Берестяне: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
додавання інформації |
||
Рядок 272:
Потебні. Випустив ряд
науково-популярних книг, де пояснює назви наших міст, сіл, річок, озер.</span>
Перша знадка: у 1555 р. [[Миколай-Кшиштоф Радзивілл (Чорний)]] за 800 кіп литовських грошей купив село Берестяне (коло Олики) у Г. Ходкевича.<ref>''H.Lulewicz.'' Radziwiłł Mikołaj zwany Czarnym h. Trąby (1515–1565) / Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź, 1987.— Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XXX/2, zeszyt 125. s. 193 — 384. {{ref-pl}} S. 345</ref>
=== Село в роки Другої світової війни ===
<span lang="RU">Важкі випробування
випали на долю берестянців у роки Другої світової війни. З перших років війни
почалась демобілізація на фронт, першими пішли Борщевич Павло Артемович, Шульгач Карпо Хомович, Чайка Гнат Лук'янович,
Гриценя Дмитро Семенович. З 1943 року в берестянських лісах діяли партизанський
загін особливого призначення Д.Медведєва та 1-ий батальйон з’єднання
А.Бринського, яким командував Г.Балицький. За підтримку й допомогу партизанам
21 листопада 1943 року фашисти спалили село. Тут не вціліло жодної хати. Людям
прийшлося жити в землянках, у кого були родичі в сусідніх селах йшли до них.
Таким діям окупантів чинило шалений опір місцеве населення, яке масово вступало
в лави повстанців. Чоловіків, які залишились, забрали на фронт у 1944 році.
Дуже жорстоко з ними поводились, тому, що їх радянська влада вважала
зрадниками, прислужниками німців, їх кидали на передову, а за ними йшли
"загороджувальні загони".
Жителям села Берестяне прийшлось йти
першим на ворога, а ні, то вбивали ззаду свої. Ще з весни 1943 року в
районі населених пунктів Степань – Колки – Сильне діяли три повстанські курені
«Гострого», сотні «Дороша» і «Шавули». 13 травня 1943 року між селами Чорниж і
Берестяне в німецьку засідку потрапив сотник УПА, військовий референт ОУН на
північно-західних українських землях Василь Івахів, псевдонім «Сонар», «Сом». В
жорстокому бою, завдавши німецьким загарбникам відчутних втрат, він і ще 9
вояків загинули смертю героїв.</span>
<span lang="RU">Тоді і Цуманських лісах
розгорталась запекла боротьба між загонами УПА і польськими військовими
формуваннями. В травні 1943 року головнокомандуючий УПА – Північ Д.
Клячківський («Клим Савур») звернувся з відозвою до поляків Волині залишити
службу в місцевих адміністраціях та поліції. Проте цього не сталося. Конфлікт
загострився, коли значна частина волинських поляків почала активно
співпрацювати з радянськими партизанами, в яких ОУН – УПА вбачала своїх ворогів
і готувалася до запеклих сутичок з ними. Привід для цього був більш ніж
достатній. Прибувши під Берестяне, радянські партизани розпочали активну
боротьбу з українськими повстанцями. В донесенні Українському штабу
партизанського руху говорилось: «Більшовицьким загоном Медведєва (особливо
відзначився Микола Струтинський ) за участю поляків убито 35 українських
повстанців під Берестянами Цуманського району і взято в полон та знищено 6
націоналістів на хуторі Знамирівка». </span>
<span lang="RU">Часто в цій міжусобній
боротьбу гинули ні в чому не винні люди. Місцевий люд шукав захисту в УПА,
жителі польських колоній – серед червоних партизанів. Ось одна з типових хроні
волинської трагедії:</span>
<span lang="RU">«Більшовицькі партизани
і поляки напали на села Городище і Берестяне. Награбоване майно, як і 25 корів,
забраних із села Сильне, завезли в польську колонію Брак. 20 травня 1943 року».
19 жовтня 1943 року за участю поляків партизанами Медведєва в селі Берестяне
вбито до 40 укр. Повстанців. 27 жовтня того ж року відділ УПА (командир
«Циган») завдав серйозних втрат партизанському загону в бою між селами
Берестяне і Журавичі. А через декілька днів стрільці із куреня «Бистрого»
знищили поліцейський загін мадяр, що рухався з Цумані до Берестян. </span>
<span lang="uk" dir="ltr">31 січня 1944 року
через зруйноване й спалене село пройшли бійці 6-го гвардійського
кавалерійського корпусу, не зустрічаючи жодного опору з боку німецьких військ.
