Молитвенник». Іван Фогорашій-Бережанин був патріотом свого рідного краю.
[[Андрій Попович]] (1809–1901 рр.) 45 років з 1856 до своєї смерті був
В місті деякий час жили і працювали:
| |||