Запеклі бої точилися за сусіднє село Скреготівку та Цумань. Близько 120 жителів
села було мобілізовано на фронт, більшість 70 з них загинули в боротьбі з
фашистською чумою. Їхні імена викарбувані на сільському пам’ятнику. Берестянці
не дочекалися з фронтів Великої Вітчизняної війни, зокрема, Г.Н. Бичка, Г.Я.
Величка, Й. К. Веремчука, Г.Г. Грицені,
К. М. Ковальчука, М.Х. Лінника, Г.І. Лясецького, П.І. Лящені, Г.С. Назарчука,
Х.Ф. Папежука та багатьох інших, чиє життя обірвалось при здійсненні визвольної
місії вряді країн Європи.</span>
=== Свідчення документів ===
<span lang="RU">Командирові 1-го батальйону Герою Радянського Союзу
майору товаришу Балецькому, комісарові батальйону товаришу Кременецькому,
начштабу товаришу Решетьку, заступнику командира по розвідці товаришу Зубку з
батальйоном у складі 411 чоловік 2 липня 1943 року вступити до району дії,
кінцевий пункт – дія на 5 кілометрів північно-східніше села Берестяне.</span>
<span lang="RU">По прибутті на місце організувати: </span>
<span lang="RU">…мінування – мінами сповільненої дії ділянок
залізниці Ковель-Ровно-Ківерці-Клевань.</span>
<span lang="RU">…організовувати на шосе Луцьк-Ровно засади з
обов’яковим мінуванням дорожніх ділянок.</span>
<span lang="RU">…встановлювати зв’язки з місцевими партизанськими
загонами.</span>
<span lang="RU">…на місце зосередження прибути 10 липня 1943 року.
Слідувати по маршруту – дія на 5 кілометрів пн.-сх с.Берестяне – місце дислокації.</span>
'''<span lang="RU">(З
бойового наказу № 13 від 30 червня 1943 року військової частини 0015)</span>'''
<span lang="RU">«Годині об одинадцятій вечора, коли наші гості вже
роз’їхалися по своїх загонах, а концерт усе ще тривав, до мене підійшов Стехов.
Я сидів у першому ряду «партеру», влаштованого з колод.</span>
-
Дмитре Миколайовичу, на хвилинку!
Я вийшов.
-
Тільки-що прибігли розвідники з
Берестян, - схвильовано заговорив Стехов.Туди прибула велика каральна
експедиція з мінометами і гарматами. Шукають провідників, щоб уранці йти на
нас. Годину тому я одержав повідомлення,
що й на станції Ківерці розвантажуються великий ешалон фашистів.
<span lang="RU">Це
не було несподіванкою. Кузнецьов уже встиг повідомити про підготовку каральної
експедиції генерала Піппера – «майстра смерті». Ми знали про це і від ровенських
товаришів.</span>
<span lang="RU"> Діждавшись кінця чергового номера, я
вийшов на поміст.</span>
-
Товариші! – сказав я – одержані
відомості, що завтра зранку на нас ідуть карателі. Відходити не будемо.
Залишимося вірними своєму принципу, спочатку розбити ворога, а потім відходити!
-
Правильно! Ура! – підхопили партизани.
<span lang="RU"> Я підняв руку, закликаючи до увагу.</span>
-
Свято не припиняється!
<span lang="RU"> Кілька чоловіків заспівали «В бой за Родину
». Пісню підхопили всі. Вечір тривав ще годину.</span>
<span lang="RU"> Спати
полягали у повній бойовій готовності. Навколо табору виставили додаткові пости.
У напрямку Берестян вислали кінних і піших розвідників. </span>
<span lang="RU"> На світанку
примчав з-під Берестян Валя Семенов.</span>
-
Із села до табору рухається велика
колона фашистів, - захекавшись випалив він.
<span lang="RU">І майже в цей момент пролунала кулеметна-автоматна
стрілянина. Стріляли кілометрів за 10, приблизно в районі табору Галицького.</span>
<span lang="RU">Я послав туди кінних зв’язківців довідатися, в чому
справа, чи не потрібна допомога, і передати, що ми теж чекаємо карателів.</span>
<span lang="RU">У загоні майже 750 чоловік. Поділявся загін на
чотири стройові роти і два окремих
взводи – взвод розвідників і комендантський.</span>
<span lang="RU">Годині о десятій почався бій. По нашій першій роті
карателі відкрили шалений вогонь з кулеметів і автоматів. Вороги просувалися щільною
колоною на весь зріст. Вогонь наших станкових і ручних кулеметів тільки на
деякий час змушував їх зупинитися і лягати. Потім знову лунала німецька
команда, солдати піднімалися і йшли в атаку.</span>
<span lang="RU">Підпустивши карателів ближче партизани перейшли в
контратаку. Загриміло «ура».</span>
<span lang="RU">З другого боку – на четверту роту – пішла в атаку
гітлерівська колона.</span>
<span lang="RU">…о шостій годині вечора даю наказ: готувати обоз,
укладати тяжко поранених і штабне майно. З поранених здатних тримати зброю,
насилу вдалось набрати 14 чоловік. Цесарські та інші лікарі повинні були
прикривати поранених обоз. Я з рештками комендантського взводу пішов на
центральну ділянку, щоб дати наказ про відступ з боєм…</span>
<span lang="RU">Було зрозуміло, що коли нам не вдасться протриматися
до смерку, ми не зможемо відійти. Карателі оточували нас.</span>
<span lang="RU">І раптом з того боку, звідки стріляли ворожі гармати
і міномети, ми виразно почули «ура».</span>
<span lang="RU">Ще не стихло «ура», як стрілянина вщухла.</span>
<span lang="RU">Через п’ять хвилин знову озвалися ворожі міномети,
але тепер вони били по гітлерівцях. Розгубленість і паніка охопила карателів.
Кидаючи зброю, вони почали розбігатися Партизани кинулися у погоню.</span>
<span lang="RU">Що за чудо?</span>
<span lang="RU">Чуда, звичайно, не було. Це вступила в бій рота
Валентина Семеновича. Вона зайшла в тил противнику. Семенов ґрунтовно, не
поспішаючи, провів розвідку. Роту він розділив на дві групи. Одна група напала
на артилерію і міномети ворога, захопивши їх, повернула стволи на гітлерівців.
Друга оволоділа командним пунктом і радіостанцією, через яку карателі керували
боєм. 19 офіцерів штабу, в тому числі і командуючий експедицією – генерал
Піппер, були вбиті. Це і вирішило справу.</span>
<span lang="RU">Трофеї були величні. Ми відбили у карателів увесь
їхній обоз, який складався з ста двадцяти підвід, навантажених зброєю,
снарядами, мінами, велика кількість автоматів, гвинтівок, патронів.</span>
<span lang="RU">Із захоплених штабних документів ми дізналися, що в
каральну експедицію генерала Піппера входило більше трьох поліцейських
батальйонів СС, майже дві з половиною тисячі чоловік.</span>
<span lang="RU">Судячи по документах, каральною діяльністю генерал Піппер займався
в перші дні війни. І з своїми есесівськими батальйонами він побував у всіх
окупованих гітлерівцями країнами. На Україні гітлерівці лютували місяців п’ять.</span>
'''<span lang="RU">(
З книги Медведєва «Сильні духом» )</span>'''
<span lang="RU">Отетерілі від приголомшуючого розгрому, карателі не
встигли навіть забрати вбитих. Найбільшою їхньою турботою в той день була туша
генерала Піппера. Військовим літаком його відправили в Берлін, у фашистських
газетах зачорніли траурні рамки. У плаксивих некрологах його називали – опорою
окупантів. Постійну метафору « майстер тодт » ( майстер смерті ), яку причепили
йому гітлерівські борзописці, довелося викреслити назавжди.</span>
<span lang="RU">А на другий день на Цуманські ліси посунула нова
група есесівців. Вдарили гармати і в глибині соснового бору бризнули чорні
конуси торф’янистої землі. Після артилерійської підготовки над лісом застогнали
важкі бомбардувальники і заворушилася земля від безперервних вибухів.</span>
<span lang="RU">Озвірілі гітлерівці взяли на приціл село Берестяне.
Близько шістсот трупів карателів витягнули вони з лісу, повантажили на
грузовики і стали готуватися до розправи над мирними жителями. </span>
== Примітки ==
| |||